Павло ДОСІЧ: «У 60-ТІ РОКИ ОДЕСА ЖИЛА ФУТБОЛОМ»
У цьому році команді «Чорноморець» виповнюється 72 роки. Нагадаємо, що в різний час колектив мав назви «Динамо», «Харчовик», «Металург», «Спартак» і лише у 1958 році був перейменований у «Чорноморець». Роком пізніше команда перейшла до відання Чорноморського морського пароплавства (ЧМП). Одним із головних ініціаторів цієї ідеї був Павло Васильович Досіч, який із 1952 по 1972 роки очолював Басейнову раду фізкультурно-спортивного товариства «Водник».
Про цікаві факти з історії «Чорноморця», своєї спортивної біографії та багато іншого Павло Досіч розповів у інтерв'ю кореспондентові «ОВ».
– Павле Васильовичу, розкажіть за яких обставин пароплавство стало опікувати футбольну команду?
– У 1958 році я повертався до Одеси із Москви й випадково на залізничному вокзалі зустрівся із начальником ЧМП Олексієм Данченком і командувачем військ Одеського військового округу Амазаспом Бабаджаняном. Вони стояли на пероні й розмовляли із першим секретарем Одеського обкому партії Олександром Федосєєвим. Волею випадку я опинився із Федосєєвим в одному купе. У поїзді до нього зайшов головний бухгалтер канатного заводу, до структури якого тоді входив "Чорноморець". Федосєєв, як великий любитель футболу, почав розпитувати про колектив, справи якого йшли, скажемо так, не дуже. Бухгалтер поскаржився на відсутність грошей. Після того, як він пішов, я відверто поговорив із Олександром Івановичем і, посміливішавши, виступив з ідеєю передати команду до відома пароплавства. Федосєєв уважно вислухав мої доводи й на цьому наша розмова закінчилася.
Через кілька днів після приїзду до Одеси мені зателефонував секретар Олексія Данченка: "Павле Васильовичу, Олексій Євгенович терміново викликає Вас до себе". Я примчав до Данченка, а той увесь як на ножах: "Яке право ти маєш вирішувати такі питання, хто тебе тягнув за язика?" Потім Данченко сказав: "Так, іди до готелю "Красная", там мешкає старший тренер "Чорноморця" Анатолій Зубрицький, і обидва – до мене". Я знайшов Зубрицького, ми пішли до Олексія Євгеновича й розповіли про стан справ у команді. Загалом, питання було порушено на рівні обкому партії, а якщо вже він щось вирішив, то усе виконувалося беззаперечно. Адже в обкомі теж розуміли, що пароплавство – це не канатний завод, що від його керівництва клубом буде більше користі. Далі рішення обкому було передано Одеській Раді профспілок, тому що команда також належала і їм. Зрештою, усе вирішилося позитивно, і у березні 1959 року "Чорноморець" увійшов до складу ЧМП.
– Після цього команда поліпшила свої результати?
– Ще й як! "Моряки" почали стрімко підніматися по турнірній таблиці, а у 1961 році під керівництвом Анатолія Зубрицького стали чемпіонами в українській зоні класу "Б" і мали грати перехідні матчі за право виступати у класі "А" (нині – вища ліга – авт.). Однак тоді гіршою командою найвищого дивізіону став донецький "Шахтар", який виграв Кубок СРСР. І Федерація футболу раптом вирішила не залишати Донецьк без представництва у класі "А", тому перехідні матчі нам провести не дозволили. Це був справжній шок! Ми були обурені до глибини душі, але чиновники із Федерації були невблаганними.
– У 1963 році команду очолив знаменитий у минулому футболіст Всеволод Бобров. Як вдалося запросити його до Одеси?
– Його кандидатуру було запропоновано після того, як "Чорноморець" залишив Анатолій Зубрицький. І так вийшло, що саме я поїхав до Москви вмовляти Всеволода Михайловича переїхати до Одеси. Головним аргументом було те, що клуб надає окрему квартиру. Бобров погодився і, ставши старшим тренером, швидко навів порядок у команді, утвердив армійську дисципліну. Але його відкритий і прямий характер багатьом не припав до душі. Пропрацювавши у колективі всього близько року, Всеволод Михайлович змушений був звільнитися.
– Павле Васильовичу, у 1964 році Одеса все ж таки домоглася права виступати у 1-й групі класу А. Це стало величезним святом для всіх уболівальників...
– Так, і причому одразу дві одеські команди – "Чорноморець" та СКА – здобули путівки до класу "А". До речі, обидва колективи грали в одній групі. За правилами, чотири перші команди входили до найвищого класу. Пам'ятаю, що уже за чотири тури до закінчення чемпіонату наші суперники – армійці – розв’язали цю проблему. Це так розохотило "моряків", що останні чотири матчі вони виграли – і також увійшли до найвищої ліги! Це був величезний успіх. Уболівальникам 60-х дуже пощастило, тому що місто буквально жило футболом. Одесити бачили найсильніші команди, які репрезентували різні союзні республіки. До Одеси приїжджали яскраві зірки радянського футболу – Стрельцов, Яшин, Понєдєльнік...
Додам, що СКА у вищій лізі надовго не затримався. У 1965 році армійці посіли останнє місце, але їм пощастило: вищу лігу вирішено було розширити – і СКА залишили. Але, на жаль, наступного року армійці знову були останніми у чемпіонаті і назавжди залишили елітний клас. Ну а "Чорноморець" поступово став одним із твердих "середняків" радянського футболу і багато років вважався справжньою грозою авторитетів.
– У 1965 році до "Чорноморця" прийшов Валерій Лобановський. За яких обставин це сталося?
– Справа у тому, що Лобановського недолюблював тодішній головний тренер київського "Динамо" Віктор Маслов. Йому не подобався його прямий характер, а у Валерія Васильовича завжди була своя думка. Два сильні характери породили конфлікт. Тоді Маслов зателефонував до Одеси й попросив когось із керівництва команди приїхати до Києва із нашим Валерієм Паркуяном. Там він і запропонував "обмін". Так Лобановський опинився в Одесі, де провів два дуже яскраві сезони. В Одесі він неодноразово забивав чудові й вирішальні м'ячі. Звичайно, це був талановитий гравець і видатний тренер.
– У 1970 році команда залишила вищу лігу. Чому?
– Було кілька причин, але скажу про головну. У місті було зареєстровано епідемію холери. Більшість матчів довелося провести у Києві. Звичайно, жодної підтримки "рідних" уболівальників не було. Й психологічно гравці були пригнічені. Це багато в чому обумовило такий негативний результат. Внаслідок цього – команді довелося три роки грати у нижчому класі. Але, коли одеситів у 1973 році очолив Ахмед Алескеров, команда вийшла до вищої ліги й стала бронзовим призером. Але я тоді вже не курирував "Чорноморець". Справа у тому, що приблизно за рік до цього я звільнився із посади голови товариства "Водник" за власним бажанням, тому що зрозумів, що з певних причин перестав влаштовувати керівництво. Потім три роки очолював одеський яхт-клуб, працював у зональному управлінні спортивних лотерей і досить довго на посаді інструктора-методиста СДЮШОР "Чорноморець". То ж з футболом так чи інакше був пов'язаний ще багато років.
– Павле Васильовичу, поговоримо про сьогоднішній "Чорноморець". Як Ви оцінюєте його гру у цьому сезоні?
– Завдяки досвідченому тренерському штабу на чолі із Віталієм Шевченком одесити в принципі грають на доброму рівні, багато атакують, але, щоправда, реалізація голевих моментів явно кульгає. Помітно, що хлопцям ще не вистачає зіграності, але результат, який вони мають на сьогоднішній день, можна вважати позитивним. Взагалі у будь-якої команди бувають періоди становлення, а Віталій Шевченко ще лише продовжує формувати зовсім новий колектив. Головне, щоб хлопці далі грали у свій футбол і боролися за найвищі місця, як у чемпіонаті, так і в Кубку країни. У кожному разі хочу побажати одеситам удачі у всіх турнірах і, звичайно, пробитися до єврокубків. Взагалі одеські футболісти неодноразово "наводили шерех" у Європі. Дуже сподіваюся, що й цього року "Чорноморець" зможе голосно про себе заявити.
Євген НИЗОВ
ЗА МИТНИКІВ ДЕРЖАВІ НЕ ОБРАЗЛИВО!
В Ізмаїлі перший, міський, етап Всеукраїнської спартакіади серед підприємств, організацій, установ почався зі змагань з дартсу. Як повідомив голова Ізмаїльської міської організації ФСТ «Україна», президент Ізмаїльської всестильової федерації бойових мистецтв Олег Шиляєв, останнім часом масовий спорт має тенденцію до відродження. Можливо, і тому, що до нього залучаються працівники багатьох приватних підприємств.
У змаганнях з дартсу взяли участь дев'ять команд. Найбільшу результативність показав колектив Ізмаїльської митниці, який набрав 233 очки. На другому місці – будівельна фірма «Еліт-центр», на третьому – спортивно-оздоровче товариство «Каскад».
Також змагання з дартсу відбулися й серед підлітків у віковій категорії від 7 до 13 років. Переможців нагородили фірмовими дошками і дротиками для цієї гри.
Наш кор.
МЕДАЛІ І РЕКОРДИ
Біла Церква приймала учасників чемпіонату України з плавання серед хлопчиків 1994 року народження і дівчаток на два роки молодших, які репрезентували 67 СДЮШОР і ДЮСШ країни.
Від нашої області виступали вихованці динамівської школи Олімпійського резерву (директор Юрій Сорочинський), які вперше посіли загальне четверте місце. Попереду ДЮСШ-9 (Київ), «Олімп» (Луганськ), «Мотор-Січ» (Запоріжжя).
Одесити не залишилися без нагород. Так, у комплексній естафеті 4х50 метрів наш квартет у складі Івана Стелюка, Роберта Вагіна (тренер Людмила Ігнатова), Едуарда Сибошвілі і Віталія Барського (Алла Тимофеєва) з часом 2 хвилини 01,33 секунди здобув срібні медалі.
Ця ж срібна четвірка у естафеті 4х50 вільним стилем, показавши 1 хвилину 48,20 секунди, удостоєна «бронзи».
Не обійшлося без рекордів. 13-річний Віталій Барський у плаванні на 100 метрів вільним стилем вніс виправлення до таблиці обласних досягнень свого віку, які трималися понад десять років. Віднині результат 57,70 секунди є рекордом.
Також відзначилася Карина Ковальчук (тренер Вадим Пенязенко) у плаванні на 100 метрів на спині, яка стала авторкою рекорду Одещини – 1 хвилина 22,24 секунди.
Євген ГОРЕЛЮК
Шахи В ШАХІСТИ… З ДИТЯЧОГО САДКА
В СДЮШОР з шахів проходить фінал першості шкіл міста Одеси серед хлопчиків і дівчаток до восьми років. Цей турнір вперше провадився у минулому році. Зараз учасники розігрують путівки на чемпіонат України. Він відбудеться з 17 до 29 квітня у Євпаторії. Ті, хто посяде там перші і другі місця, поїдуть на чемпіонат Європи і світу.
Відзначимо, що одеська шахова школа пишається своїми вихованцями. На першому чемпіонаті світу, який відбувався у Туреччині у категорії найменших Оленка Бойко з Одеси посіла 9 місце, а Женя Штембуляк з Іллічівська – 7.
Нинішньому фіналу передував півфінальний етап змагань, у якому взяли участь 60 шахістів. До фіналу вийшли 12 хлопчиків і дівчаток. Минаючи відбірковий етап, до фіналу пробилися першорозрядник Ігор Гуцул і другорозрядник Ілля Макалюк. Непогані результати показали Павло Ішков, Діма Діденко, Мишко Катрич. Серед дівчаток відзначилися Даша Настаченко, Каріна Котець. Змагання відбуваються за коловою системою. Позаду три тури. На сьогоднішній день лідирують Ігор Гуцул та Ілля Макалюк. Серед дівчаток попереду Даша Настаченко. Фінал триває. Судить змагання головний суддя, міжнародний майстер Ігор Тримбашевський. Підбиття підсумків відбудеться у березні.
Анатолій ВАКУЛЕНКО
