Заглиблені у щоденні турботи й життєві проблеми, ми не так часто замислюємося про вічні та непорушні цінності, часом іронічно й навіть скептично ставимося до чогось незвичайного. А поруч із нами перебуває те, що дивує, вражає й захоплює. Наприклад, у Саратському районі вражає своєю величчю архітектурна споруда німецької лютеранської церкви, унікальна Тамурська обитель у Введенці, монастир Преподобної Параскеви у Фуратівці.
Воістину дива Божі відбуваються у Кулевчанському храмі, який відвідують дуже багато прочан.
Він розташований у центрі села й завжди потопає в квітах, які з любов’ю висаджує матушка Наталя та її помічниці. Навіть зараз, взимку, після 17-градусного морозу, своїми ясними бузковими й золотаво-оксамитовими квіточками зустрічають парафіян братки. Воістину, це незвичайне, милостиве місце, яке викликає умиротворення.
Ліворуч від храму – хрест із розп’яттям Ісуса.
– Це незвичайний хрест, – розповідає отець Павло, настоятель Свято-Миколаївського храму. – Він виготовлений із мореного дуба, який пролежав у болотах 1300 років. Таких хрестів на Україні – чотири. Один – на сході, під Харковом, другий – на заході, у Старому Почаєві, третій – на півночі, у районі Чорнобиля, недалеко від кордону із Білоруссю, а четвертий – у нас, в Кулевчі, на півдні України.
Якщо поєднати між собою ці географічні точки на карті нашої держави – ми одержимо символічний хрест. Про необхідність встановлення цих хрестів розповіла ченцеві Іоанну стариця на ім’я Віра, яка розповіла йому про одкровення благословення Божої Матері поставити на Україні чотири хрести, у відповідності до сторін світу. І додала: «Якщо зробиш це – зробиш велику справу!» Урочисто було встановлено один із таких хрестів у Кулевчі на свято святителя Миколи Мирлікійського 19 грудня.
Ще одна святиня храму – копія Казанської ікони Божої Матері, внизу якої, за склом, проростають цибулинки лілій. Вони, розростаючись, іноді обплітають лик святині. Це явище не змогли пояснити вчені із ботанічних садів Одеси та Києва, яких запрошував до храму отець Павло. А цибулинки згодом виростають за склом (без коріння, води та повітря) на сухих стеблинках. З них з’являються прекрасні білосніжні лілії, які виймають через тиждень після Великодня. Саме у цей день, раз на рік, розкривається ікона. Служителі храму кладуть до неї нові лілії. Вони згодом розцвітають, а потім в’януть. Через якийсь час на сухих стеблинках квітів знову з’являються цибулинки із зеленими листочками, з яких через два-три місяці виростають стеблинки лілій. Гілочки із цибулинами роздають священикам з інших церков, а сухі листочки – мирянам. Але цибулинки не приживаються більше ніде в церкві, а ростуть лише в іконі. Вчені пояснюють це тим, що у храмі і в іконі перебуває невідоме науці поле.
Ліворуч від ікони – хрест-розп’яття. Він частково мироточить: у п’ятницю та неділю, під час служби, струмочки на тілі Ісуса набухають і мироточать.
Досліджено було також склад мира та Іверської ікони Божої Матері, яка кровоточить. Вона почала кровоточити в одному із будинків парафіянки села й була подарована нею церкві. Експерти порівнювали спектрограми крові й мира: вони співпали одне до одного, що дає можливість зробити висновок – це та сама речовина, яка має, звичайно, одне джерело. У своєму висновку про аналіз мира експерти написали про його склад: «Походження речовини встановити не має можливості».
Два місяці тому служителі храму розкривали усе скло на іконах іконостасу. На склі ікони Георгія Побідоносця та Зцілителя Пантелеймона відбилися лики святих, ніби на Туринській плащаниці, що дає підставу говорити ще про одне диво.
Багато прочан, які відвідують храм, зцілюються від різних хвороб, залишаючи запис у спеціальній книзі. За п’ять років тут зібрано 645 відгуків. За кожним із них – доля людини, часом безнадійно хворої, яка знайшла тут порятунок та одужання після відвідування молебнів. Ось лише деякі з них:
П.С., м. Білгород-Дністровський:
– Мені зробили операцію з приводу онкозахворювання, але ракові клітини залишилися. Після відвідування церкви святого Миколая ракові клітини зникли.
В.С., с. Кулевча:
– Спасибі тобі, Господи, що ти допоміг моїй матері. 20 років мучилася із перекрученим жовчним міхуром. Після відвідування церкви к с. Кулевчі він став на своє місце.
В.В.А., м. Вінниця:
– У мене діагноз – гепатит «С». До приїзду в Кулевчу мої аналізи, зроблені у Києві, були жахливими. Після відвідування церкви аналізи були приголомшливими. Лікарі не повірили, уточнювали, яке лікування я проходив. Дякую настоятелеві храму отцю Павлу! Низький йому уклін.
Справді, це дива, які допомагають людям. На усе твоя сила, Господи!
Отець Павло знаходить слово для кожного стражденного, який прийшов помолитися святиням. Його поради, увага – усе пронизано любов’ю до ближнього.
Рятівні двері віри відкрито для кожного, необхідно лише їх знайти. А білосніжні квіти, як символ чистоти навколо лику Божої Матері, немов нагадують, що для Бога немає нічого неможливого. Треба лише дуже повірити й довіритися Йому усією своєю душею та серцем. Повірити й довіритися...
