ВІКТОР ЮЩЕНКО ПЕРЕНІС ЩОРІЧНЕ ПОСЛАННЯ. ПОКИ ЩО НА ТИЖДЕНЬ
Глава українського парламенту Арсеній Яценюк протягом однієї хвилини закрив першу сесію Ради 6-го скликання і... одразу ж відкрив другу. Після того, як народні депутати із почуттям оспівали «Ще не вмерла України і слава, і воля...», Арсеній Петрович офіційно оголосив про перші санкції. Близько 60 народних обранців, які не зареєструвалися у залі (переважно через неповернення із зимових курортів та екзотичних островів), будуть наприкінці місяця неприємно здивовані відрахуванням із заробітної плати одноденного заробітку. Серед «нещасливчиків» виявилися Ринат Ахметов – найзаможніший громадянин України, мільярдер та власник футбольного клубу «Шахтар» (Донецьк), мультимільйонери Давид Жванія та Костянтин Жеваго, а також екс-генпрокурор Святослав Піскун.
Ті ж, хто з’явилися у день відкриття чергової сесії в Києві, миттю «долучилися до роботи». Точніше, до імітації цієї самої законотворчої роботи.
Погоджувальна рада представників парламентських фракцій, яка прозасідала напередодні до пізнього вечора (зазвичай подібні посиденьки у понеділок починаються об 11-й – а до 13 години їхні учасники вже сидять у вузькому колі своїх однодумців у дорогих київських ресторанах), так і не прислухалася до закликів Яценюка розблокувати парламентську трибуну й долучитися до нормального робочого ритму. Спікер заради досягнення компромісу пообіцяв навіть відкликати свій підпис під "листом трьох" (Президента, глав уряду та парламенту) до штаб-квартири НАТО. Схоже, проблема вступу/невступу до Північноатлантичного альянсу у цьому випадку – таки не найголовніша.
Окрім обговорення необхідності провадження референдуму щодо НАТО – саме перед приєднанням України до плану щодо членства в Альянсі, а не безпосередньо напередодні вступу до блоку – депутати від опозиції наполягли на включенні до порядку денного такого ж докладного аналізу потворної бійки, яка не так давно мала місце у будинку Секретаріату Президента України за участю міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та мера столиці Леоніда Черновецького. Регіонали та комуністи вимагають від Президента та Глави уряду зняття Луценка із посади; мовляв, якщо провину міністра "спустять на гальмах", будь-який міліціонер одержить моральне право чинити самосуд над будь-яким громадянином, аж до мера будь-якого населеного пункту.
Віктор Ющенко, який відбув на той час до Женеви для підписання разом із головою СОТ Паскалем Ламі заключного протоколу щодо вступу України до Світової організації торгівлі, переклавши відповідальність за необхідне кадрове вирішення на Прем'єр-міністра та Генпрокуратуру. У ГП ж усе ніяк не можуть завершити розслідування інциденту. Зокрема, донині не було "відтворення", або "слідчого експерименту". /Про всяк випадок поясню: для "відтворення" не потрібно повторної, "на біс", бійки міністра із градоначальником; роль другого учасника бійки буде довірено спеціально відібраним статистам/.
У перший день роботи 2-ї сесії Верховної Ради передбачалося оголошення щорічного президентського Послання парламенту. Текст звернення, як пояснили "ОВ" у прес-службі Секретаріату Віктора Ющенка, було узгоджено ще тиждень тому. Через безсумнівну "оперетковість" першого робочого дня (чого варта хоча б "очна словесна дуель" Черновецького із Луценком!) оточення Ющенка напередодні відновлення роботи ВР взялося натякати: мовляв, якщо опозиція так і не розблокує трибуну та "спікерський" вхід до сесійної зали, Президент країни перше засідання вже точно проігнорує. За обставин взаємного непорозуміння, а то й неприкритої конфронтації подібні документи ніде в світі не зачитуються.
У підсумку так і сталося. Одержавши інформацію про те, що у залі Ради, починаючи з 9 ранку, панує звичний безлад, Віктор Андрійович цілком зосередився на підготовці до заходу в столиці Швейцарської Конфедерації. Президентський штандарт у сесійній залі, ясна річ, у вівторок не внесли. Статися така подія може у кращому разі наступного тижня.
На цьому тлі безсумнівним успіхом можна вважати навіть благополучний прохід Арсенія Яценюка до свого робочого місця. Спеціально відзначу: досягнуто його було без допомоги парламентських приставів (цей інститут у нас лише намагаються створити). Блокаду основної трибуни ВР організували... колишні опозиціонери, а нині члени правлячої коаліції, прихильники Юлії Тимошенко. Завдяки їхнім злагодженим діям у потрібний момент "розчищався коридор" для проходу до зали й назад Голови ВР.
Втім, навіть якби місце для Арсенія Петровича обладнали на самому куполі Ради, український парламент від цього навряд чи став би працювати результативно.
Почасти в цьому винна горезвісна "інерція мислення". Адже ВР України фактично "не при ділі" ще з 2 квітня 2007 року – дня, коли Президент В. Ющенко видав перший Указ щодо її розпуску. Депутати-члени теперішньої опозиції, які не побажали змиритися зі своїм новим статусом, старанно робили вигляд, начебто працюють у поті чола: безперервно лаяли Ющенка та його "американських заступників", фінансували щоденні поїздки до Києва "регіональної біомаси" та ін. Народні обранці попросту почали забувати, заради чого вони одержали на виборах "мандат довіри".
Щоб не "розбещувати маси", новоявлена коаліція всерйоз подумує не лише над введенням інституту парламентських приставів, але й про... кардинальну перебудову всередині Ради. Зокрема, зону президії ВР та "головну трибуну" хочуть влаштувати так, щоб паралізувати ритмічну роботу "без дозволу начальства" не зміг ніхто із політичних супротивників. У "підготовчий період", доки будівельники не прилучилися до цього суперважливого для долі країни "євроремонту", пропонується відмова від прямої трансляції парламентських засідань, – щоб у свідомості виборця не фіксувалися окремі індивідууми, які виривають з-під спікера масивне крісло або методично ламають дорогі мікрофони на столах президії.
Знаючі люди, щоправда, стверджують: "капітальний ремонт" у сесійній залі згодом може боляче вдарити й по самих його ініціаторах. Замість нього куди розумніше було б поділитися із Партією регіонів хоча б частиною високих постів в органах виконавчої влади. Ось тоді й настане в Раді довгоочікуваний консенсус.
