Про це С.М. Ніколаєнко, міністр освіти і науки України, сказав на прес-конференції, яка відбулася в Одеській національній академії харчових технологій
Місце зустрічі обрано не випадково. Як ми вже повідомляли, академія відзначає своє 105-річчя. І Станіслав Миколайович прибув до Одеси на свято, оскільки, за його словами, таких вузів у країні не так багато. Особливо якщо врахувати, що рейтинг Одеської харчової з року в рік зростає, вона одержала всесвітнє визнання. Досить згадати, що саме цей вуз неодноразово нагороджувався золотою медаллю за впровадження високих технологій у навчальний процес, а також став лідером у Всеукраїнському конкурсі «Європейська якість» з підготовки кадрів для харчової та зернопереробної промисловості. Рівень наукових розробок підтверджується практикою – співпрацею з провідними підприємствами України – ДАК «Хліб України», «АВК», «Французький бульвар», «Гармаш», і такими відомими торговельними марками, як «Шабо», «Сандора», «Наша Ряба». На ці та інші факти послався міністр, коли говорив про досягнення одного з найбільших вузів країни.
Але спілкування з журналістами вийшло за межі вузівського ювілею. Та це і зрозуміло: не часто спілкуємося ми з міністрами, і одержати інформацію з перших вуст, звичайно ж, хотілося багатьом. Як і слід було сподіватися, не обійшлося без запитання про зарплату, адже в початкуючих педагогів вона залишає бажати кращого. Звичайно, сімсот гривень – це сьогодні мізер, але ж все, за словами С.М. Ніколаєнка, пізнається у порівнянні. У 2004 році вона становила 300 – 480 гривень, і саме завдяки зусиллям нового міністра почала зростати. І в даний час становить майже 1300 гривень. Недарма за Ніколаєнком закріпився імідж соціального міністра, при ньому витрати на освіту стрімко зросли і становлять 7 відсотків ВВП.
Не обійшлося і без запитань про тести, які стали модною темою. Говорити і сперечатися про них можна до нескінченності, адже багато і прихильників, і супротивників цієї системи оцінки знань. Тому міністр вважав за краще послатися на думки самих випускників шкіл, які вже пройшли тестування. Виявляється бали, отримані ними, були вищі за шкільні оцінки. Та й серед батьків стало більше «за», ніж «проти», адже все-таки більшість з них мріє про чесні, об'єктивні, прозорі іспити. Щодо надії на батьківський гаманець, то це проблеми тих, хто звик навчатися за гроші. От у таких школярів вони точно з'являться.
Обговорювалася і тема розподілу вузівських спеціалістів, обов'язкового відпрацьовування тих, хто навчався за держзамовленням. На думку міністра, як такого обов'язкового відпрацьовування вже не існує, хоча краще б воно було, і молодий спеціаліст, як і раніше за радянських часів, міг розраховувати на житло, облаштованість, пристойний заробіток.
Публічні щирі одкровення міністра С.М. Ніколаєнка не новина, зокрема і журналістам. Ось і цього разу він погодився, що, звичайно ж, потрібно воювати за хороші пенсії шкільним педагогам, у вузівських вони вже непогані. Не минула безслідно для нашого суспільства і десятилітня економічна криза, вона боляче вдарила по освіті. Проблеми школи не помічалися, запити вчителя ігнорувалися. Сьогодні ситуація змінилася на краще, йде наполегливий пошук нової загальноосвітньої моделі, особливо у вищій школі. Місяць тому було ухвалено держпрограму «Наука в університетах» (на 2008 – 2012 рр.). Насамперед йдеться про фінансування наукових досліджень, про зміцнення і розвиток матеріальної бази вузів. Поки що цього немає, але ж економіка повинна будуватися на знаннях, а не на принципах «купи – продай». Тому міністр не без іронії відзначив, що хороших вузів в Україні багато, але критикувати можна будь-який.
Чи зможе С.М. Ніколаєнко втілити все задумане – поки що не відомо, адже Соцпартія, одним з лідерів якої він є, до парламенту не пройшла. Тому і прозвучало запитання про можливу майбутню відставку. Але навіть у такому разі, за словами Ніколаєнка, він не порве зв'язків з освітою, оскільки вже очолює Всеукраїнську громадську раду працівників освіти і науки. Якщо ж надійде пропозиція і далі працювати в уряді, він не відмовиться, але за однієї умови – зраджувати партії він не буде. Відданість ідеям соціалізму для нього важливіше, тим більше, що саме С.М. Ніколаєнко брав активну участь у розробці статуту, програми Соцпартії. Тому сама думка про партійне перефарбування для нього неприпустима. А ось допомагати своїм наступникам він згоден – на благо освіті.
