Кажуть, що «цивілізація – це влада над світом, а культура – це любов до світу». Розмовляючи на «високі теми», дуже важливо зуміти ледь-ледь піднятися над нашими повсякденними клопотами і в той же час не впасти у помилковий пафос. А вже якщо «культурним питанням» доводиться займатися за обов'язком служби, то перераховані вище вимоги сміливо можна підносити до степеня.
Того разу в ефірі Одеського державного ТБ (програма «Рада вирішила») були присутні одразу троє гостей: депутати обласної ради Надія МАРЧУК та Олександр ЗЕЛІНСЬКИЙ (секретар і член постійної комісії з питань культури, історичної спадщини, духовності та національних меншин), а також начальник обласного управління охорони об'єктів культурної спадщини Наталя ШТЕРБУЛЬ. Обговорювали, переважно, питання збереження культурної спадщини. Розмова виявилася досить жвавою, тому фрагменти з неї ми й вирішили ще раз запропонувати вашій увазі у друкованому варіанті.
Насамперед, згадали нещодавнє урочисте відкриття Одеського оперного. Привід сам по собі значний, до того ж усі співрозмовники так чи інакше виявилися причетними до реконструкції театру. Як нагадала Наталя Штербуль, очолюване нею управління виступало замовником на провадження робіт щодо комплексної реконструкції та реставрації Одеської опери. Початок реставрації у далекому 1996 році поклав президентський Указ, потім була відповідна постанова Кабміну... І цього року ми зрештою маємо результат усіх багаторічних зусиль.
– Ми задоволені результатами роботи, – заявила Наталя Анатоліївна. – Досить було пройтися по фойє, щоб одразу піднявся настрій. Звичайно, як і на кожному будівництві є маленькі недоробки, але вони в жодному разі не будуть впливати на роботу театру. Тому чутки, що, мовляв, ми наш оперний спочатку урочисто відкриємо, а потім закриємо й будемо далі провадити роботи не мали під собою жодної підстави. Сьогодні театр функціонує у повному обсязі. Реставраційні роботи виконано відповідно до проектного рішення. Радіють проектувальники, будівельники, театральна трупа та й усі одесити.
– Реконструкція Одеського оперного театру справді була народним будівництвом, – додала Надія Марчук. – Пам'ятаю, як ще на початку реконструкції звернулися до всіх організацій, до всіх районів області для надання допомоги – насамперед на придбання паль. Як депутат облради я репрезентую громаду Овідіопольського району. І знаю, що наш район придбав чотири палі за рахунок своїх коштів. Таких прикладів було безліч, що й стало одним із приводів клопотати перед Президентом України щодо присвоєння нашому театру статусу Національного. Звичайно, подібне рішення було ухвалено не лише через наше клопотання, але й завдяки багатьом іншим чинникам. Однак важливо те, що присвоєння цього статусу говорить про значні перспективи розвитку Одеського оперного.
Наша комісія приділяла театру багато уваги. Так, на одному із виїзних засідань дирекція оперного звернулася до нас щодо питання придбання пюпітрів для оркестру. За допомогою голови нашої комісії Сергія Качанова питання було вирішено. Окрім того, кілька разів розглядалися питання про фінансування, про перерозподіл коштів (у зв'язку із гала-концертом та іншими заходами). Ані облрада, ані облдержадміністрація, ані конкретно наша комісія не залишалися осторонь. Зіграли свою роль і клопотання голови облради Миколи Скорика. Кабмін ухвалив рішення щодо виділенні тих 53 млн гривень, які й дозволили завершити реставрацію. Тому хочу ще раз щиро привітати представників нашого міста та області із такою знаменною, навіть історичною, подією.
– Виконано дуже великий обсяг робіт, – підтримав розмову Олександр Зелінський. – Цей процес добре знайомий мені зсередини, тому що протягом двох років будівельна фірма, яку я очолюю, виконувала функції генпідрядника щодо Одеського оперного театру. Це була складна робота, якою ми зараз пишаємося. Ми працювали разом із багатьма іншими організаціями, одержували підтримку з боку замовника, і хоча деякі організаційно-кошторисні питання вирішувалися "з коліс", у цілому організація та фінансування протікали нормально.
– Ми можемо лише порадіти за Одеський оперний театр, але ж у нашому регіоні є й інші важливі об'єкти, які потребують фінансування та послуг реставраторів. Наприклад – приміщення Одеського музею західного та східного мистецтва. В одному зі своїх останніх інтерв'ю голова облради Микола Скорик навіть сказав, що реконструкція цього музею стане одним із основних завдань облради на наступний – 2008 рік. А що можна сказати з цього приводу вже тепер?
– Щоб врятувати музей, головне – вирішити питання фінансування, – говорить Наталя Штербуль. – Нехай це буде зовсім неоригінальне пояснення, та все ж... Незважаючи на те, що останнім часом нашим завданням № 1 була реставрація оперного, проте у міру своїх можливостей ми не залишали без уваги й музей західного та східного мистецтва. Протягом трьох останніх років за рахунок коштів обласного бюджету провадилися першочергові протиаварійні роботи. Ця дуже важлива стадія була необхідна для того, щоб не допустити погіршення технічного стану об'єкта.
Враховуючи, що це пам'ятка національного значення, має бути в обов'язковому порядку розроблена (і затверджена центральним органом охорони пам'яток) проектна документація. Така робота вже наближається до завершення. У 2006 році, коли Одеській міськраді було виділено субвенцію із державного бюджету для збереження історичної забудови, у рамках цих коштів було замовлено й розроблено комплексний проект реставрації музею. Зараз він перебуває в Києві на узгодженні. Є й "перша ластівка": цього року за рахунок держбюджету виділено 1,5 млн гривень, нас підтримала облрада, було проведено тендер і я впевнена, що вже цього року ми будемо свідками ремонту даху.
– Гадаю, що зараз і держава, і облрада мають сконцентруватися на цьому завданні, – додав Олександр Зелінський. – Із облдержадміністрацією дане питання вирішується узгоджено. Тому сподіваюся, що ця пам'ятка національного значення буде тепер на особливому контролі.
– На території Одещини поблизу міста Білгорода-Дністровського розташована унікальна середньовічна фортеця. Як справи із її збереженістю?
– Напевно, після оперного театру за своєю значимістю Білгород-Дністровська фортеця є об'єктом № 1 у нашій області, – заявила Наталя Штербуль. – Враховуючи на те, що вона має статус національної пам'ятки, було розроблено комплексну програму збереження фортеці. Вона затверджена відповідною постановою Кабінету Міністрів. Ми – прихильники системного підходу. Саме для того, щоб розуміти, що на цьому об'єкті потрібно зробити, й було розроблено програму, що має на увазі визначення основних напрямів, термінів та коштів.
Так, у нашій унікальній фортеці сьогодні є серйозні проблеми і буквально аварійні ділянки. Якщо не провадити роботи, то ми можемо втратити цей об'єкт. Причому це не гучна фраза, а реальна ситуація. На превеликий жаль, навіть за наявності Державної програми, сьогодні темпи руйнування об'єкта перевищують ті фінансові потоки, які на неї спрямовуються. Звичайно, потрібно відзначити, що за усієї злиденності бюджету одним із трьох об'єктів культурної спадщини у нашому регіоні, які фінансувалися цього року за рахунок держбюджету, була саме Білгород-Дністровська фортеця. Проте, за загальної потреби у 80 млн та фінансування 500 тисяч на рік – розв’язати проблеми цього об'єкта просто неможливо.
Який вихід? Ми гадаємо, що сьогодні все ж таки потрібно шукати інші підходи у реалізації програми щодо збереження об'єктів культурної спадщини. Забезпечити їхню збереженість за рахунок винятково бюджетних коштів просто нереально. У нас, в області, на державному обліку й під охороною держави перебуває 5 тисяч об'єктів. І 80% із них, якщо не більше, сьогодні потребують провадження робіт у більшому або меншому обсязі, тобто фінансування. В області існує програма "Розбудови сфери охорони культурної спадщини", у якій передбачено можливості залучення інвестицій до цієї сфери. Програма була затверджена на сесії облради і працювала, зокрема за рахунок відчуження об'єктів культурної спадщини. Це не означає, що все виставляється на продаж, подібні дії потрібно осмислювати. Але були об'єкти, які відчужувалися, а кошти від продажу спрямовувалися на виконання робіт щодо охорони об’єктів культурної спадщини. Для прикладу: за два роки роботи програми було відчужено 20 об'єктів. До бюджету області (лише області, тому що кошти розподіляються до держбюджету) надійшло близько 36 млн, і із цих коштів профінансовано роботи на 68 об'єктах.
– Я сама нещодавно була у Білгород-Дністровській фортеці, – розвинула тему Надія Марчук. – Безумовно, вона потребує на увагу, й не тільки вона. Як вже сказала Наталя Анатоліївна, у нас в області 5 тисяч об'єктів культурної спадщини. Гадаю, такі об'єкти є в кожному районі. Тому ми вважаємо, що в райдержадміністраціях або у районних радах має бути відповідна посада, має бути людина, яка відповідає за ці питання. Подібна ідея вже розглядалася й на колегії облдержадміністрації, й на нашій комісії. Сьогодні ми збираємо інформацію із районів, і нам приємно, що є розуміння. Законодавча база для вирішення цього питання вже існує. Але оскільки потрібно ще розробити фінансову базу, то, я вважаю, що впритул до вирішення цього питання ми підійдемо формуючи бюджет наступного року.
Історію свою потрібно шанувати. А об'єкти культурної спадщини привабливі ще й тим, що ми зможемо у такий спосіб розвивати історичний туризм в нашій області, у перспективі – залучати кошти до нашого бюджету й вирішувати питання соціально-економічного розвитку регіону. Згадаймо той же оперний театр: я впевнена, що люди будуть намагатися приїхати до Одеси й подивитися на нього. Вони будуть залишати кошти не лише в театрі, але й на інших об'єктах, які обслуговують приїжджих людей. Тобто за правильної постановки питання охорона об'єктів культурної спадщини (нехай не одразу, а поступово) окупить себе.
– А ось я є прихильником централізації, – прокоментував ідею створення нових структурних одиниць з охорони об’єктів культурної спадщини на рівні районів Олександр Зелінський. – Є відповідне управління, воно й має визначати пріоритетність завдань та здійснювати загальне керівництво. Як би нам не хотілося врахувати усі побажання, не можна розгородити область на клаптики. Завжди буде необхідність вибору, а вибір мають робити фахівці.
Що стосується фінансування... У Європі є так званий "податок культури". Якщо людина релігійна, то вона платить на утримання громади, тобто на утримання храму. А атеїст просто платить прибутковий податок на утримання культури. Мені здається, таку європейську практику потрібно запозичити. Але у той же час ми маємо пам'ятати, що певні речі залежать лише від держави.
– І останнє запитання. Зараз формується єдиний Державний реєстр пам'яток України. Що це за документ?
– Це обов'язкова норма, яка прописана у новому законодавстві, – пояснила Наталя Штербуль. – Усі об'єкти, які взято під охорону держави, мають бути зведеними до єдиного реєстру.
Реєстр цей буде "наскрізний", по всій Україні. Це документ, який фіксує статус об'єкта як пам'ятки. Саме цією роботою займається зараз і наше управління, і аналогічні управління у всіх інших областях України.
