Знайомі всім прикмети транспортних кишенькових злодіїв – куртка, сумка, пакет або плащ, який прикриває робочу руку. Серед них зараз чимало наркоманів. Ті часи, коли «на кишенькового злодія» спеціально вчилися, безповоротно канули в Лету, як зникли і кишенькові злодії, які не порушують цехових правил. Адже раніше можна було бути впевненим: якщо кишенькового злодія схопиш за руку у транспорті і піднімеш скандал, то він не опиратиметься, а від сьогоднішніх наркоманів, які переходять дозволене, не знаєш, чого чекати. За дозу вони підуть на все...
Майора Олександра Коваленка, старшого оперуповноваженого оперативно-розшукового відділення Одеської міської міліції, та його колег за роки роботи в міліції кишенькові злодії добре знають в обличчя. Тому при роботі у транспорті доводиться ховатися, прикривати обличчя рукою.
Одна з найсерйозніших проблем у боротьбі з кишеньковими злодіями – маршрутні таксі. З вулиці не видно, працюють там злодії чи ні, народу – не протовпитися; та ще і скло часто тоноване.
Є одеські маршрутки, до яких ці злодії ставляться з особливою любов'ю. Це 168-ма, 137-ма, 195-та та інші, що проходять повз вищі навчальні заклади. Велика кількість студентів дає можливість вкрасти кілька недешевих мобілок за раз і грішми поживитися, адже молоді люди – такі неуважні. Стояння ж у пробках, коли народ нервує, спізнюючись – роздолля для роботи кишенькового злодія.
А ось тролейбус № 9, у якому раніше по кишенях нишпорили зі звичною сталістю, став зразково-показовим. Туди злодії заглядають дуже рідко. Найчастіше це відбувається вдень, в районі зупинки «Політех».
Трамваї ж №№ 5 і 28, як і раніше, – лідери кишенькових крадіжок. Причина проста – поблизу Привоз, і велика кількість людей з грішми.
Влітку всі приїжджі злодії з Молдови, з Кавказу одразу ж ідуть у ці трамваї за легкою здобиччю – гаманцями неуважних приїжджих.
Що ж робити людині, яка відчула, що у неї тягнуть або вже потягли гроші підозрілі, або, навпаки, надзвичайно симпатичні молоді люди?
Спеціальних рекомендацій тут не існує. Але мовчати не слід. Потрібно привернути увагу кондуктора, довколишніх, зажадати не відчиняти двері у транспорті, викликати міліцію.
Співробітники міліції з ностальгією показують товсті альбоми з фотографіями кишенькових злодіїв 90-х років, так званих “старих кишенькових”. Це дуже цікаві персонажі.
Дядька Колю в лице знали всі опери. Він одразу ж вкидав знайдені в украдених гаманцях документи у поштові скриньки.
– Гроші можна заробити ще, а от якщо людина повинна буде відновлювати документи, проблем не оберешся. Навіщо мені зайвий хіпеж? – такими аргументами у своїй діяльності керувався старий кишеньковий злодій. Зрозуміло, у бійку він не ліз ніколи. Як і інший його колега, який першу ходку в зону зробив ще за Сталіна.
– Цікаві люди були, – згадують співробітники міліції.
– Сьогоднішні “кишенькові” – це тобі не баба Віра...
Баба Віра (так її називали всі опери) народилася у 1919 році і відзначалася життєвим розумом і почуттям міри. Місцем, де любила працювати старенька, був магазин «Ґудзики» на Дерібасівській. Там у дам, які займалися шитвом (а тоді в магазинах вибір одягу був надзвичайно малий), розбігалися очі від великої кількості товару. Злодійка використовувала цей момент. Заходячи до магазину на півгодинки, мила чистенька бабуся виходила звідти з почуттям виконаного обов’язку, маючи у кишені «трішки на життя».
Міліція кілька разів брала її на гарячому, але жінка пред'являла величезну кількість довідок про всі можливі хвороби, включаючи клептоманію, потім довго обговорювала з операми особливості нелегкого життя в країні розвинутого соціалізму і йшла пити чай до своєї затишної квартирки у центрі Одеси.
Один зі старих кишенькових злодіїв – Аньчик, який працював у тролейбусі № 1, на початку 90-х витяг із сумки коробку з-під монпансьэ. А там виявилися діаманти. Після цього кілька років його в Одесі не бачили...
Раніше кишенькових злодіїв саджали за копійчану дрібницю, за сам факт крадіжки. Зараз, якщо сума викраденого буде незначною (меншою 650 гривень), не посадять. Покартають – і йди працюй далі...
На промисел до Одеси злодії наїжджають цілими родинами з інших регіонів. Зокрема, багато разів затримували представників сімейного клану з Бєлгорода, які приїжджають до нашого міста набігами. Попрацюють тиждень – і їдуть. Одеса – місто немаленьке, винайняти квартиру або номер у готелі або ж кілька кімнат у приватному секторі у Київському районі (його особливо люблять родини кишенькових злодіїв) завжди можна. Транспорту теж повно – роботи вистачає і своїм «кишеньковим», і заїжджим.
Жертви кишенькових злодіїв – це найчастіше студенти і вічно заклопотані жінки. Запобіжні заходи – надзвичайна уважність у години пік, сумка – під пахвою, мобілка в руках. У набитій маршрутці визначити мить крадіжки складно. Тому в оперів залишаються лічені секунди, коли кишеньковий злодій виходить з маршрутки. Якщо він прагне швидко піти, отже, крадіжку скоєно, на кишені щось є.. Тоді слід не дати маршрутці поїхати і знайти потерпілого. Адже злодія без заяви, навіть при наявності вкраденого, затримувати більше трьох годин не можна...
Цікаво, що останнім часом наші зазвичай пасивні громадяни почали виявляти активність у боротьбі з кишеньковими злодіями. Співробітники міліції розповідають, що зовсім недавно пасажири маршрутки самі затримали злодюжку і, під'їхавши на «Газелі» до будинку міської міліції на Преображенській, здали затриманого черговому, залишивши всі свої координати і висловивши бажання довести справу до кінця.
Можливо, тому кишенькових злодіїв в Одесі стає все менше, а сумісників серед них все більше. У кожному разі, вантажника з Привозу, який по дорозі на роботу і з роботи крав у трамваях, вже затримали...
