КОЖНА МОВА ПО-ВОЄМУ ЧУДОВА
Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без неба нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
В. Забаштанський
Сьогодні відзначається Міжнародний день рідної (материнської) мови. До календарів усього світу це свято увійшло у 1999 році. В нашій країні українську мову вважають рідною майже сімдесят відсотків її жителів. Її залюбки вивчають в школах та вищих навчальних закладах. А, пишучи твори на тему: “І є в нас мова своя чудова!”, діти висловлюють свої думки. Ось що пишуть учні НВК “ЗОШ І – ІІІ ступенів-гімназія” смт Любашівки:
Надія Підгорна (9-А клас): “Ми маємо незалежну державу, і в нас є багато можливостей розмовляти рідною мовою, збагачувати її, берегти та передавати іншим поколінням. Багато молодих людей соромляться своєї рідної мови. А я вважаю, що вони багато втрачають від цього. Адже мова – це найміцніший звязок, що з’єднує минуле, сучасність і майбутнє. Коли ж зникає рідна мова, – народу більше не існує, і нам потрібно берегти свою мову від забуття та плюндруваня.”
Ірина Рибальченко (9-А клас): “Коли чуєш вірші і пісні українською мовою, серце сповнюється гордістю за рідну країну. Згадуються великі українські письменники Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Володимир Сосюра, Максим Рильський, які самовіддано плекали рідну мову, берегли її джерело і красу. Я хочу згадати пронизливі рядки видатного українського поета Івана Багряного, які були написані у 1937 році:
Мова рідна! Колискова.
Материнська рідна мова!
Мова сили й простоти,
Гей, яка прекрасна ти!
Спілкування рідною мовою не обмежується школою. Це невпинна, повсякденна робота нашої душі. Поглиблюючи знання рідної мови, людина удосконалює себе як патріота.
Ілона Рубанська (6-А клас): “Заглиблюючись у таїну слова, ми засвоюємо золоті скарби народного досвіду й виховуємо в собі творчу особистість. Яка радість чекає кожного, хто відчув глибину слова серцем і розумом! Справді щасливий той, хто пізнав з дитинства чари рідної мови, виховав у собі жагу пізнання й зберігає її протягом цілого життя.”
Ірина Скапоущенко (6-А клас): “Рідною мовою передаються найглибші відтінки думок і почуттів, мова – одне з див, створених людьми. Мова відображує душу народу, його історію. Наша мова – надзвичайна таємниця...
Кожне слово має свій сенс, свою красу. Я дуже радію, почувши слова «світанок», «соняшник», «промінь», «струмок», «трава»...”
Сергій Сухомлинов (7-А клас): “Зникають царства, руйнуються міста, на руїнах храмів пасуться кози... Невмируща тільки мова, і доки людина розмовляє, вона ще людина. І для неї сенс життя полягає в тому, щоб ніколи не цуратися свого, роду, ніколи не забувати своєї рідної мови”.
Вікторія Майдич (8-А клас): “У людини, яка цурається і забуває рідну мову, немає нічого живого в душі, її серце лише холодний уламок заліза. У кожного народу мова по-своєму чудова. А наша мова, немов чарівний спів солов’я у вечірню пору, немов сонячний промінчик в похмурий день. Ми повинні гордитися тим, що нам дістався такий чудовий і неповторний скарб”.
Лариса Березовська (9-А клас): “Рідну мову я люблю за її милозвучність і розкіш, за чудові пісні і таємничі легенди. Це мова мрій і сподівань, мова минулого і майбутнього мого народу.”
Сергій Александров (7-А клас): “Мово рідна, мелодійне звучання одного твого слова зігріває душу, наче ясне сонечко, і підносить нас на своїх дужих і вільних крилах вище хмар.”
Тетяна Папушой (6-А клас): “Для кожного з нас рідна мова – це дорога спадщина, що збирає в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено народом, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.”
Марина Сніжинська (6-А клас): “Як говорив Максим Рильський : “Мова – це втілення думки!” З допомогою мови ми спілкуємося вдома, на вулиці і в школі. Завдяки їй відкривається віконце у безмежний світ.”
Аліна Душка (9-А клас): “Рідна мова шукає стежину до нас, вона всюдисуща. Хіба ж вона може вмерти? Ні. Але їй потрібен вогонь любові, духовна міць та широке використання.”
Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Любашівський район
ГАРАНТУЄТЬСЯ ВІЛЬНИЙ РОЗВИТОК
В Одеській області сьогодні живуть представники 133 національностей. І всі вони, відповідно до Конституції України, мають рівні конституційні права і свободи, рівні перед законом. Не може бути привілеїв і обмежень, поряд з іншими ознаками, і за мовною. Як говорить Стаття 10 Основного Закону, державною мовою в Україні є українська мова, і гарантуються вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Як нам повідомили в управлінні освіти і наукової діяльності облдержадміністрації, в області дотримуються толерантного і зваженого підходу до організації вивчення української, російської та інших мов у навчальних закладах.
Зросла кількість загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. У порівнянні з 1997 роком – майже на 20%. Їх в області – 622 (69,3%). Крім того, у 172 (19,2%) загальноосвітніх навчальних закладах функціонують класи з українською та російською мовою навчання. З них 91 працює у перехідному періоді з російської на українську мову.
Повсюдно здійснюється державна політика розвитку, використання і захисту мов національних меншин. З 898 загальноосвітніх навчальних закладів (без врахування приватних, спеціальних шкіл і спеціальних інтернатів) в області функціонують з російською мовою навчання – 85, молдавською – 7, з російською та українською – 172. Десять шкіл мають класи з молдавською мовою навчання і дві – з болгарською.
Російською мовою навчання охоплено 67576 (27,7%) учнів, молдавською – 5175 (2,1%), болгарською – 95 (0,04%). Як предмет, російську мову вивчають 135385 учнів, болгарську – 11674, молдавську – 2037, гагаузьку – 1406. Факультативно російську мову освоюють 4968 учнів, болгарську – 129, молдавську – 133, гагаузьку – 7.
Вище наведені дані підтверджують той факт, що у нашій незалежній демократичній, правовій державі насправді здійснюється конституційне право кожного громадянина на вільний розвиток своєї особистості.
Віктор МАКСИМОВ, «Одеські вісті»
ДЖЕРЕЛО ТВОРЧОСТІІ НАТХНЕННЯ
Творчій людині з глибинки завжди нелегко пробивати собі дорогу і виборювати визнання свого таланту, і вже тим більше важко піднятися над містечковим рівнем. У цьому значенні Єфросинії Кожокару (на знімку), самодіяльній поетесі із села Плавні Ренійського району, пощастило.
Вчителька початкових класів сільської школи, мати трьох дітей, для якої поезія стала духовною потребою, дебютувала у 1996 році на сторінках газети «Конкордия», яка видається у Чернівцях румунською діаспорою в Україні. Дебют виявився вдалим: вірші Є. Кожокару її рідною молдавською мовою почали друкувати інші видання, авторку почали запрошувати для участі у різноманітних літературних конкурсах і фестивалях. В 2005 році за сприяння редакції журналу «Фэгурел» (м.Чернівці) вийшла у світ книжка дитячих оповідань Є. Кожокару «Криница с ангелом», а у 2006 році у румунському місті Орадя було видано першу збірку віршів плавнівської поетеси – «Exod» (Исход).
Пам'ятаю зворушливу презентацію цієї книжки у школі села Плавні – це було справжнє свято, яке нагадувало за духом велику сімейну урочистість. Привітати авторку з радісною подією у творчому житті прийшли учні, колеги-педагоги, співробітники районних відділів культури, освіти, обласного Центру національних культур, «соратники по цеху» з поетичних клубів «Джерела» (Рені) і «Баштина» (Новосільське). До Плавнів приїхала представницька делегація гостей з молдавських сіл сусідніх районів. Вірші сільської вчительки виконували зі сцени багато гостей, а дехто встиг навіть скласти пісні на слова Єфросинії Кожокару. І цей зворотний зв'язок читачів з літератором був, мабуть, набагато важливіший за сам факт видання книжок. Адже вміння радіти чужим успіхам як своїм – одна з ознак духовної чистоти. Тієї чистоти, яка завжди буде джерелом натхнення для будь-якої творчої особистості.
Безперечно, своєю творчою діяльністю Єфросинія Кожокару вносить чималий вклад у розвиток рідної мови. Не можна не відзначити, що у багатонаціональному Ренійському районі, 49% населення якого становлять молдавани, у п'ятьох школах діти мають можливість навчатися своєю рідною, молдавською, мовою. І цим правом на сьогоднішній день користуються 1,4 тисячі учнів.
Андрій ПОТИЛІКО, Ренійський район.
ЗБЕРЕГТИ ВІД ЗАБУТТЯ
Таїсію Федорівну Денову, яка стала переможницею конкурсу серед викладачів болгарської мови, колеги вітали щиро, від душі. Визнана «Вчителем року» в районі, вона пишається тим, що учні, яких вона навчає рідної мови, не лише активні учасники щорічно проваджуваних районних і обласних олімпіад, але й призери.
Факультативне вивчення болгарської мови у школах семи болгарських сіл Арцизького району вже давно поступилося його опануванню як предмета. У Виноградівській і Новоіванівській школах цю відповідальну справу довірено вже кільком вчителям. Серед викладачів болгарської мови є педагоги вищої категорії – Степан Михайлович Іванов із села Виноградівки, Марія Георгіївна Мераджи із Делен. Вони завжди готові підтвердити свою кваліфікацію. Позитивно позначається на роботі успішне опанування навчальних програм обласних курсів підвищення кваліфікації, а також двотижневих – у Республіці Болгарія. З відзнакою закінчили їх Катерина Георгіївна Пітак і Людмила Георгіївна Дімова. Але педагоги поповнюють свої знання і на засіданнях методоб’єднання вчителів болгарської мови, і на семінарах-практикумах, які провадяться регулярно; ним керує Таїсія Федорівна Денова.
До речі, багато учнів, які вивчали свою рідну мову у наших школах, успішно закінчили педагогічні вузи у Болгарії. Сьогодні у Холмському – великому болгарському селі з багатими звичаями і традиціями – працює Захарій Георгійович Мінчев. Під час районного семінару, проведеного відділом освіти на базі цієї школи, його учасники відвідали уроки Мінчева з болгарської мови і дали їм досить високі оцінки.
Сьогодні болгарську мову і літературу в районі викладають 1590 учням 15 вчителів з вищою освітою. В деяких школах їх починають вивчати з першого класу.
Найстарші мешканці болгарських сіл ставляться до такого факту із задоволенням. «Діти, – кажуть вони, – повинні знати свою рідну мову і традиції болгарського народу».
Парасковія ЛЕОНТЬЄВА, головний спеціаліст відділу освіти і науки Арцизької райдержадміністрації
Віктор ДЗЮБА
СЛОВО ПРО МОВУ
Рідна моя мова – материнське слово!
Буду пам’ятати я завжди про те,
Як навчала мати слово шанувати
І не оскверняти, бо воно святе.
Рідна моя мова – пісня колискова
Про усе казкове на своїй землі,
Ніжнопелюсткова мова світанкова,
Та, яку вживають птахи і джмелі.
Рідна моя мова – мова не святкова,
Треба нам народу мову повертать…
Не було умови для вживання мови,
Та були умови мову пам’ятать…
Рідна моя мово, ні, не випадково
Я прийшов додому із чужих доріг.
Як було не жито, що не пережито,
Але рідне слово я в душі зберіг.
Рідна моя мово – слово веселкове,
Ти зі мною знову в щасті і в біді.
Рідна моя мово, маминому слову
Я вклонюсь, як хлібу і святій воді.
Пригадайте, діти, де і хто ви,
І прийдіть додому назавжди,
Щоб напитись маминої мови –
Чистої джерельної води.
Олександр ОЛЕСЬ (1917)
* * *
Рідна мова в рідній школі!
Що бринить нам чарівніш?
Що нам ближче, і миліш,
І дорожче в час недолі?!
Рідна мова! Рідна мова!
Що в єдине нас злива, -
Перші матері слова,
Перша пісня колискова.
Як розлучимось з тобою,
Як забудем голос твій
І в вітчизні дорогій
Говоритимем чужою?!
Краще нам німими стати,
Легше гори нам нести,
Ніж тебе розіп’ясти,
Наша мово, наша мати!
Ні! В кім думка прагне слова,
Хто в майбутнім хоче жить,
Той всім серцем закричить:
«В рідній школі рідна мова!»
І спасе того в недолі
Наша мрія золота,
Наше гасло і мета:
Рідна мова в рідній школі.
Микола ПАЛІЄНКО
ВІДТІНКИ СЛОВА
Відтінки слова різнобарвні,
Як пори року у садах:
За квітуванням невзабарі
Багрець на листя осіда.
А павутинки, мов на згадку,
Кудись пливуть – ніхто не зна.
І у зими свої повадки –
Снігів яриста білизна.
У слові – м’якість і суворість,
Чари світань і вечорів.
І смуток журавлів в дорозі
Над плесом озера вгорі.
Відтінки слова дивовижні,
Та ще коли з народних вуст.
Народ тоді лиш буде вічним,
Як мову в тирло не знесуть.
Дмитро ШУПТА
МОВА МОРЯ
Несуть печаль, свою приносять радість
Із моря хвилі – літо чи зима.
Сузір високих срібна виноградність
Смолозу ночі стиглістю лама.
Мандрівні хвилі рвійні і прозорі –
Людська бентега, мабуть, їх мина.
Але без хвиль було б занудно в морі.
Кому потрібна моря німина?
Мчать морем хвилі – волі фаворити –
Навіщо їм якийсь дороговказ?
Бажає море з нами говорити
Без осторог і натяків щораз.
Чи про пірата, чи про китолова,
Всіх терористів протягом століть…
У хвиль морських своя глибинна мова,
Яку ще нам потрібно зрозуміть.
У ній відчутний діалект варягів,
Прокляття і молитви, і псалми,
Надривний катюжанський крик гулагів
Від Соловків і аж до Колими.
На морі дні ясні і дні похмурі,
І змита знов світанків паюха.
Шаліє шторм і затихають бурі,
Одначе мова моря не стиха.
ПОТРЕБА СЛОВА
Невідворотна й грізна, наче грім,
Раптова, наче блискавка із неба,
З’являється незнаних слів потреба
І дотикає душі нам усім.
В миру уніфікованім, блідім
Вона, як недоторклива нечепа
Чи з бростю набубнявіла прищепа,
Що обіця плоди передусім.
Де пісня солов’я в саду на вітті
Неохололе будить почуття,
Народжується слова світ у світі.
Та мучить нас німе передчуття,
Що і на слово виставлено сіті
У потаємних закутках буття.
Володимир ГАРАНІН
РІДНЕ СЛОВО
Із діамантом схоже кожне слово,
Що в нашу кров навіки увійшло.
В нім праісторії пульсує джерело,
Що виграва на сонці веселково.
В нім оріїв удача загадкова,
У нім трипільське світиться тепло,
І русичів сумління, ніби скло,
Й козацький гнів, що розкривав закови.
В нім «Енеїди» на віки розгін,
І «Кобзаря» пророчий диво-дзвін!
В нім слава наша горда і нетлінна,
Що сонцем вічно сяє нам згори.
О Слово рідне! Не згасай! Гори! –
З тобою лиш постане Україна!
