ЩО ХВИЛЮЄ ВАС СЬОГОДНІ?
Таке запитання я поставила перехожим на вулицях Арциза та Тарутиного
Гарна молода жінка із сумними очима. Поряд – син-підліток:
– Оце приміщення бачите? Це суд. Нас із чоловіком тільки-но розлучили. Він спокійно сів до нашої машини і поїхав, а ми зараз – на маршрутку і – додому. Лише вже без тата…
Симпатичні, веселі дівчатка, років по 16:
– Страждаю з однієї причини: дорого одягатися не можу. А ще гадаю: як до інституту вступати буду? Навряд чи батьки зберуть стільки грошей.
– А я гострі кути просто обходжу, тому і не хвилююся.
Високий, худорлявий літній чоловік в окулярах.
– Усе, що в країні нашій відбувається, хвилює! Погляньте лише на заголовки у газеті – «Приборкати політичний бандитизм!», «Триглавий «змій» ополчився проти народу». Нерви вже не витримують ані телевізор дивитися, ані газети читати.
Жінка-пенсіонерка:
– Усе хвилює! Сама хворію. Син на заробітки поїхав, не пише й не телефонує. Кажуть, п’є там.
Молодий чоловік у розстібнутому довгому пальто. В нього явно чудовий настрій:
– Хвилюються ті, хто не вміє заробляти. Я це вмію, і непогано. А є гроші – є усе. Слава Богу, я це вчасно зрозумів.
Похилого віку подружжя. Відповідає він:
– Розподіл суспільства на бідних та багатих. Який там середній прошарок?! А чи бачив хто, як цей середній прошарок мешкає? Ми із дружиною маємо вищу освіту і працювали на серйозних посадах. Але сьогодні ми – жебраки. Це дуже несправедливо… І стосунки із Росією хвилюють – гірше нікуди, і те, що Україну до НАТО тягнуть. Коли лише наш уряд припинить кидатися туди-сюди?!
Миловидна дівчина у коротенькій куртці. Посмішка на обличчі ніби приклеєна:
– Лише одне – приїде мій молодий чоловік познайомитися із батьками чи ні. А в іншому… Навчаюся в академії, і начебто непогано, «хвостів» немає. Мати і батько, слава Богу, здорові. Ні-ні, у мене усе гаразд.
