В Одесі відбувся семінар-нарада з питань претензійно-позовної роботи на залізниці і підприємствах залізничного транспорту. У ньому взяли участь представники усіх залізниць України.
На брифінгу начальник Головного юридичного управління “Укрзалізниці” Михайло Ониськів навів досить цікаві цифри. Так, тільки у поточному році юристи-залізничники подали 1417 позовів на суму, що перевищувала 71 мільйон гривень. До відповідальності притягнуті недобросовісні клієнти “УЗ”. Однак партнери не залишаються у боргу – суб’єкти господарювання понад тисячу триста разів подавали позовні заяви, вимагаючи відшкодування за рахунок залізниці. Ситуація складна, і подібні семінари повинні допомогти юристам впевненіше відчувати себе у потоці судових процесів.
І знову дісталося тендерній системі! За словами пана Ониськіва, керівництво “Укрзалізниці” виступило з ініціативою внести зміни до законодавчих актів, що регулюють держзакупівлі. З особливою увагою присутні слухали Тетяну Данілову, яка раніше працювала в системі залізниці, а тепер обіймає посаду судді Вищого господарського суду України:
– Тільки через наш суд у 2006 році пройшли оскарження приблизно 400 справ. Але транспортне законодавство єдине, і практика його застосування, основоположні принципи також повинні бути єдиними. Нинішній семінар корисний, насамперед, для подальшого підвищення кваліфікації юристів-залізничників.
Т. Данілова повідомила, що справи, які надходять до Вищого господарського суду, як правило, пов’язані зі статутами залізниць. Це і так звані незбережені перевезення, що не завжди залежать від залізничників, і обов’язкові внески, які не хочуть оплачувати клієнти. І як же без суперечок щодо тендерних закупівель, коли сторона, що програла, звертається до суду з позовом щодо визнання вищеназваних операцій незаконними!
Заступник начальника Головного комерційного управління “Укрзалізниці” Сергій Алєнічев повідомив про наявність конфліктних ситуацій з портами Одеського регіону. Основна причина – затримка вагонів через простій біля причалів, що призводить до накладення штрафів на винуватців. Доводиться шукати компроміс, причому дуже часто.
Найцікавіше прозвучало наприкінці. М. Ониськів висловив сподівання, що нарешті розпочнеться реформування залізниці, приведення її до європейських норм. На моє запитання, чи не обернеться реформа повзучою приватизацією, було отримано відповідь: “Всі основні служби залишаться у власності держави, а ось додаткові, можливо, і перейдуть до приватної власності. Погляньте, 70 відсотків нашого пасажирського парку зношено, і ці перевезення приносять тільки збитки. В Італії, наприклад, створено спільне зі швейцарцями підприємство. Вони вкладають кошти, модифікують структуру, впроваджують нові моделі пасажирських потягів. Нам потрібно рухатися цим шляхом!”
А пані Данілова додала, що залізницею вже пересуваються 50 тисяч приватних вантажних вагонів. На Львівщині є пасажирські вагони, що належать приватним особам. Іншими словами, приватизація вже йде. Від цих слів мені, чесно кажучи, стало невесело. Так як і від пояснень головного юриста “Укрзалізниці” про те, що підприємство у цьому році не підвищувало тарифи, а лише індексувало вартість перевезень. А яка різниця пасажиру чи клієнту, як “обізвали” подорожчання послуг? І чи не розпочне гіпотетичний господар потихеньку позбавлятися від фінансового баласту на кшталт приміського сполучення?
Безумовно, збитки нікому не потрібні. Хочеться вірити, що якщо приватизації (або акціонуванню, або ще чомусь дзвінкому) на залізниці дадуть хід, то вона не стане обвальною. І пасажирські вагони не будуть тільки СВ. А то, знаєте, як у приказці: “Коготок увяз – всей птичке пропасть…”
