ЧОМУ ПРОГНОЗИ ЛЕТЯТЬ ШКЕРЕБЕРТЬ?
Колективу ТОВ “Нива” за підсумками трудового суперництва, яке визначалось за цілою низкою показників, присуджено друге місце в районі. У минулому та позаминулому роках це господарство було на першій сходинці. Не раз посідало й другі місця. Та й нинішнє друге місце не означає, що виробничі показники знизились, просто ПСП імені Котовського, якому дісталось лідерство, в рейтингу показників трохи обійшло “нивівців”. Що ж треба для того, щоб стабільно домагатися перших, других і третіх місць? Що ж відчутно впливає на рейтинг? Найперше, це злагоджена робота колективу. По-друге, культура землеробства. І по-третє, наявність тваринницької галузі. Більшість господарств здали позиції саме тому, що позбулися тваринництва. Поряд із тим, що всі намагаються виростити якомога вищий врожай зернових та технічних культур, у цих агроформуваннях великий плюс до загальної кількості балів додається за рахунок виробництва молока і м’яса, а звідси й інші плюси. Наприклад, зайнятість людей. У ТОВ “Нива” на сьогоднішній день тільки в галузі тваринництва працює понад тридцять осіб.
Звичайно, все це дається нелегко. Ситуація, що складається на ринку паливно-мастильних матеріалів, нестабільність у співвідношенні між товаровиробниками та переробниками, реалізаторами – негативно впливає на роботу аграріїв. Як говорить директор ТОВ “Нива” Володимир Іванович Фіник, сьогодні практично нічого не можна планувати.
– Плануючи вирощування однієї культури, скажімо, цукрових буряків, закладаєш у бізнес-план одні цифри, а через місяць-другий вони зростають у декілька разів, – розповідає Володимир Іванович, – і тоді всі наші розрахунки, всі прогнози летять шкереберть. Сільгосптрудівникам нині найбільше дошкуляє нестабільність. Причому весь час виходить так, що в програші залишаються аграрії. Адже покупців не цікавить, що у нас зросла собівартість. Вони виходять з тих позицій, що якщо їм не вигідно, то й не купують. А ми ж не можемо, вклавши кошти у вирощування пшениці чи соняшнику, не збирати врожай, бо це вже нам не вигідно.
Сьогодні всім аграріям дуже нелегко, а лідерами бути й поготів, тому, коли спілкуюсь із керівниками таких колективів, як ТОВ “Нива”, ПСП імені Котовського, ТОВ імені Кірова, ЗАТ АПК “Саврань”, СТОВ “Савранський завод продтоварів”, то відчуваю особливу повагу до них, до всіх членів товариств. Адже вони своєю наполегливою працею та хліборобською мудрістю протистоять всім витівкам нашого, я б сказала, дикого ринку.
Це завдяки цим людям сьогодні не всі ниви заростають бур’янами, на нашому столі ще є вітчизняні хліб, молоко, м’ясо. Тож дуже хочеться, щоб їхня праця була сповна оцінена державою, щоб наші аграрії теж могли відчувати її підтримку.
Лариса ПІВТОРАК, власкор «Одеських вістей», Савранський район
ХОЧА І ВАЖКИМ БУВ РІК...
У Степана Івановича ІВАНОВА – начальника управління агропромислового розвитку, першого заступника голови Арцизької райдержадміністрації був явно піднесений настрій. По-перше, на одного заслуженого працівника сільського господарства України стало в районі більше: так високо оцінені безсумнівні трудові заслуги голови правління ВАТ «Шампань України» Гната Васильовича Братінова. А по-друге, гідно відзначений і внесок у розвиток економіки району багатьох передовиків (це слово, як і раніше, в ціні) сільськогосподарського виробництва. І це – як заключний акорд у симфонії праці в завершальні дні року.
Ну, а тепер важливо глибоко проаналізувати досягнуті результати. Як справедливо зауважив Степан Іванович, «без аналізу майбутнє не побудуєш».
– Чому навчив цей рік? Багато чому. 83 тисячі тонн хліба при планованих 110 тисячах тонн особливої радості не принісли. Адже в 2006 році зібрали 146 тисяч тонн. Затривожилися в травні, коли від посухи почали гинути посіви, – говорить Іванов. – Я добре пам'ятаю нараду в Болграді, що провів з нами, начальниками сільгоспуправлінь, заступник міністра аграрної політики України Борис Миколайович Супіханов. Тоді стан посівів на півдні області було визнано критичним. Тільки в нашому районі загинуло від посухи понад 18 тисяч гектарів посівів. Дуже важким був рік.
– А сьогодні чекаєте милості від природи? Адже, наскільки пам'ятаю, лише в листопаді випало 72 мм опадів.
– Висновки ми зробили: сіяти за максимумом озимі культури. Вони навіть в умовах дуже жорстокої посухи стали гарантом врожаю. Переконалися у великих можливостях озимого ріпаку. Якщо конкретніше, ріпак-2007 – це економіка району. Ми одержали його 16 тисяч тонн. При ціні в дві і більше тисяч гривень за тонну виторг склав 22 мільйони гривень. Рік чітко показав, що з землею треба працювати грамотно, переваги віддавати поверхневому її обробітку, сіяти лише високих кондицій насіння. І, до речі, там, де цього дотримувалися, одержали по 20 і більше центнерів зерна, а в агрофірмі «Бургуджи» – 26,9 центнера з гектара. Є і ще вищий результат – по 36 центнерів зерна зібрали, щоправда, з меншої площі – у фермерському господарстві Федора Куцарева.
– Тобто, урок добрий одержали, але з нього була користь.
– Я б сказав – пам'ятний урок! Але він знову ж із усією очевидністю продемонстрував необхідність використання мінеральних добрив. Цього року ми їх внесли 6 тисяч тонн. Збільшуємо і площі під бобовими, тим самим підвищуючи родючість ґрунтів. Усе наполегливіше звертаються господарства до нових технологій. Я якось спостерігав за роботою універсальної сівалки «Форш», придбаної «Бургуджи». Її продуктивність вражає – 90 гектарів за зміну! Одночасно і на одному полі вона сіяла і ячмінь, і люцерну. У підсумку подвійна користь: влітку збирають дозрілий ячмінь, а люцерну косять пізніше.
– Свого часу у районі багато земель зрошувалося, а сьогодні зрошувальні системи цілком розграбовані. Чи є якісь плани щодо їхнього відновлення?
– Є, звичайно. Вся увага – краплинному зрошенню. Цього року першими використовували його на 20 гектарах цибулі в «Бургуджи». А нещодавно з Ізраїлю, де, по суті, на каменях вирощують надзвичайні для нас врожаї фруктів і винограду, повернувся Гнат Васильович Братінов. І в наступному році в ВАТ «Шампань України» на краплинне зрошення буде переведено 130 гектарів виноградників першого-четвертого років посадки. А стосовно до умов відповідної Державної програми господарство одержить істотну фінансову підтримку. Що до існуючих зрошувальних систем, то поки що в робочому стані – дві. До речі, на зрошуваних землях «Бургуджи» вдалося одержати навіть другий врожай – пожнивної кукурудзи. На засіданнях постійних комісій, а потім і на сесії районної ради досить гостро обговорювали довгострокову програму – до 2010 – 2015 року – відновлення зрошення. Але ухвалена вона не була: у ній не передбачили краплинне зрошення. Її доопрацьовують.
– Ви торкнулися животрепетної теми підвищення родючості ґрунту. Але при занедбаному тваринництві досить проблематично розв'язати цю проблему.
– Згоден. Це – питання питань. У нас тільки в ВАТ «Агрофірма «Дністровська» – дай Боже сил і здоров'я його керівнику Івану Васильовичу Кістолу – 10 тисяч свинопоголів'я і 650 голів ВРХ. Звідси в господарства і майже 18 тисяч тонн гною. А його тонна, як Ви знаєте, за своїми якостями не поступається тонні міндобрив. Тому в «Дністровській» завжди висока врожайність зернових. Але сільгоспвиробникам сьогодні дуже нелегко: ніяк не складеться реальна ціна на їхню продукцію. Тисне паритет цін, а енергоносії залишаються головними пожирачами грошей. Я вважаю: тваринницька продукція повинна дотуватися, інакше тваринництво як галузь накаже довго жити. Крім того, треба негайно підвищувати рівень мінімальної зарплати. Це якоюсь мірою призупинить відтік робочої сили в місто. А проблема кадрів – тих же механізаторів – вже стоїть гостро. Ну не хочуть молоді люди працювати за копійки. Так, є в нас, і непоганий, аграрний ліцей, що готує селу кадри. Але вони ж у ньому не залишаються. Надійне, здавалося, фермерське господарство «Деленське», а хлопці воліють працювати у великій будівельній фірмі свого заможного односільчанина в Одесі. Їм там – і упорядкований гуртожиток, і зарплата гідна, і, взагалі, зовсім інший рівень життя. За своїм соціально-культурним розвитком село нешвидко наздожене місто.
– Якщо врахувати, що в Острівному, наприклад, немає жодного метра водопроводу...
– Але, знаєте, дякуємо обласній раді, облдержадміністрації: цього року виділені значні кошти на капітальний ремонт існуючих водопроводів. Цього року ми одержали 9 мільйонів гривень державної фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва. Отож, яким би важким не був цей рік, але життя триває. Упевнений, що разом з новим роком ми вступимо у смугу світлу. Чого всім від щирого серця бажаю.
Таїсія БАРАНОВА, власкор «Одеських вістей»
СВЯТО ХЛІБОРОБА
Колишні вихованці Любашівської філії Савранського професійно-технічного аграрного училища, якою керує директор Микола Борисович Рубанський, працюють у численних сільськогосподарських підприємствах. За дванадцять років дві тисячі юнаків та дівчат здобули тут ґрунтовну спеціальну освіту, з яких 700 чоловік випустилися за останні п’ять. Отримані знання молоді механізатори, водії, електрики та кухарі уміло використовують на практиці.
Сьогодні в училищі навчається 180 майбутніх сільських фахівців з Красноокнянського, Балтського, Миколаївського, Савранського, Любашівського районів Одеської області та Врадіївського району Миколаївської області. Часто досвідчені аграрії району відвідують любашівську “кузню” молодших спеціалістів, щоб поділитися з майбутніми хліборобами своїм досвідом роботи.
А нещодавно, підбивши результати господарського року, колектив училища зібрався усією громадою, щоб відсвяткувати День хлібороба.
Розпочавши свято, ведучі Анна Василюк і Святослав Храпов надали слово керівникові фермерського господарства “Обрій” Віктору Володимировичу Мазуренку. Новокарбівський фермер, розповідаючи про нелегку хліборобську долю, наголосив, що селу, як ніколи, потрібні досвідчені механізатори, комбайнери та водії. Тому нинішнім студентам профтехучилища потрібно всеозброєними виходити з його стін. Що стосується зарплати, то вона коливається від півтори до двох тисяч гривень у місяць, а у жнива можна заробити ще більше. Тому у майбутніх працівників сільського господарства є перспективи мати хорошу роботу і отримувати пристойну зарплатню.
Микола Борисович Рубанський висловив щиру вдячність за всебічну підтримку керівникові сільгосппідприємства “Зеленогірське” Олександру Яковичу Манзару, керівникові ф/г “Шевченка” Олександру Анатолійовичу Бондаренку, керівникові ф/г “Кризель” Віктору Федоровичу Кризелю та багатьом іншим, назвав проблеми, які потребують розв’язання. Зокрема, – провести телефон, придбати кілька комп’ютерів, газифікувати електромайстерню, яку було перероблено з старої котельні, тощо. Добре, що уже вирішилося питання з придбанням старого приміщення швейної майстерні (є рішення районної ради виділити на це 9 тисяч гривень), що належить ТОВ “Агро-Нордік”. Тут планується відкрити клас по навчанню швей-мотористок та облаштувати гуртожиток. Що стосується дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей, то в училищі про них невпинно дбають і щоденно 70 обездолених харчуються у їдальні, забезпечені вони і гуртожитком.
Справляють добре враження класні кімнати, де охайно, тепло і затишно. І лише матеріально-технічна база потребує оновлення, бо прогрес не стоїть на місці.
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
