…Є в Одесі місця, цінність і значення яких визначаються не тільки кількістю пам’яток, які охороняються державою, меморіальних дошок, архітектурними чи іншими вартостями. Цим міським куточкам (які часто займають досить великі території) властивий неповторний колорит, витканий зі спогадів про події, які відбувалися тут (не обов’язково історичного масштабу), людей, які тут жили або бували, особливостей ландшафту й міського середовища. Молдаванка, Великий Фонтан, Аркадія, Дерибасівська, Французький бульвар... У кожного із цих топонімів – свій аромат, кожний – варто тільки вимовити, прочитати, почути – миттєво оживає, наповнюючись голосами й образами, з ним пов’язаними. Для щирих одеситів, немов ковток чистого повітря, – прогулянка по заповідних куточках міста, а по суті, – власної душі.

Ось чому природний протест викликала чергова новина, яка прийшла з надр архітектурних майстерень. Кожен з названих вище районів – гаряча точка на карті міста, але зараз мова йтиме про Французький бульвар. Точніше, про винесене на громадське обговорення «містобудівне обґрунтування регенерації й забудови кварталів у межах вулиць Отрадної, Морської, Віце-адмірала Азарова та Французького бульвару». Сухе архітектурно-канцелярське формулювання змусило здригнутися – які ж обґрунтування можуть знайтися для того, щоб змінити вигляд одних із найулюбленіших і найбільш одеських куточків нашого міста – Французького бульвару й Отради? Відповідь: зробити їх привабливими для туристів, дати місту нові квадратні метри елітної житлоплощі й офісних приміщень. При цьому проектувальники говорять про збереження пам’яток архітектури, які перебувають у цьому районі, і про знесення винятково «малофункціональних», старих, які не становлять інтересу одно-, двоповерхових будівель. Мета, на перший погляд, шляхетна – пам’ятки ми не зачепимо, район облагородимо. Насправді, це не більш ніж спроба гарної міни при поганій грі. Те, що в процесі «регенерації» бульвар і Отрада втратять своєрідність, колорит і ауру – не важливо. Що в одеситів відберуть частину душі й історичної пам’яті – дрібниці.

Що ж стосується туристів, про яких так дбає влада разом із забудовниками... Чомусь завжди вважалося, що інші міста й села люди відвідують для того, щоб побачити їх «лиця неординарний вираз», а не милуватися новобудовами, зразків яких у них і вдома вистачає. Французький бульвар, внаслідок різних причин, і так не дійшов до нас у первозданному вигляді: будинки в стилі довоєнного конструктивізму й сталінського ампіру, «хрущовки», будинок університету – «привіт» від 70-х, новобудови останніх років, які з’явилися без яких би то не було міськобгрунтувань, порушили його респектабельний дореволюційний вигляд. І замість того, щоб зупинитися й зберегти бульвар, – який весь – недоторканний історичний ареал, хоча б у нинішньому його вигляді, наші «регенератори» цілком серйозно мають намір батувати його далі. Адже вищезгадана «межа вулиць» – зовсім не межа. За нею і територією колишнього санаторію «Росія» регенерації піддадуться й інші ділянки Французького бульвару. А при такому підході ми не впізнаємо незабаром заповідну зону Отради – Уютну, Ясну, Морську, Отрадну. Порушити тихе шляхетне зачарування цих вулиць – виходить, плюнути в душу й тим, хто будував Одесу, – зодчим минулого, і тим, кому вона по-справжньому дорога. Вибачте, добродії забудовники, але не може бути жодних міськ – і інших обґрунтувань для того, щоб калічити місто.

Окреме питання – доля проїзної частини Французького бульвару. На одному із засідань міськради в минулому році були обнародувані плани її розширення – із заміною бруківки асфальтом, трамваїв – тролейбусами (варіант – опускання трамваю на один рівень із дорогою), вирубуванням, звісно, дерев. Не відразу, але захисники одеської старовини підняли тривогу й «змусили» міськраду дати спростування («Управління архітектури й містобудування Одеської міської ради змушено спростувати, як таку, що не має жодного стосунку до справжніх планів міськради, інформацію про нібито плановане «вирубування дерев, винесення трамвайного полотна, знищення бруківки» тощо у районі Французького бульвару»). Зараз, у світлі майбутнього будівельного розмаху, про транспортну розв’язку на Французькому бульварі заговорили знову. І справді – якось же повинна підходити до споруджуваних об’єктів техніка, десь же треба їй розвертатися. Якось повинні будуть під’їжджати до своїх аппартаментів їхні власники (о, скільки паркінгів запропоновано вмістити в себе Французькому бульвару!..). Погляди забудовників звернулися у бік Траси здоров’я, «провулків, що впадають» у бульвар, до проекту автомагістралі від Митної площі до Аркадії, частина якої пройде «по провулку Кренкеля до Французького бульвару». Уявіть собі майбутнє бульвару – і ви жахнетеся.

…В книзі магістра богослов’я, протоієрея Олександра Кравченка «Міркування про вічне й тимчасове» є розділ «Бульвар». «Тільки вступиш на землю Одеси – вдихнеш живлющу чудотворну суміш аромату степу й моря. Але особливо пряний, томливий, створює особливі барви колориту Одеси повітря Французького бульвару. <...>Мій шлях по бульвару почався в 1947 році, коли ще обриви й скелі створювали фантастичну картину первозданності. Чи пам’ятаю я бульвар тоді, чи усвідомив його неповторність і красу, – не думаю, можливо, у підсвідомості укладалися фрагменти чудового образу бульвару, який склався потім у зрілі роки. <...>Cорок років пройшов я разом з бульваром. Це не був мій переможний марш, були й поодинокі злети, і часті падіння, але я ріс, всотуючи чарівну неповторність, закладену в бульварі. У світі багато бульварів, є гарні, є й неповторні, але бульвар, з яким пройшов юність, увійшов у зрілі роки і йдеш по другій половині земного шляху, – це вже частина твого «Я».

Це вже – вічне.