Сучасний стан культури та мистецтва на Одещині, проблеми та перспективи розвитку – такий лейтмотив зустрічі голови обласної державної адміністрації Миколи Дмитровича Сердюка з членами обласної ради з питань культури та духовності, начальниками відділів культури райдержадміністрацій та рад міст обласного підпорядкування, представниками закладів культури та мистецтва області, заслуженими працівниками культури та діячами мистецтв і представниками творчих спілок, яка відбулася 12 лютого в Золотій залі Одеського літературного музею.
Сьогодні ми публікуємо нотатки з цієї зустрічі нашого спеціального кореспондента.
Можна з упевненістю сказати, що до цієї зустрічі готувалася вся культурно-мистецька інтелігенція області. Занадто вже багато проблем накопичилося в закладах та установах культури, в творчих спілках, в житті мистецьких колективів. Причому я одразу ж хочу відзначити винятково діловий характер цієї, як її називали, «зустрічі з губернатором». І представники владних структур, в особі голови облдержадміністрації Миколи Сердюка, начальника управління культури і туризму облдержадміністрації Надії Бабіч та керівників відділів культури райдержадміністрацій; і представники творчих спілок та закладів культури добре розуміли, що всі ми, в культурному процесі України задіяні, виявилися заручниками економічних, політичних, соціальних та інших обставин, які впродовж багатьох років складалися в нашій молодій і, на жаль, поки що нестабільній державі.
Отож мудрість полягає не в тому, – формували атмосферу цього зібрання Микола Сердюк та інші промовці, – щоб звинувачувати одні одних та шукати «винних» і «крайніх», а щоб, спільно проаналізувавши стан справ у культурі, так само спільно шукати шляхи розв’язання проблем, що існують у кожному окремому закладі, в кожній сфері культури, в кожній творчій спілці.
Знайомлячи присутніх з культурним потенціалом області, Надія Бабіч відзначала, що, незважаючи не певні втрати, він усе ще досить потужний. На січень нинішнього року в області функціонувало 1762 заклади та установи Міністерства культури і туризму, 22 з яких фінансуються з обласного бюджету, а решта 1740 – з районних, міських, селищних та сільських бюджетів області. Поряд із закладами державного підпорядкування, такими, як Національний філармонійний оркестр, наукова бібліотека ім. Горького, музична академія ім. А. Нежданової, спеціалізована музична школа-інтернат ім. професора Столярського та Державний цирк, активно розвиваються об’єкти культурної індустрії, які виникли з розвитком ринкової економіки і до яких належать приватні клуби, музеї, кінотеатри, художні галереї тощо.
Проте в кожній галузі культури з’являються проблеми, які вимагають негайно втручання державних органів, їхньої допомоги та постійної підтримки. І це добре було продемонстровано, скажімо, у виступі директора обласної універсальної наукової бібліотеки ім. М. Грушевського Юліани Амельченко. Мережа публічних бібліотек налічує зараз 870 закладів, об’єднаних в 35 централізованих систем. Їх послугами більш-менш постійно користуються понад 820 тисяч жителів області. Завдяки реалізації Держпрограми розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 роки та Держпрограми «Книги України», минулого року бібліотеки отримали безкоштовно 170 назв книжок загальною кількістю понад 20 тис. примірників. А ще минулого року до бібліотек надійшло понад 261 тисяча нових видань, причому порівно – російською й українською мовами. А на придбання літератури та періодичних видань бібліотеки з Держбюджету отримали 2250 тисяч, та й нинішнього року мають отримати 2900 тис. гривень.
На перший погляд, усе гаразд, бібліотечна справа в області процвітає. Так би всім і хотілося, але, як зазначила Юліана Амельченко, «місцеві органи влади, порушуючи головний норматив Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу», вкрай недостатньо фінансують і придбання книжок, і передплату періодичних видань. Наприклад, минулого року були відсутні кошти на комплектування бібліотечних фондів у містах Южне, Теплодар, Б.-Дністровський, а також у Великомихайлівському, Роздільнянському, Миколаївському та Савранському районах». Усі видавництва зобов’язані надавати бібліотеці ім. М. Грушевського один «обов’язковий» примірник своїх видань, але з-понад 100 видавництв такі примірники надсилають тільки 10. Існує і низка інших проблем. Скажімо, в області 13 бібліотечних приміщень перебувають у аварійному стані.
Про аварійний стан приміщення ішлося й у виступі директора обласного Центру української культури Наталії Гончарової. На превеликий жаль, будівля, в якій розташований зараз Центр, була здана будівельниками з великими прорахунками та недоробками. Технічну документацію теж було складено неякісно, і це в той час, коли в приміщенні постійно виникають якісь проблеми з комунікаціями. Тож, мабуть, слід подумати про надання Центру більш пристойного та відповідного приміщення. І це, мабуть, тема окремої розмови на сторінках нашої газети.
Чимало побажань та зауважень пролунало й у виступах народної артистки України, професора, завідувачки кафедри сольного співу Одеської державної музичної академії ім. А. Нежданової Г.А. Поліванової та директора академічного театру музичної комедії ім. М. Водяного О.Г. Редько. Тут уже принципово йшлося про становище актора в нашому суспільстві, про ставлення до його проблем. У театрах уже забули, коли хтось із акторів отримував квартири. І це при тому, що на мізерну платню свою актор не здатен ні наймати житло в Одесі, ні, тим паче, розраховувати на те, що колись зможе придбати його.
Особливо болюче ця проблема позначається на молодій акторській зміні, адже в місті не так вже й багато молодих акторів, які здатні існувати без житла на таку скромну платню. Тому вони і йдуть у шоу-бізнес, у нічні клуби та інші розважальні заклади. В тому ж театрі музкомедії давно слід налагодити систему кондиціонування повітря, адже коли влітку температура в залі і на сцені досягає 35 і більше градусів, працювати в такому пеклі акторові дуже важко, та й не кожен глядач висиджує до кінця вистави.
А як могло статися, що Одеса, по суті, залишилася без Будинку актора, який в минулі часи був не лише одним із центрів культурного відпочинку акторів, але й центрів громадського життя творчої інтелігенції міста. І про це докладно мовилося у виступі голови правління Одеського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України Анатолія Дуди. А про питання, пов’язані з підготовкою кадрів працівників культури, голова облдержадміністрації та всі присутні дізнавалися з виступу директора Одеського училища мистецтв і культури ім. К. Данькевича В.П. Богороди. І це теж окрема тема для розмови на сторінках газети. Як і про стан музеїв та книговидавничої справи, про які йшлося у виступах директора Одеського літературного музею Тетяни Ліптуги та голови правління Одеської організації Національної спілки письменників України Геннадія Щипківського.
Підсумовуючи цю зустріч, голова облдержадміністрації Микола Дмитрович Сердюк висловив задоволення з того, що розмова видалася предметною і конструктивною. Він запевнив, що й особисто, і його помічники занотовували всі ті зауваження і побажання, які були висловлені промовцями і що він готовий зустрітися з кожним із керівників творчих спілок та обласних закладів культури зокрема, аби глибше осмислити наявні проблеми. До речі, одну з них, під схвальні оплески, Микола Сердюк розв’язав прямо там, під час зустрічі.
Серед інших проблем, якими переймався голова правління Одеської організації Національної спілки художників України А. Горбенко, була й така: у цієї творчої організації й досі нема ніякого транспорту. А це призводить до того, що художники не мають змоги влаштовувати виставки своїх картин у містах області, адже перевозити роботи громадським транспортом незручно і небезпечно. Реакція на прохання художників допомогти їм із транспортом була блискавичною: Микола Сердюк повідомив, що із заснованого ним фонду Спілці художників передається мікроавтобус. А на завершення зустрічі голова облдержадміністрації запропонував організовувати подібні зустрічі щоквартально, перетворивши їх на корисну для обох сторін і для всього культурного життя області традицію.
