Напередодні професійного свята – Дня працівника соціальної сфери, оглядаючи деякі здобуті результати роботи Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, розумієш, що дійсно Фонд виправдовує своє призначення – бути надійним і гарантованим соціальним органом, який будь-що підтримає людину – застраховану особу у скрутний для неї час. Фонд, який створено для людини і в ім’я людини і який супроводжує людину від народження і до останньої її години.
Основні кошти бюджету обласного відділення Фонду витрачаються на виплату всіх соціальних допомог, передбачених чинним законодавством України і серед них найбільшу питому вагу складають витрати на допомогу в разі тимчасової непрацездатності. У 2007 році на це передбачено витратити 83082 тис. грн, або 50,3% до запланованих доходів.
За сухими цифрами криється доля людини праці. Адже Фонд має відшкодувати частину втраченого доходу застрахованій особі у разі коли сталось лихо і людина захворіла. І нерідко трапляються випадки, коли працівники відділення Фонду стають на захист законних прав застрахованих осіб. Яскравим прикладом цих слів є нещодавній випадок в одному із господарств Саратського району, де керівник неправомірно відмовив в оплаті лікарняного листка застрахованій особі, посилаючись на нібито прогул працівника. Виїхавши на місце, працівник виконавчої дирекції обласного відділення Фонду зумів довести неправомірність таких дій і захистив права застрахованої особи.
Але це далеко не все. Ми пишаємось тим, що наш Фонд конкретно опікується здоров’ям людей праці та членів їх сімей. Конкретика полягає у тому, що щорічно розробляється та сумлінно виконується «Регіональна програма відновлення здоров’я застрахованих осіб та членів їх сімей», яка передбачає здійснення профілактичних заходів з метою поліпшення здоров’я людей.
На виконання цієї програми у 2007 році направлено 49,1 млн грн коштів з бюджету обласного відділення Фонду. За ці кошти придбано 12490 санаторно-курортних путівок на загальну суму 36,1 млн грн, у тому числі для застрахованих осіб, які перенесли такі важкі хвороби, як інсульт, інфаркт міокарду, операції на шлунку, жовчному міхурі, травми і захворювання органів опорно-рухового апарату тощо. Виділено 2149 безкоштовних для хворих путівок до реабілітаційних відділень оздоровниць.
В межах програми відновлення здоров’я фінансуються 4 студентські санаторія-профілакторія і 2 санаторія-профілакторія для працюючих людей, в яких передбачається оздоровити до кінця року 3200 студентів і 1025 застрахованих осіб.
Влітку 2007 року коштом Фонду оздоровлено 10256 дітей. На часткове фінансування дитячих оздоровчих закладів витрачено 3,6 млн грн.
Одним з напрямів програми відновлення здоров’я працюючих та членів їх сімей є фінансова підтримка роботи дитячо-юнацьких спортивних шкіл. В Одеській області таку підтримку відчувають 15 ДЮСШ, де загалом навчаються 5602 вихованців.
Такими результатами дійсно можна пишатися, і хочеться щиро привітати всіх працівників Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сумлінна праця яких дала змогу досягти таких безумовно позитивних показників, з професійним святом – Днем працівника соціальної сфери. Хай завжди вам усміхається доля, серце повниться злагодою і добротою. Нехай здійсняться всі ваші мрії і сподівання, а щастя і достаток не обходить вашу родину.
Діана ЧОРНОМОРЕЦЬ, директор виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
ОСТАННІЙ ПРИТУЛОК
Життєві перипетії непередбачені, й інколи, залишившись на старості літ безпорадними, одинокими та полишеними ріднею напризволяще, люди не мають куди подітися. І, якщо поталанить, вони потрапляють у Будинок престарілих. Тож тепло і затишок, яких їм так не вистачало, дідусі і бабусі знаходять саме там, під опікою лікарів, дбайливих медсестер і лагідних санітарок.
У Любашівському районі двадцять три людини похилого віку знаходяться на повному пансіонаті у «Стаціонарному відділенні територіального центру управління праці і соціального захисту населення Любашівської райдержадміністрації», що розташований на території Зеленогірської міської лікарні (головний лікар Григорій Павлович Ратушняк). Три роки назад почав працювати цей заклад. А невдовзі, коли обездолених стало більше, частину лівого крила міськлікарні переобладнали під нові палати для престарілих. Сьогодні чепурні і доглянуті бабусі почувають тут себе майже по-домашньому – досить затишно і комфортно.
Чарівні і привітні медсестра Валентина Петрівна Рибальченко, денна санітарка Людмила Михайлівна Діденкул, чергові санітарки Тетяна Митрофанівна Ліходєєва, Тетяна Володимирівна Чебан, Лариса Петрівна Більчук, Тетяна Аркадіївна Мелєшинська, кухарі Наталя Яківна Харевська і Тетяна Петрівна Приступа, завгосп Надія Володимирівна Бурлака і прачка Галина Василівна Гаврилюк невтомно і цілодобово дбають про добробут своїх підопічних – трьох дідусів і двадцятьох бабусь.
А старожилом Будинку престарілих стала дев’яносторічна жителька села Солтанівка Ніна Омелянівна Нападовська. Саме вона, одна з перших, разом з сестрою Агрипиною обживала ці стіни. Розповідаючи про своє життя-буття, бабуся повідала, що довгий час працювала у колгоспі. Її перший чоловік помер у 45-річному віці від водянки, а другий прожив з нею у любові і злагоді до 95 років і, за словами старожилки, вона все віддала б, щоб його повернути і разом віка дожити. Правда, дітей у подружжя не було, тож на схилі літ її притулком став зеленогірський Будинок престарілих, а співбесідником була рідна сестра. Невдовзі Агрипини Омелянівни не стало (на 82-му році життя). Кажуть, вона все життя працювала у монастирях, а перед смертю тричі прошепотіла:» Боже, дай мені хрест донести!» – і тихо відійшла у вічність.
Сусідка старожилки – 73-річна любашівчанка Раїса Климентіївна Зелена, протрудившись 19 років нормовичкою, а двадцять – дояркою, сподівалася дожити віка біля дітей та онуків. Проте доля зло посміялася над трудівницею – вона поховала двох своїх синів, двох доньок, зятів і чоловіка. А невдовзі бідна жінка скалічіла, і її став доглядати онука Сашко. Але у молодого чоловіка своїх турбот вистачало, тож бабуся мало не померла в забутті. А завдячуючи племінниковій дружині Лідії Кравченко, вона потрапила сюди, де залікували її душевні рани, і, як кажуть, поставили на ноги. Тут Р.К. Зелена знайшла душевний спокій, підбадьорилась і з теплотою розповідає, що потрапила неначе в санаторій, де її дбайливо доглядають, смачно і ситно годують, купають, вивозять коляскою на прогулянку. З куточків її очей котиться непрошена сльоза, коли вона розглядає фотографії своїх рідних. Невістка Валентина, яка мешкає в Одесі, часто відвідує свекруху, ось і незабаром має приїхати з бабусиним онуком і правнуками.
Задоволена доглядом та медичним обслуговуванням вісімдесятитрьохрічна Пелагея Микитівна Унтілова. Вона – солдатська вдова. У 1943 році вийшла заміж за гвоздавського парубка Григорія, який після звільнення села пішов на фронт і не по повернувся. Сама виростила сина Афанасія, а коли син помер, з її чотирьох онуків навідується до бабусі лише найменший – Михайло.
Сумні і повчальні історії з свого життя мають багато. Для немічних і престарілих у цьому будинку, де їх також безкоштовно лікують. Медсестра Валентина Петрівна Рибальченко розповіла, що бабусі навіть замовляють свої улюблені страви. Також до їхніх послуг – кімната відпочинку для перегляду телепередач та молитви.
У цій кімнаті місцевий священик – отець Олександр Голубець і його батько протоієрей Іоанн часто навідуються сюди з подарунками та продуктами харчування.
Дбають про обездолених голова районної ради Микола Володимирович Бурлаков і голова райдержадміністрації Анатолій Павлович Островський. Директор ВАТ «Заплазьке ХПП» Юрій Віталійович Гулінський привозить на свята подарунки. А про культурний відпочинок престарілих дбають бібліотекар Любов Богопольська і художній колектив зеленогірського Будинку культури.
Тож життя людей у Будинку престарілих не таке вже й нудне, і відрадно, що їм знайшлося, де прихилити голову на старості літ.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
