В області завершилася сівба озимих культур. Про посівну кампанію та відлуння літньої посухи ми розмовляємо з в. о. начальника управління агропромислового розвитку Березівської райдержадміністрації Сергієм ЛОСКУТНІКОВИМ.
– Сергію Даниловичу, основне запитання коротке і в той же час містке: як пройшла сівба озимих?
– Посівна кампанія у Березівському районі практично завершена, і, повинен сказати, завершена успішно. Посіяно приблизно 38 250 га озимих культур, зокрема, пшениці – 28 600 га, ячменю – приблизно дев’ять з половиною тисяч. Хочу відзначити, що у поточному році понад вісім тисяч гектарів орної землі віддано під ріпак – більше, ніж у попередні роки. Це добрий попередник для озимих зернових, однак, на мою думку, він дуже виснажує грунт. Аграріям же не можна забувати вносити добрива. У будь-якому разі, сподіваюся, що на наступний рік врожай цієї ж культури допоможе господарствам вибратися з фінансової ями.
– Не можна обійти тему літньої посухи, що буквально підкосила сільгоспвиробників. Однак, як Ви відзначили, сівба пройшла успішно…
– Але є проблеми у соціальній сфері: не скрізь розрахувалися з пайовиками, зарплата виявилася меншою, ніж планувалося. Крім того, селяни не змогли придбати нову техніку, закупити у необхідному обсязі дизпаливо. На жаль, посушливий рік буде ще довго нагадувати про себе.
Хочу повернутися до трохи забутого питання щодо списування загиблих посівів. У даному процесі брали участь фахівці різних відомств. Ми не списували зайвого, і, скажу відверто, деякі господарства від цього постраждали. Наприклад, комісія, дослідивши поле, визначала коефіціент загибели на рівні 0,7. А потім “згорала” і решта – третина – адже посуха тривала. Звичайно ж, незадоволених вистачало. Мені здається, потрібно розширити часові межі такого процесу дослідження посівів.
– Під час жнив держава активно працювала на ринку зерна, закликаючи селян здавати врожай до Аграрного фонду. Як завершилася ця кампанія?
– На жаль, без проблем не обійшлося. Знаєте, авторитет здобувається роками, а втратити його можна за один сезон. Головне управління агропромислового розвитку облдержадміністрації просило нас усіляко сприяти цим закупівлям. Господарства, відгукнувшись на прохання районної влади, здавали до Аграрного фонду зерно. А потім розпочалися проблеми з отриманням оплати. Кому аграрії висловлювали претензії? Правильно, управлінню АПР райдержадміністрації. Врешті-решт, деяким нашим сільгоспвиробникам здане зерно повернули. Не даю жодних оцінок, це не в моїй компетенції. Але факти – річ вперта.
– Ще одне важливе запитання, що постало напередодні сівби, – закупівля посівного матеріалу.
– Хочу охарактеризувати ситуацію щодо придбання зерна у кредит з Державного резерву. Перелік документів, які потрібно було надати, досить великий. Люди, підготувавши папери, приїздили до Києва та дізнавалися, що потрібно оформляти заставу. Що можна віддати під заставу? Звичайно ж, техніку. А це майно потрібно застрахувати. І сумма такої страховки інколи вимірювалася десятками тисяч гривень. Вийшло, що добре діло пов’язане з втратою часу та значними збитками. Бюрократія у дії, одним словом.
За рішенням обласної ради сільгоспвиробникам були виділені дотації на придбання посівного матеріалу. Ми знаємо, що обласний бюджет не безрозмірний, усім допомогти нереально. Приємно, що регіональна влада намагається підтримати аграріїв. Впевнений, що виділені 115 тис. грн зайвими не будуть. На сьогодні вартість тонни насіння пшениці в середньому складає півтори тисячі гривень. Звичайно, посівний матеріал у насінгоспах якісніший і, зрозуміло, дорожчий. До речі, одеські селекціонери на початку жовтня пропонували насіння у кредит під майбутній врожай. Я вважаю, що ця пропозиція дещо запізня.
– У такий рік складно говорити про успіхи. Але чи є привід для оптимізму?
– Наші аграрії закупили понад 2 тисячі тонн мінеральних добрив під озиму сівбу. А це, скажу вам, чимало. Крім того, у провідних господарств району склалися добрі традиції хлібосіяння, ці сільгоспвиробники не можуть опуститися нижче встановленої планки. Наші традиційні лідери – агрофірма “Маяк”, ТОВ ім. Посмітного, ПП “Чорногірське”. Є і нові господарства, котрі намагаються не пасти задніх: Миколаївська аграрна компанія, “Агро-2000”, “Санвіт”. Ці лідери, так би мовити, сміттям не сіють.
