Нещодавно був свідком такої картини. Дві милі бабусі стояли на тролейбусній зупинці, жваво спілкуючись між собою про ціни на картоплю і про останній випуск передачі «Дом-2». Здавалося, вони нічого не помічають навколо, перебиваючи одна одну, ділячись своїми переживаннями з приводу взаємин у популярному екранному «милі». У цей час повз бабусь проходить юнак у чорній шкіряній куртці з каптуром і голосно сміється. Зупинившись трохи віддалік від інших пасажирів, хлопець почав із захопленням розмовляти... сам із собою! Бабусі миттю замовкли, скоса поглядаючи на юнака. Коли під’їхав тролейбус, жінки навіть не подумали сісти в нього, провівши хлопця співчутливими зітханнями. «Такий молодий, а вже хворий», – з жалем промовила одна з них услід транспортному засобу, що віддалявся. Напевно, вони ще довго зітхали й охали, але я, давлячись від сміху, поспішив ретируватися звідти.
Справа в тому, що юнак, який привернув увагу пенсіонерок, просто говорив по телефону через бездротову гарнітуру, прикріплену до вуха.
Ви можете уявити своє сьогоднішнє життя без мобільного телефону? Якщо замислитися над цим питанням, то стає зрозуміло, що без цього засобу комунікації багато хто з нас відчуває себе ніби відірваним від світу.
Ще кілька років тому мобільний зв’язок був доступний далеко не всім українцям. Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася: мобільними телефонами користуються практично всі – від першокласників до пенсіонерів. Існують навіть окремі мобільні оператори, орієнтовані на різні вікові групи. В результаті, вже ніхто не дивується, побачивши бабусю-пенсіонерку, яка радиться з родичами по мобільнику, який купувати кефір, або дитину, що тільки-но навчилася говорити слово «мама», яка розпливається у посмішці, почувши в трубці знайомий голос.
Тим часом, чи доводилося вам чути про шкоду мобільних телефонів та їхній вплив на здоров’я людини? Так, якийсь час тому з’являлися телевізійні передачі і публікації на цю тему, але їхній голос був настільки слабкий і невпевнений, що так і залишився непочутим широкими верствами населення, які вважають телефон за велике благо цивілізації.
Сьогодні статистика різних країн констатує збільшення рівня онкологічних захворювань мозку, молочної залози і статевих органів у людей, які не потрапляють до груп ризику. Із чим це може бути пов’язано? Фахівці непевно проводять паралелі з інтенсивністю використання сучасних засобів зв’язку. При цьому дослідження, проведені вченими в усьому світі, знову ж не дають достовірної відповіді, наскільки шкідливі радіохвилі, які є основою роботи мобілок. В результаті, у повсякденному житті використання телефонів обмежується лише сумою на вашому рахунку.
У цій статті ми поведемо мову не про наслідки радіохвиль для здоров’я людини, а про залежність, якій піддані багато аматорів телефонних розмов.
Психологи вже зараз починають бити тривогу і стверджують, що підвищена залежність від мобільного зв’язку є психологічним розладом. Фахівці впевнені: постійне бажання завжди залишатися на зв’язку – це не що інше, як хвороба, що прийшла до нас із Заходу.
– У медичних словниках навіть з’явився новий термін – «мобіломанія», – говорить психоаналітик Роман Захаров. – Нестабільність у суспільному житті призводить до того, що люди шукають опори в речах, прив’язуються до дрібниць. Причому прихильність ця може переростати у справжню залежність, яка спричиняє негативні наслідки. Залишившись без телефону, люди можуть відчувати щось на зразок ломки. Піддані сотовій залежності, забувши або втративши свій телефон, зазнають справжнього стресу. Багато хто при цьому відчуває себе розгубленим. Тим більше, що сучасний мобільник поєднує у собі функції органайзера, плеєра, ноутбука і навіть телевізора. Тобто уявити собі життя без телефону – однаково, що прожити рік без електрики, – підбиває підсумок фахівець.
Цікаво, що потребу бути завжди на зв’язку частіше відчуває молодь. Так, за жодних умов не відмовляться від мобільних телефонів 38% респондентів від 18 до 30 років, і тільки 31% людей у віці 30 – 45 років (дані досліджень американських вчених).
Цілком можливо, що якби у дослідженні брали участь школярі, то саме вони виявилися б найзалежнішими від телефону. Вчителі розповідають, що учні молодших класів приходять до школи з телефонами і під партами грають в ігри й передають один одному фотографії й музику. Це, безумовно, заважає освітньому процесу.
Під керівництвом австралійського вченого академіка Діани Джеймс було проведено дослідження впливу мобільного телефону на людину, результати якого опублікував університет Queensland University.
У звіті про проведене дослідження підкреслено, що мобільний телефон викликає у людини психологічну залежність, яка за своєю силою перевищує залежність людини від паління. Як відзначає Діана Джеймс, якщо в людини відібрати на якийсь час мобільний телефон, у неї підвищується нервозність, виникає занепокоєння і паніка. Однак ці ознаки з’являються у людей, які постійно використовують мобільний телефон, тобто роблять дзвінки і дуже часто їх одержують.
Так само дослідник вважає, що залежність від мобільного телефону вища за залежність від комп’ютера, тому що від комп’ютера можна піти, а мобільний легко вміщується у кишеню.
– Пам’ятаєте кілька років тому повальне захоплення дітей китайськими електронними іграшками тамагочі? – далі говорить доктор Захаров. – Тоді у психологів і психотерапевтів додалося роботи. Діти часто втрачали відчуття реальності і впадали у відчай, коли електронна істота «вмирала». Мені самому доводилося розмовляти з десятками дітей, у яких ще незміцніла нервова система піддавалася постійним атакам віртуальної реальності. Що вже говорити про мобільний телефон, якщо крім іграшок у ньому поєднується так само й імеджева складова, яка дуже важлива для особистісного становлення маленького члена суспільства. Іншими словами, якщо в дитини немає телефону, її однолітки будуть вважати її ледве не відсталою.
В електронному словнику медичних термінів поняття «мобільна залежність» пояснюється так: це стан людини, за якого телефон стає предметом культу, людина несвідомо робить дзвінок заради самого дзвінка, не усвідомлюючи своїх дій або неспроможна пояснити їх причин.
Дайте відповідь на запитання, чи можуть ваші дії бути охарактеризовані таким визначенням? Ні? Звичайно ж ні, адже залежність найчастіше не усвідомлюється людиною, яка страждає на неї. Йдеться зовсім не про те, що всі ми поспіль перебуваємо під владою сучасних засобів комунікацій, однак у багатьох з нас виникли б певні складнощі у разі появи необхідності відмовитися від звичних електронних друзів.
А ось приклад, який, можливо, трохи прояснить ваші відносини з мобільним телефоном і змусить задуматися про його вплив саме на вашу психіку. Усім відомі випадки прояву «мобільного фантома». Уявіть собі ситуацію, коли в когось у кишені лунає дзвінок телефону, і всі люди поблизу починають гарячково діставати свої мобілки, перевіряючи вхідні дзвінки. Психологи порівнюють таку поведінку із синдромом «фантома кінцівки», коли в людини з ампутованою кінцівкою з’являється помилкове відчуття її присутності.
Ще один типовий прояв залежності – це звукові галюцинації. Часом людям здається, що вони чують дзвінок мобільного телефону, хоча насправді апарат не дзвонив або був зовсім виключений. Такі випадки хоча б раз відбувалися з усіма власниками сотових, однак у деяких людей неіснуючі дзвінки стають хронічною фобією. Цей феномен одержав назву «манія дзвінка». Сам автор цих рядків не раз ловив себе на тому, що в гучному приміщенні чує рингтон свого мобільного. Ну а те, як дружно виймаються з кишень телефони, у разі якщо задзвонив у когось одного, ви можете спостерігати в будь-якому громадському транспорті.
Повернімось все-таки до фізичних наслідків, пов’язаних з надмірним використанням телефону. Дослідження, як вже говорилося, мають скоріше інформативно-рекомендаційний характер, однак їхня масовість змушує задуматися.
Фахівці Цюрихського університету з’ясовували вплив мобільних телефонів на діяльність головного мозку. Під час експериментів потужність випромінювання апарата досягала половини значення, припустимого за законом. Після півгодини розмови по телефону у випробуваних змінювалася енцефалограма, причому зміни зберігалися тривалий час.
Як же довідатися, наскільки небезпечний той чи інший апарат, перш ніж придбати його у постійне користування. Це запитання я поставив фахівцеві з телекомунікацій Олегові Гнідіну.
– Існує такий критерій, як SAR. SAR (або Specific Absorbtion Rate) – це одиниця виміру, яка показує максимальну питому потужність, що поглинається людським тілом при звичайній розмові по сотовому телефону. Максимальний безпечний рівень – 2,0. Переважна ж більшість сучасних телефонів має SAR від 0,5 до 1,0. Тому-то і немає особливих підстав чогось побоюватися – резюмує фахівець. – Однак, якщо вдуматися, то норматив розроблявся досить давно і, як мені здається, навряд чи враховував всезростаючий час впливу телефону на людину. Таким чином, хоч показник і перебуває в межах норми, говорить про безпеку мобільних телефонів він досить умовно.
Олег Гнідін так само пояснив, що одиницею виміру SAR є ват на кілограм (Вт/кг). У Північній Америці, а також у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону величина SAR визначається на 1 г тканини. У цьому випадку максимальне значення SAR становить 1,6 Вт/кг. У Європі та інших країнах величина SAR визначається на 10 г тканини. І тут вже максимально припустимим значенням SAR є 2 Вт/кг. Слід відразу зазначити, що величина SAR – це максимальна потужність випромінювання, тобто більшість телефонів при звичайному використанні вкрай рідко досягають оцінки у 2 Вт/кг.
Як же мінімізувати вплив апарату, без якого навряд чи хтось зможе обійтися, турбуючись про своє здоров’я? Рекомендація винятково проста: якнайменше говорити по мобільному. Навіть двохвилинна розмова змінює природну електричну активність мозку. ЇЇ вплив триває до години після того, як ви закінчили розмову. Напевно ці слова в багатьох викличуть скептичну посмішку, адже сумарний час розмов по телефону у них перевищує кілька годин на добу. У цьому випадку розв’язанню проблеми може послужити звичайна мобільна гарнітура.
Крім того, фахівці дуже не рекомендують зловживати мобільним спілкуванням вагітним жінкам і матерям, які годують груддю. Що стосується дітей до 16 років, то процес формування кісток черепа так само може бути детермінований мобільною радіацією.
– Що занадто, те не здраво, – жартує Роман Захаров. – Адже й спорт без міри може зробити людину калікою. Тому помірність повинна бути основним критерієм світосприймання людини, яка хоче прожити тривале і щасливе життя.
