Зробимо… і будемо зберігати! . .

Система надання населенню доступних та ефективних базових послуг нині перебуває в списку нереалізованих завдань як для центральної влади, так і органів місцевого самоврядування. Перші не в змозі дійти до кожного громадянина, а другі, через брак фінансових ресурсів, позбавлені можливості самостійно вирішувати власні проблеми. Але вихід все ж таки є: гранти, кредити, донорські організації та спільні проекти. Аби покращити ситуацію на селі, Українському фонду соціальних інвестицій доручено впровадити спільний проект уряду України та Світового банку «Фонд соціальних інвестицій».

СУЧАСНЕ СЕЛО

Не секрет, що українське село не отримує достатньо коштів для власного розвитку. За радянських часів інфраструктура утримувалася колгоспами-мільйонниками, в селах та містечках кипіло громадське життя. Той час минув. За роки незалежності відбулась земельна реформа, колгоспи розпаювали, техніку поділили, соціальну сферу полишили. У спадок залишилась зловісна чорнота у вікнах споруд, що донедавна звалися Будинками культури, розбиті дороги, поіржавілі водогони. Всі ці проблеми за старим радянським принципом припадають на сільських голів. «А що можна відновити, якщо у тебе на 5 сіл бюджет 200 тис. грн на рік, з них 150 тис. захищені статті, 50 – на розвиток. То такий і розвиток виходить...», – розповідає голова Катерино-Платонівської сільської ради пан Обухін.

Історія успіху селища Чогодарівки. Співпрацю із фондом громада розпочала із визначення трьох нагальних проблем села. Ними стали: дитячий садочок, клуб та водогін. На зібранні громада вирішила робити водогін. «Звичайно, були складнощі, але ми все повирішували. Тепер наше село подало заявку на створення комунального підприємства, і ми дуже очікуємо, що відповідне рішення районною радою буде прийнято», – каже сільський голова Чогодарівки Володимир Шишков. Проект реконструкції водогону сягнув майже 502 тис., 5000 грн зібрали, як то кажуть, «по хатах», решту додав район, для необхідного – 10% внеску громади. На отримані кошти громада сформувала замовлення і кооператив «Шанс» виконав повну заміну трьох водонапірних башт. «Роботи тривали десь 3 місяці, за які ми повністю замінили 25-кубові башти. Тепер років 15 – 20 проблем село не знатиме», – розповідає технічний інженер підприємства-підрядника Віктор Кріслатий. «Ми дуже вдячні фонду за допомогу. Шкода, що ми не зможемо ще й будівлю клубу відновити, але над цим вже зараз працюємо самостійно», – говорить сільський голова.

УФСІ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

У 2005 році Фонд на Одещині розпочав свою діяльність у Ширяївському та Іванівському районах. По всіх селах відбулися сходи громадян, де визначались, що перш за все потрібно відремонтувати. З листопада 2005 року почався збір заявок від населення на вирішення соціальних проблем. Із 46 населених пунктів надійшло 29 заявок. «Так сталося, що переважна більшість заявок стосувалася ремонту системи водопостачання. Бо ті мережі, що мали райони, – відпрацювали свій термін ще 15 – 20 років тому», – говорить заступник голови ОДА Микола Кісеолар. «Одне з пріоритетних завдань – забезпечення якісною питною водою населення області у 2007 році – ми частково виконали». З 24-х відібраних Фондом заявок, 16 – на відновлення або будівництво системи водопостачання, по 3 – на ремонт дитячих садочків і шкіл, 2 – на будівництво і реконструкцію фельдшерсько-акушерських пунктів. Проте, крім ремонту і будівництва соціально значимих об’єктів, Фонд фінансує навчання, спрямоване на розвиток місцевих громад і представників місцевої влади. Так, восени 2007 року, у Іванівському і Ширяївському районах за рахунок коштів гранту уряду Японії Фондом було організовано цикл тренінгів. Учасники тренінгів обрали такі важливі для подальшого облаштування своїх сіл та селищ теми, як розвиток населеного пункту, розвиток малого підприємництва, розробка бізнес-проектів, соціальне партнерство, залучення ресурсів, розвиток сільського господарства та відновлення сільських територій тощо.

Як бачимо, проект УФСІ свого часу став певним льодорубом для вирішенні наболілих проблем.

Історія успіху Калинівської сільської ради. Юрій Петрович Засоба селищний голова, людина натхненна та небайдужа до проблем своїх односельчан. На території ввірених йому сіл Калинівка, Джугастрове, Гудевичеве та Новакове УФСІ реалізував 4 проекти – реконструкція двох водогонів та двох фельдшерсько-акушерських пунктів. «Ви знаєте, – каже Юрій Петрович, – мені, як голові, спочатку прийшлося дуже довго переконувати селян, що Фонд – це не якесь там чергове «МММ», а реальна можливість відновити нашу інфраструктуру». Бюджет ради на початку співпраці із фондом складав близько 300000 грн, а розмір інвестицій, які були отримані за рахунок співпраці із УФСІ, – сягнув 1,5 млн, грн. «Для нас це були значні кошти, і те що ми їх дуже швидко освоїли, відновили водогони та ФАПи – заслуга і районної влади, і мешканців, і місцевого бізнесу». Юрій Петрович говорить про набутий досвід, як про щось надзвичайне. Більш за все пригадує навчання для місцевих активістів, що було зорганізовано в рамках діяльності Фонду в районі. «Ми стали думати по-іншому... Ми знаємо, як створити організацію – чи то громадську, чи то молодіжну, і зараз ми над цим працюємо». Також в районі є ще небайдужі люди, як то керівник Молодіжної організації «СІЧ» – Галина Іванівна Поліщук. Саме вона очолила свого часу агенцію з впровадження ремонту водогону у Калинівці. Її організація, а працює вона вже понад 15 років, стала альма-матер для багатьох молодих калинівців. Другий рік поспіль організація отримує кошти з районного бюджету на виховну, спортивну, патріотичну діяльність. «На їхнє прохання ми виділили половину приміщення дитячого садка в селі, де вони утворили Центр для молоді. Вже зараз в іншій половині будівлі ми закінчуємо ремонт та відкриваємо дитячий садочок», – натхненно продовжує пан Засоба. В планах енергійного керівника ініціювати на районному рівні «Фонд розвитку Іванівського району», де б сільські голови, активісти могли б не лише обмінюватися досвідом з розвитку громад, а й спільно працювати над розвитком району, поліпшенням умов життя його мешканців.

Громада повірила у власні сили. Селяни тепер самі дбають про освітлення селищ, проводять водогони по вулицях, не чекаючи, але розраховуючи на допомогу місцевої влади. Звичайно, невирішених проблем ще сотні, але той настрій, який панує в районах – партнерах УФСІ, – переконує, що зміни можливі та невідворотні.

Выпуск: 

Схожі статті