Ажіотаж у Татарбунарах, викликаний виплатою компенсацій за знеціненими вкладами «Ощадбанку» СРСР, незважаючи на заходи, яких вживає місцева влада, триває. Найшвидше спрацьовує той факт, що не всім вкладникам пощастило одержати 50-гривневі виплати. Марно їх запевняли, що цього разу грошей вистачить всім, включаючи спадкоємців тих, хто не дожив до цього «світлого» дня. Люди все так само товпляться біля банку, пильнують за дотриманням черги, мерзнуть ночами, займаючи її з вечора. І якщо у дні одержання бажаної тисячі більш-менш спокійно, то у п’ятницю і суботу, коли іде реєстрація вкладників, картина протилежна. У такі дні особливо ретельно слідкують за громадським порядком працівники міліції, адже ті, хто стоять у черзі, нервують.
Чимало скарг висловлюється з приводу непродуманості такої важливої кампанії. А керуюча Татарбунарського відділення Одеського обласного управління ВАТ «Державний Ощадний банк України» Л.П. Чумаченко відзначила, що вже є факти підробки талонів на реєстрацію, тому було вирішено приймати вкладників у порядку живої черги.
Пишуть люди про свої проблеми і до редакції районної газети. В.А. Апонюк повідомив, що його мати – інвалід другої групи, протягом трьох днів не могла пройти процедуру реєстрації. Про це він і зробив запис у «Книзі скарг і пропозицій» банку.
Люди вважають, що перш ніж розпочати процес виплати компенсацій, українському уряду слід було добре продумати механізм його реалізації. Поспіх у такій важливій справі недопустимий. Тому і доводиться все коригувати на ходу і у повній залежності від обставин. Отож скарг все ще багато. Адже за таких черепашачих темпів реєстрації і виплат цей процес ризикує затягтися не на один рік. Тільки чи вистачить людям похилого віку на це здоров’я і відпущеного Богом життя?
