Коли у районному Будинку творчості школярів відбувався конкурс «Щедрість рідної землі», чи не найбільший натовп глядачів зібрався біля експонатів, виставлених Слюсарівським НВК. І не тому, що у інших було менш цікаво, а тому, що у слюсарівських школярів було те, чого не було ні в кого: у центрі експозиції під назвою “Романтичне побачення” серед квіткового розмаїття, справно виконуючи роль закоханих, сиділо двійко білих голубів. Вони сумирно поглядали оливковими очима на людей і горнули одне до одного свої голівки. Від споглядання цієї ідилії на душі й справді ставало тепліше. А тому я просто не могла не розшукати власника цих птахів, які заполонили серця усіх присутніх на виставці. Власницею виявилась юна Наталка Бровко, яка розповіла, що розведенням голубів займається її батько, і запросила нас у гості, від чого ми, звісно, відмовитись не могли. Віталій Васильович Бровко, житель с. Слюсаревого, потяг до голубів відчув ще будучи хлопчаком, коли побачив, як клопочуться з ними його товариші. На прохання виділити йому трохи грошенят, щоб він також придбав і розвів птахів, мати відповіла відмовою. Однак бажання мати пернатих друзів було настільки великим, що Віталій вирішив будь-що роздобути гроші. Недовго думаючи, він відправився на смітник, де назбирав порожніх пляшок і здав їх у магазин. На отримані кошти хлопчик відразу придбав пару воркунів. Потім було ще багато інших, але тих, перших своїх голубів, Віталій Васильович пам’ятає і понині.
Сьогодні у нього в голуб’ятні близько трьох десятків птахів. Серед них є високо- літні, турмани, павичі, статні, поштові, і навіть один ташкент. Однак для повного щастя птахолюб мріє про спартака, якого поки що йому ніяк не вдається придбати. Як з’ясувалось у ході нашої розмови, доглядати за птахами досить непросто. Необхідно знати, як і чим вони харчуються, зуміти уберегти їх від хвороб і найлютішого ворога – коршуна. Та у Віталія Васильовича є двоє надійних помічників – син Вадим і донька Наталя. Вони сумлінно переймають від батька усі тонкощі голубівництва, і схоже, це їм до снаги. Зазвичай, якщо ми вирішуємо чимось займатися, то наперед прораховуємо свої витрати і прибутки, а от хобі не завжди передбачає саме таку схему, бо покликане задовольняти насамперед не споживацькі, а духовні потреби. Віталій Васильович зізнається, що може годинами просиджувати біля птахів, спостерігаючи, як трепетно вони ставляться одне до одного, як плекають своїх пташенят, як довіряють тим, хто їх доглядає. І від цього йому хочеться огорнути їх ще більшою турботою і увагою. А ті, відчуваючи це, відповідають своєму захиснику взаємністю, адже ставиться він до них з душею і має відраду для душі.
