І НАГОДУЄ, І ДАСТЬ ЗАРОБИТИ
Міжнародна агро-інвестиційна компанія (МАІК) – новий гравець на сільськогосподарському ринку регіону. Вона включає в себе 8 підприємств різного профілю.
– Ми хоч і прийшли в галузь кілька років тому, але завдання ставимо перед собою вагомі, – говорить генеральний директор холдингу Юрій Крамаровський. – Головне – у найближчі 5 – 7 років налагодити за рахунок інвестування найновіших технологій ефективне виробництво високоякісної продукції (зернових і технічних культур, овочів, фруктів, винограду). Це щодо рослинництва. Коли говорити про тваринництво, то сьогодні, наприклад, досягнуто попередньої домовленості з датською фірмою про спорудження на базі одного з наших господарств сучасного технологічного комплексу з промислового виробництва м’яса свинини, розрахованого на утримання 25 тисяч голів тварин.
Та й взагалі у роботі прагнемо використовувати досвід, обладнання й технології таких провідних виробників сільгосппродукції, як Франція, Голландія, Німеччина, Польща, Ізраїль. Мова йде, зокрема, про крапельне зрошення, парникове овочівництво, великий полив на хлібних масивах, сучасну переробку і тривале зберігання фруктів тощо.
Ключова роль у досягненні поставленої мети відводиться трьом товариствам з обмеженою відповідальністю, що стали складовою частиною Міжнародної агро-інвестиційної компанії. Це – «Агронордік» (базується у селищі міського типу Любашівці), «Укрнатурагро» (село Градениці Біляївського району) та «Маяки» (село Маяки Біляївського району).
Я, аби переконатися у серйозності намірів інвесторів, побував у ТОВ «Укрнатурагро». У відомих на всю Одещину Граденицях, селі з чотирма з лишком тисячами жителів, котре свого часу було одним з основних постачальників Одеси, інших міст України дорідними помідорами, капустою, яблуками. Сьогодні від того лишилися тільки спогади. Канув у Лету збанкрутілий десять з лишком років тому радгосп «Україна», що мав у своєму розпорядженні 6,5 тисячі гектарів землі. З них майже 600 гектарів займали сади і виноградники. Його правонаступники – ТОВ «Україна» та «Колос» не змогли обробляти належним чином таку велику кількість земельних угідь, так само, як і зберегти розгалужену виробничу інфраструктуру: тваринницькі комплекси, кормо– та овочесховища, консервний завод, зрошувальну систему, табір праці та відпочинку, млин, пекарню, механічні майстерні, приміщення тракторних бригад. А найголовніше – тут не змогли як слід, дотримуючись букви Закону, провести розпаювання майна, що спричинило судовий позов від багатьох невдоволених мешканців. Люди виграли процес. Але повертати, згідно з рішенням суду, незаконно привласнене майно ніхто з керівництва двох новоутворених підприємств поки-що не збирається.
На, небоже, що мені не гоже… Саме на такому підгрунті почало свою виробничу діяльність рівно два роки тому дочірнє товариство МАІК «Укрнатурагро», очолюване директором (агрономом за фахом) Петром Гусєвим. Згідно з угодами на оренду, дісталися інвесторам спочатку 1200, а потім ще 800 гектарів виснажених земель, дещо з техніки «на приколі», напівзруйновані (а то й зовсім розвалені господарські та інші будівлі), канали системи зрошення, два занедбаних яблуневих сади.
– Населення зустріло нас вороже, – розповідає Петро Гусєв. – Побутувала думка, що прийшли чергові грабіжники села. Мовляв, зіб’ють за рік-другий сяку таку «пінку», а далі – хоч трава не рости. Добре, що новий на той час сільський голова Ігор Пахомов і керівництво району правильно зрозуміли наші наміри. Разом роз’яснювали громаді, що будемо робити, яку мету переслідуємо. Коли вдалося досягти певного порозуміння, почали діяти.
Найперше – провели розгорнутий аналіз грунтів, що засвідчив: за останні п’ять років вміст гумусу в них зменшився на 0,2-0,3 відсотка. Порушено баланс азоту, фосфору та калію (останніх двох компонентів не вистачало). Враховуючи все це, і внісши певну кількість мінеральної поживи, посіяли яровий ячмінь, кукурудзу на зерно та зелену масу, соняшник. Частину площ зорали під пар та напівпар. Паралельно виконували і суто виробничі завдання, і розчищали Авгієві конюшні. Тобто, викорчовували старий сад, відновлювали замулені, зарослі бур’янами канали зрошувальної системи, ремонтували будівлі, з мотлоху збирали трактори, дощувальні установки. І хоч у перший рік господарювання потрапили під жорстоку природну посуху (за весь вегетаційний період не випало жодної краплини дощу), на ряді площ зуміли зібрати до 40 центнерів зерна з гектара, непоганий урожай капусти.
– Але це лише початок, – веде далі директор «Укрнатурагро». – Маючи практично усі площі на поливі, гріх цим не скористатися сповна. Тому і поспішали з ремонтом усіх магістральних каналів, насосних станцій. Відновили занедбаний трактор ДТ-75 і кілька установок ДДА-100М. І хоча вся ця техніка – позавчорашній день, за відсутності іншої та поки що достатньої кількості обігових коштів на придбання сучасного обладнання, вона ще послужить нам вірою і правдою. Тим паче, що ми включені до обласної програми надання дотацій на закупівлі дощувальної техніки. А поки що за кошти компанії, складовою частиною якої ми є, придбали імпортний агрегат вартістю понад 140 тисяч гривень.
І це, як підкреслив Петро Іванович, не єдине і, тим паче, далеко не останнє надбання. Механізатори господарства мають сьогодні у своєму розпорядженні нові сівалки, культиватори, обприскувачі, агрегати для внесення добрив. У їхньому підпорядкуванні також солідний машинно-тракторний парк, хоча він «з довжелезною сивою бородою, яку цілий рік приводили в порядок». Отож-бо на врожай зараз працюють дев’ять тракторів МТЗ-80, 82, чотири ДТ-75, два важких (Т-150 і К-700), п’ять вантажівок марок ГАЗ-53 і ЗІЛ-130, грейферний навантажувач. Ще є п’ять «убитих» «білорусів», два зернові комбайни «Дон-1500» (один годиться лише на запчастини), кукурудзозбиральний «Херсонець-200» і силосозбиральний комбайн. Втім, щоб дати їм друге дихання, слід докласти чимало зусиль і майстерності. Та все ж, незважаючи ні на що, у господарстві в оптимальні терміни відсіялися, підживили озимину, котра виглядає досить обнадійливо, провадять інші польові роботи. Паралельно з напіврозваленого шестирядного корівника збудували зерносховище, на розкорчованих площах зараз закладають 25 гектарів сливового і стільки ж персикового саду. До них у недалекій перспективі додадуться 100 гектарів яблунь, що вирощуватимуться за голландською технологією. На такій же площі розмістяться виноградні плантації. Усім цим господарством займається вузькоспеціалізований підрозділ – фермерський кооператив «Сади Градениць». 115 гектарів (80 з них – на крапельному зрошенні) відведено під овочі в асортименті: помідори, капуста, картопля, цибуля, морква.
Люди, що попервах доволі прохолодно, а дехто навіть вороже, зустріли прихід інвесторів, сьогодні потяглися до «Укрнатурагро». Адже роботи – непочатий край, при непоганих, до того ж гарантованих заробітках. За словами Петра Гусєва, фонд зарплати п’ятдесяти штатних працівників товариства з обмеженою відповідальністю сьогодні складає 60 тисяч гривень, тобто, в середньому 1200 гривень на трудівника. Хоча це не означає, що всі одержують порівну. Як образно висловився Петро Іванович: «На хліб і до хліба можна заробити лише у борозні. Хто як оре і головне, який від того має результат, той так і заробляє. Минув час умовлянь, рейдів-перевірок трудової дисципліни і збереженості майна чи ще чогось. Трудись чесно, совісно, професійно і отримуй за це відповідно».
Такий принцип імпонує працьовитим людям, бо бажаючих влаштуватися на роботу саме до «Укрнатурагро» щоразу стає більше. Як і зростає кількість тих, хто вирішив продати свої майнові паї цьому господарству. У людей, багато разів обдурених і краснобаями-політиками та спритними ділками, відроджується віра в те, що саме земля і нагодує, і дасть заробити.
Віктор КОЗЮРА, «Одеські вісті», с. Градениці, Біляївський район
Урожай-2008 ЗА КОРОТКИЙ ТЕРМІН
З того часу, як ПСП «Маяк» очолює Микола Захар’єв, тут суворо дотримуються сівозмін. У посівних площах щороку мають горох, багаторічні трави. А вони, як відомо, найкращі попередники для сівби інших сільгоспкультур. Постійно тут є й парові масиви.
У цьому сільгосппідприємстві дружать з наукою, з прогресивними методами ведення рослинницької галузі. Відповідально підходять до підбору посівного матеріалу. Щороку в грунт намагаються висівати лише елітне насіння, насіння першої репродукції.
В господарстві успішно діє механізований загін щодо вивезення органіки на поля. Так, минулої осені з тваринницьких ферм було вивезено на поля, а потім приорано на 170 гектарах 15000 тонн органічних добрив. Усі польові роботи виконуються у оптимальні агротехнічні терміни. Для цього господарство має потужний машинно-тракторний парк, а управляють технікою віддані своїй справі люди.
Ось і в нинішньому році, як тільки-но розпогодилось, зайнялися прикореневим підживленням озимих культур. Механізатори Сергій Калашников та Юрій Войцех вивели на посіви трактори Т-150К, які агрегатували по три сівалки кожен. На гектар вносили по 120 кілограмів карбаміду. Ці туки доставляли «КамАЗами» з Одеського припортового заводу безпосередньо на поля водії Андрій Красножон, В’ячеслав Лозован, Юрій Абажеру, Володимир Міцул. У загінках засипали добрива у сівалки Валерій Гаврилюк, Сергій Тендора, Віталій Топольський, Іван Бадія. За досить-таки короткий термін було підживлено пшеницю, ячмінь, багаторічні трави та ріпак. На посівах цієї культури Сергій Бадія та Олег Дідур вносили селітру.
Тепер залишилося ще посіяти соняшник, кукурудзу на силос і на зерно. Для цього площі заборонували, закультивували, вирівняли. І тільки-но настануть оптимальні терміни, як у загінках з’являться сівалки. У господарстві агрегати стоять, як кажуть, в повній бойовій готовності і чекають сигналу, щоб вийти у поле.
Іван ТРЕГУБЕНКО, Ширяївський район
БУДИЛЬНИК ДОЯРКИ
Не перебільшу, коли скажу, що найважчої професії в сільському господарстві, як професія доярки, немає. Особливо, коли доїти корів вручну. А ще потрібно рано вставати. До цього треба звикнути, втягнутися.
– А для мене це неважко, – говорить доярка СТОВ «Батьківщина» Валентина Михайлівна Бойцун. – Ще будильник не задзвонив, а я вже на ногах. І навіть коли у відпустці, то чомусь не спиться вранці, думаю про ферму…
Так само міркує і її колега, теж з великим досвідом роботи, Любов Володимирівна Комеристова. Саме ці дві доярки разом із Любою Всеволодівною Федоровою трудяться нині в молочній галузі господарства. Кожна доглядає по 24 корови. Це досить-таки багато. Потрібне неабияке здоров’я, аби двічі на день видоїти своїх корівок. Взимку, коли більшість тварин у запуску, роботи менше. А нині завершується розтелення. Тож роботи додалось. Але цих жінок труднощі не лякають, бо вони віддані справі, якою займаються згачну частину свого життя. Причому стараються робити все так, як того вимагають спеціалісті зооветслужб. Крім матеріального, доярки отримують і моральне задоволення, коли бачать, що зростають надої – отже їхня праця не пропаде марно.
Всі корми намагаються згодувати тільки в добре підготовленому стані. Корми діляться за продуктивністю дійного поголів’я. Тож роботи у тваринниць вистачає.
Самовіддано працюють скотарі Валентин Мирлян та Олег Бойцун. На слова подяки за свою роботу заслуговують і телятники Олег Григоренко та Василь Лозован. За ними закріплено 80 телят віком від двох місяців до півтора року та 20 коней. І всьому цьому поголів’ю вони дають раду.
З минулого року СТОВ «Батьківщина» за спеціальною програмою поступово почало переходити на впровадження м’ясного тваринництва. Але, гадаємо, що певна кількість корів тут все ж таки залишиться. Бо ж державі потрібне не тільки м’ясо, а й молоко.
Наш кор.
