Життя людини ділиться на три етапи: вірить у Діда Мороза, не вірить у Діда Мороза і... сам Дід Мороз!
27 грудня 2007 року. Переддень Нового року. Ренійська районна рада. В актовій залі зібралися жителі міста, ті, хто влітку 2005-го потерпів від повені. Більшість цих людей залишилися без даху над головою, одні перебрались до родичів, другі змушені тулитися у таких руїнах, які вже просто небезпечні для життя. Бабусі і дідусі, вчителі і медпрацівники, їхні діти й онуки – всі ці люди різного віку, всі, як один, сьогодні знову вірять у Діда Мороза. Подумати тільки: їм вручатимуть ключі від нових квартир! Сорок подарунків на брелоках вже лежать на великій таці поруч із списком новоселів…
– Я працював у Рені перші вісім днів після повені, – згадує заступник губернатора Іван Михайлович Чорбаджи, відкриваючи урочисті збори. – Ми з губернатором прилетіли на вертольоті, іншим способом потрапити до міста було неможливо. Тоді перед нами стояло завдання відновити зруйновані комунікації, не допустити епідемії, адже були виведені з ладу системи водопостачання і каналізації. Пам’ятаю, першу питну воду в Рені доставляли з Ізмаїла – спеціальним судном по Дунаю. Тоді на ліквідації стихійного лиха до містечка на Дунаю прибули військовики, загони МНС і працівники комунальних підприємств з інших районів Одещини. Так, коли трапляється біда, ми вміємо згуртуватися.
Коротенько згадавши непростий процес спорудження житла для потерпілих, який проходив на тлі тривалої до непристойності політичної кризи, І.М. Чорбаджи відзначив великий внесок генпідрядника – ЗАТ «Південьбуд» під керівництвом М. Подопригори. Це підприємство часто вкладало у будівництво свої обігові кошти – для того, щоб об’єкт здати якнайшвидше. А скільки турбот було у голови Ренійської районної ради В. Чумаченка, який днював і ночував у Києві, «вибиваючи» гроші? Як висловився голова Одеської обласної ради М. Скорик, «Володимир Васильович всіх дістав до печінок!». Зроблено неможливе: у 2006 році, коли при формуванні державного бюджету про ренійську біду у Києві просто забули, Одеська обласна рада вишукала можливість шляхом перерозподілу коштів далі фінансувати будівництво. І ось результат: на початку 2007 року було здано в експлуатацію перший будинок на 40 квартир, а наприкінці року – ще два будинки, у які вселилися ще 40 родин.
За словами міського голови Є. Маципудри, будівельники мають виправити кілька недоробок, але в цілому фахівці відзначили високу якість роботи генпідрядника.
Виступаючи від імені новоселів, Галина Федосіївна Лебедєва, вчитель української мови та літератури, подякувала не тільки присутнім: багато зробили для потерпілих колишній мер С. Колевич і нинішній Прем’єр-міністр Ю. Тимошенко – саме вона поставила підпис під документом на виділення перших 17 млн грн для потерпілих ренійців.
…Але ось, нарешті, ми на Комсомольській, 100. Молебень, проповідь священика і бризки святої води з позолоченої чаші – новосели, нарешті, можуть увійти до своїх квартир. У кожній – індивідуальне опалення на природному газі, гаряча вода, електроплити, весь набір сантехніки – занось меблі і живи. Деякі родини оперативно установили у квартирах ялинки, і Новий рік зустріли вже в нових квартирах.
Голова облради М.Л. Скорик приїхав привітати новоселів вже 3 січня. Воїн-інтернаціоналіст Ігор Глуган, дитяча медсестра районної лікарні Галина Алтухова та багато інших новоселів розповіли Миколі Леонідовичу про своє щастя, у яке досі не можуть повірити, про високу якість отриманого житла і, звичайно, висловили подяку всім, хто був так чи інакше причетний до будівництва.
Голова облради побував у гостях у найбільш багатодітній родині – у майора міліції, старшого слідчого Олександра Пумні, який разом з дружиною Наталею виховує шістьох дітей. Микола Леонідович зробив цій дружній родині новорічний подарунок – телевізор.
Від’їжджаючи з Рені, голова облради запевнив ренійців: є тверді наміри у поточному році добудувати і здати в експлуатацію останній багатоповерховий будинок. Таким чином, всі потерпілі від стихії будуть забезпечені житлом.
