«В УКРАЇНІ КОРУПЦІЯ Є ОДНІЄЮ З ПРОБЛЕМ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ НЕВІДКЛАДНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ. ВОНА СТАНОВИТЬ ЗНАЧНУ ЗАГРОЗУ ДЕМОКРАТІЇ, РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА, СОЦІАЛЬНОМУ ПРОГРЕСУ, НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ, СТАНОВЛЕННЮ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА.»
Указ Президента України про концепцію подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності»
В історії нашої країни корупція історично розрізнялася по тому, як відбувалося отримання неправомірних прибутків: за здійснення законних дій (хабарництво) чи незаконних (злочин).
Тривалий час корупція для чиновників була законним видом діяльності: до XVIII ст. державні чиновники у Росії (а також на українських землях Лівобережжя) жили за рахунок, власне, хабарів, тобто на кошти осіб, зацікавлених у їхній діяльності. З 1715 року отримання хабара у будь-якій формі стало вважатися злочином, так як чиновникам стали платити фіксовану заробітну плату.
Однак кількість чиновників при Петрі Першому зросло так, що платили нерегулярно, і хабарі, особливо для чиновників нижчих рангів, знову стали основним джерелом прибутку. Незабаром після смерті Петра І система «підгодовувань хабарами» була відновлена, і до фіксованої зарплатні повернулась лише Катерина ІІ. Зарплатню чиновникам видавали паперовими грошима, які на початку XIX століття почали знецінюватись в порівнянні з металевими. Незабезпеченість бюрократії знову привела до підвищення рівня корупції. У СРСР хабарництво вважалось контрреволюційною діяльністю, і кримінальний кодекс 1922 року передбачав за цей злочин розстріл.
...У наш час ставлення до хабарників дуже пом’якшилось. Значна частина населення навіть не вважає хабарництво злочином!
У сучасній Україні широко розповсюджена думка, що на сьогодні корупція є головною перепоною на шляху економічного зростання країни.
В ході дослідження, що провадилось в рамках проекту «Сприяння активній участі громадян України в протидії корупції «Гідна Україна», методом індивідуального (face-to-face) інтерв’ю було опитано 2046 респондентів, що мешкають у селах, селищах міського типу та містах усіх областей України, в Автономній Республіці Крим, а також у місті Києві (всього 110 населених пунктів).
62,8% опитаних переконані у значній корумпованості публічних службовців. Ще 27% вважають корупцію серед публічних службовців скоріше поширеним явищем. Лише 0,5% респондентів сказали, що корупції немає.
73,2% опитаних не були залучені до будь-яких корупційних “справ” із публічними службовцями протягом останніх 12 місяців. 19% респондентів або членів їхніх родин були втягнуті до подібних “справ” протягом останніх 12 місяців.
Про створення незалежних відділів внутрішніх розслідувань випадків корупції у певних державних установах або міністерствах чули 11,3% опитаних. Отримували якусь інформацію, однак не переконані в тому, що саме про ці відділи – 18,3%.
Найбільша кількість респондентів погоджуються з тим, що корупція в публічні службі зменшиться, якщо громадяни знатимуть свої права і вмітимуть себе захистити (65,5%) та якщо буде встановлено ефективний контроль громадськості за діяльністю чиновників (61,4%). Більше половини опитаних схильні підтримувати ідею зобов’язання публічних службовців декларувати свої доходи (56,4%) та ідею створення незалежного відділу внутрішніх розслідувань (53,8%). 48% респондентів згодні з тим, що дієвим засобом проти корупції може стати законодавче визначення “конфлікту інтересів”. При цьому затвердження етичних стандартів, на думку 37,1% населення, та підвищення заробітних плат публічних службовцям, згідно з думкою більшості опитаних (70%), не буде мати суттєвого впливу на рівень корупції.
На думку більшості опитаних, заходи уряду зі зниження корупції у публічній службі є неефективними: 43,9% населення переконані у їх абсолютній неефективності, 34,9% вважають антикорупційні заходи скоріше неефективними.
Обсяг ринку корупції перевищує 250 млрд дол. США. При цьому середній розмір хабара, який українські бізнесмени дають чиновникам від 10 до 140 тис. доларів. Більшість дорослого населення України мають особистий досвід у даванні хабара.
Наявність в законодавчій базі держави можливостей для нелегального збагачення чиновників (в Україні з’явився вираз «хабароємність окремого закону») шляхом вимагання хабарів чи незаконної приватизації чи спеціальних пільг для чиновників, призводить до більшої диференціації прибутків чиновників на легальні і нелегальні.
Спостерігається тенденція збільшення прибутків чиновників, зайнятих у органах влади. Непрямі свідчення про нелегальні прибутки можна отримати, порівнюючи рівень життя чиновників з їхніми офіційними прибутками. Найбільше від розповсюдження корупції страждають малозабезпечені верстви населення, які мають менше фінансових можливостей, ніж їхні більш забезпечені співгромадяни.
Сьогодні, на жаль, корупція є звичною складовою для всіх соціальних верств. Корумповані всі сфери державного апарату – від хабарів при влаштуванні дитини у дитячий садок до рівня вищих державних чиновників.
До сфер діяльності, які найбільше корумповані в Україні, належать:
Митні служби: пропуск через кордон заборонених товарів, повернення конфіскованих товарів і валюти, заниження митних податків;
– медичні організації: закупівля устаткування і ліків за завищеними цінами, видача необґрунтованих медичних посвідчень, приоритетне обслуговування одних громадян за рахунок інших;
– автоінспекції: необґрунтоване надання ліцензій (посвідчення водія, довідки про проходження техогляду); відсутність законного покарання для порушників правил користування дорогами; фальсифікація відомостей і висновків про дорожньо-транспортні пригоди на користь зацікавлених осіб;
– судові органи: упереджений розгляд обставин справи, прийняття неправомірних рішень, порушення процесуальних норм, протилежні рішення різних судів по одній і тій же справі, використання судів як інструмент рейдерства;
– податкові органи: часткове звільнення від податків, повернення ПДВ, викликана конкурентами перевірка і зупинення виробництва;
– правоохоронні органи: відкриття і припинення кримінальних справ, направлення їх на додаткове розслідування, відсутність законного покарання за правопорушення тощо.
Найбільша кількість респондентів переконані в тому, що корупція в публічній службі зменшиться, якщо громадяни знатимуть свої права і вмітимуть себе захистити (65,5%). Найменше ж опитаних – 5,9% – вважають, що корупцію в публічній службі можна подолати шляхом суттєвого підвищення заробітної плати службовцям.
Рівень освіти респондентів та їхній вік впливають на те, як вони загалом оцінюють різні антикорупційні дії. Так, в цілому освіченіші респонденти більш схильні погоджуватися або не погоджуватися із тим, що той чи інший захід не матиме позитивного ефекту, тобто давати якусь конкретну оцінку. Молодші люди частіше погоджуються із дієвістю запропонованих заходів. Наприклад, із тим, що знання громадянами своїх прав та вміння себе захистити може зменшити рівень корупції серед публічних службовців, згодні (повністю згодні та скоріше згодні) 70,2% представників групи 18 – 29 років та лише 58,1% людей, старших за 60 років.
…На погляд більшості населення, заходи уряду, спрямовані на зниження корупції у публічній службі є неефективними: тільки 1,5% респондентів гадають, що вони є ефективними, і лише 9,2% назвали такі заходи скоріше ефективними.
…А як іноді хочеться (згадуючи кримінальний кодекс 1922 року і відомого земляка Жванецького), «…під’їхати на танку, глянути крізь отвір і перепитати: «Скільки-скільки?..»
