Це вже стало традицією, що у вересні, до Дня міста, в Кодимі відбувається міжрайонний поетичний фестиваль «Молоді вітрила», в якому беруть участь самодіяльні митці з Кодимського, Котовського та Балтського районів, а також із поближніх районів Вінничини. Наш спеціальний кореспондент, відомий письменник, автор книги «Беседы у литературного камина: как стать писателем» Богдан Сушинський зустрівся з учасниками цьогорічного фестивалю і виступив перед місцевими літераторами. Подаємо його нотатки.

Свого часу, вводячи в літературознавчий обіг формулу «Поезія – це сповідь душі і молитва таланту», я навіть припустити не міг, як часто звертатимуться до неї початкуючі літератори, як осмислюватимуть її і які підтексти віднаходитимуть. Не став винятком і кодимський фестиваль «Молоді вітрила», учасники якого, початкуючі поети з Кодими, Котовська та Вінничини, все глибинніше намагалися пройнятися цим визначенням, з’ясовуючи для себе: а чи справді поезія кожного з них, кожен із творів, який вони подають на читацький суд та осуд, сягнув молитовності сповіді душі і сповідальності молитви таланту? І що саме, яка філософська концепція самоспалення, народжується в душі поета, коли, як пише кодимська поетеса Наталя Палашевська:

Пальцы – в хруст

И золото – молчанье…

Губы – в кровь,

Но мысли – не в узде.

Тишина

Немого созерцанья –

Нервными

Кругами на воде.

Каждый вдох –

Победа? Пораженье?

Каждый выдох –

Радость или боль?

И висок

В тяжелом сопряженьи

С выбором,

Не властным над собой…

Ще в недалекі часи видати книжку у нас, в Україні, було великою проблемою, яка породжувала безліч творчих трагедій. Річ у тім, що, наприклад, усі літератори Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської та Вінницької областей були приписані до одного (і єдиного на весь цей регіон) одеського видавництва «Маяк», не маючи права подавати свої рукописи до жодного іншого зонального видавництва, скажімо, до Харківського, Львівського чи Сімферопольського. Ось чому літераторам старшого покоління, яким, навіть коли рукопис їхньої книжки було прийнято і схвалено видавництвом, доводилося по п’ять-шість років вистоювати у черзі, передбаченій п’ятирічним видавничим планом, можуть позаздрити сьогоденним початківцям, які мають змогу видавати свої твори, де їм заманеться; а право на книговидання отримали майже всі районні типографії України. Не кажучи вже про те, що в кожному великому місті розплодилося десятки всіляких видавництв. Біда тільки, що в більшості з них, на жаль, не практикуються ні внутрішнє рецензування, ні редагування, ні навіть коректорські читки. Відтак, книговидання в них продукується під гаслом: «Знайшов кошти?! Неси повне зібрання власного безталання чи творчого напівбожевілля – і видавай його десятками томів!» Ось чому ілюзорна доступність книжки повинна породжувати в авторів підвищену відповідальність перед читачем і літературою за своє Слово, за рівень свого поетичного світобачення, за літературознавче підгрунтя свого мистецького професіоналізму.

Саме про це – про роботу над своїм поетичним Словом, про вміння саморедагуватися чи хоча б елементарно, з олівцем в руці, «читати» власні твори, і йшлося на творчому засіданні учасників фестивалю, яке відбувалося в читальній залі районної дитячої бібліотеки.

Тим часом, учасникам фестивалю справді було чим звітувати. Про це свідчить презентація одразу двох колективних збірників: «Кодимщина літературна», упорядником якого стала член Національної спілки письменників України, керівник місцевого літоб’єднання та районного відділення Аркадійського літературного клубу Наталія Палашевська; та «Поетична ліра Котовська» – упорядкованого керівником котовського районного літоб’єднання «Ліра» Катериною Казначеєвою.

Попередній колективний збірник «Поетичне слово Кодимщини» з’явився друком у 2004 році, отож презентація цьогорічного збірника (альманаху) стала і приводом для своєрідного аналізу літературного процесу в цьому подільському районі. А він справді виявився плідним і щедрим. Досить сказати, що місцеву поетесу і журналістку Жанну Савицьку, авторку поетичних книжок «Танок на битому склі», «Під небом – над прірвою», «Прагну» та «Замкнуте коло любові», було прийнято до лав Національної спілки письменників. Тут, на фестивалі, презентувала свою першу, в Чернівцях видану, поетичну збірку «Віра, надія, любов» член районної літстудії Тетяна Тримарук; уже мають свої книжки Валентина Мазур, Надія Птаха, Михайло Грінченко. Підготувала до видання рукопис поетичної збірки і випускниця Львівського держуніверситету ім. Франка кодимчанка Тетяна Бурдейна, чиї твори активно публікуються в періодиці.

Котовськ теж зараз є одним із міст, в якому по-справжньому вирує літературно-мистецьке життя, на гребені якого завжди постає місцева поетеса, керівник культурно-просвітницького літоб’єднання «Ліра» Катерина Казначеєва. Тепер тут діють і районне відділення Аркадійського літературного клубу, очолюване поетесою Людмилою Шиманською, і дитяча студія «Золота лоза» на чолі з Наталією Кулик, і драматичний гурток. Не згасає і літоб’єднання «Промінь», яке, на чолі з Анатолієм Ковальським, вже впродовж багатьох років працює при редакції районної газети «Котовські вісті». Відтак котовчанам давно відомі імена Валентини Присяжної, Михайла Низовцова, Олександра Корембліта, Петра Лютенка та інших літераторів цього краю, які беруть активну участь у традиційних обласних фестивалях мистецтв: «Осінь у Бірзулі», «Весною дихає земля одеська» та «Поетична Одеса», а твори свої поети регулярно публікують в газетах «Котовські вісті» та «Слово і діло», а також у колективних збірниках та альманахах.

Приємно відзначати, що літератори, які працюють в наших районних «провінціях», не почуваються провінціалами, відірваними від «великого і справжнього» літературного життя. Найталановитіші і працелюбніші з них упевнено приходять зараз і до перших книжок, і до майстерності творчого професіоналізму, і до лав Національної спілки письменників. Саме це і засвідчив черговий поетичний фестиваль у Кодимі «Молоді вітрила».