СПРАШИВАЙТЕ – ОТВЕЧАЕМ l ЗАПИТУЙТЕ – ВІДПОВІДАЄМО
Загальні положення про спадкування
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Правові аспекти спадкового права регулюються главами 84–90 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435 (далі по тексту - ЦК).
ЩО ТАКЕ СПАДКУВАННЯ?
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст. 1222 ЦК спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 ЦК).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ст.1235 ЦК заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати права на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
У разі смерті особи, позбавленої права на спадкування, до смерті заповідача позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 ЦК, якими установлено черговість спадкоємців за законом.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1296 цього кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Зважаючи на норми ст.1297 та 1299 ЦК, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 ЦК).
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Спадкування права на земельну ділянку (стаття 1225 ЦК)
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.
До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Спадкування частки у праві спільної сумісної власності (стаття 1226 ЦК)
Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК).
Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини
ОПОДАТКУВАННЯ СПАДЩИНИ І ПОДАРУНКІВ У 2007 РОЦІ
Цивільний кодекс регулює, зокрема, загальні положення про успадкування та оформлення права на спадщину, а Закон України від 22 травня 2003 року № 889-IV «По податок з доходів фізичних осіб» (із змінами і доповненнями, далі – Закон № 889-ІУ) – порядок оподаткування об’єктів спадщини, одержаних платником податку.
Законом № 889-IV запроваджено оподаткування доходів, отриманих платниками податку – фізичними особами внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав. Порядок оподаткування об’єктів спадщини визначено ст. 13, а подарунків – ст.14 Закону № 889-ІУ, до яких Законом України від 19 січня 2006 року № 3378-ІУ внесено зміни, що набрали чинності з 1 січня 2007 року.
Згідно з п.14.1 ст. 14 Закону № 889-ІУ кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.
З метою оподаткування об’єкти спадщини платника податку поділяються на:
1. Об’єкти нерухомого майна.
Нерухоме майно (нерухомість) - об’єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Нерухомість, відмінна від землі, поділяється на:
будівлі (приміщення, пристосовані для постійного або тимчасового перебування в них людей, а також об’єкти власності, функціонально пов’язані з такими приміщеннями).
Будівлі поділяються на будинки (включаючи готелі, мотелі, кемпінги та інші подібні об’єкти туристичної інфраструктури), квартири, кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах, індивідуальні гаражі або місця на гаражних стоянках чи в гаражних кооперативах, дачні будинки та інші об’єкти дачної (садової) інфраструктури, відмінні від землі;
споруди, а саме: об’єкти нерухомості, відмінні від будівель.
До вартості нерухомості у вигляді землі включаються також вартість будь-яких її капітальних поліпшень, у тому числі її планування, іригації, осушення, та дороги (шляхи).
2. Об’єкти рухомого майна, зокрема:
предмет антикваріату або витвір мистецтва;
природне дорогоцінне каміння чи дорогоцінний метал, прикраса з використанням дорогоцінних металів та/або природного дорогоцінного каміння;
будь-який транспортний засіб та приладдя до нього;
інші види рухомого майна.
3. Об’єкти комерційної власності, а саме: цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.
4. Суми страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, укладеними спадкодавцем;
суми, що зберігаються на пенсійному рахунку спадкодавця згідно з договором недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу.
5. Кошти, а саме: готівкові кошти або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банках та небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю.
Членами сім’ї фізичної особи є:
її дружина або чоловік;
діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;
брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;
онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка;
інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.
Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення є:
її батьки та батьки її чоловіка або дружини;
її чоловік або дружина;
діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини (у тому числі усиновлені ними діти).
Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення (пп. 1.20.4 п. 1.20 ст. 1 Закону № 889-IV).
Цивільним кодексом (ст. 1262) визначено, що другий ступінь споріднення – це рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Законом № 889-IV установлено різні ставки оподаткування (0%, 5%, 15%) об’єктів спадщини. Розмір ставки податку залежить від ступеня споріднення спадкодавця і спадкоємця та від виду об’єкта спадщини.
З 1 січня 2007 року при одержанні свідоцтв про право на спадщину або нотаріальному посвідченні договорів дарування спадкоємцями (обдарованими), що є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення, оподаткування здійснюється за нульовою ставкою податку до будь-якого об'єкта спадщини (подарунку), тобто не оподатковується.
При отриманні спадщини (подарунку) спадкоємцями (обдарованими), які не є членами сім'ї спадкодавця (дарувателя) першого ступеня споріднення оподаткування здійснюється за ставкою податку, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону (5%), до будь-якого об'єкта спадщини (подарунку).
При одержанні спадщини (подарунку) від іноземця (нерезидента), застосовується ставка оподаткування, визначена п.7.1 ст.7 Закону, тобто 15%.
При отриманні спадщини (подарунку) у вигляді власності, визначеної в підпунктах "а", "б", "д" пункту 13.1 ст. 13 (нерухоме та рухоме майно, кошти) особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, яка позбавлена батьківського піклування, застосовується нульова ставка оподаткування до вартості такої власності (тобто фактично податок не сплачується).
Не підлягають оподаткуванню доходи як кошти або майно (майнові чи немайнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, в межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності, а також батьками дітям, у тому числі зачатим за життя та народженим після, і дітьми батькам, у межах їх частини спільної часткової власності згідно із законом (п.14.2 ст.14 Закону № 889-ІУ).
Поряд з внесеними змінами, у 2007 році залишилася чинною норма стосовно того, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці (обдаровані), які отримали спадщину (подарунок). Тобто, особи, які одержали (одержать) у 2007 році спадщину чи подарунок зобов’язані до 1 квітня 2008 року подати до податкового органу за місцем своєї податкової адреси річну податкову декларацію та сплатити податок з такого доходу.
Крім того, нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу за формою № 1ДФ ( ознаки доходу 56-66).
Департамент масово-роз’яснювальної роботи та звернень громадян ДПА України
