Про НАТО сьогодні говорять практично усі. Хтось осуджує прагнення високих посадовців, які прагнуть зробити Україну членом блоку. Другі говорять, що проблеми НАТО, як такої, не існує, а галас та суперечки з цього приводу – винятково політичні технології, використовувані політичними партіями для впливу на громадські настрої. У будь-якому разі, тема ця в усіх на вустах. Однак у ЗМІ найчастіше фігурують висловлювання політиків або політологів. Що думають про блок та про можливе приєднання до нього нашої країни в українській глибинці? Це запитання кореспондент нашої газети Максим МАКСИМОВ поставив мешканцям Кодимського району.

Петро Гуревич, Грабівський сільський голова:

– Я вважаю, що перш ніж ухвалювати таке відповідальне рішення, необхідно точно знати, як будуть розвиватися подальші стосунки із братніми слов’янськими народами. Якщо вступ до блоку сприятиме зміцненню дружніх контактів із Росією та Білоруссю, то лише в цьому разі слід розглядати перспективи, які цей самий вступ може нам дати. Інакше кажучи, українці мають чітко передбачати й розуміти усі ті вектори, за якими може піти розвиток нашої держави. Однак сьогодні окрім гасел «НАТО – це добре» або «НАТО – це погано» ми поки що нічого не чули.

Сергій Ревенко, вчитель:

– Мене дуже дивує безвідповідальність високих посадовців, які, не думаючи про народ, чиї інтереси вони мають представляти, вдаються до дій, які суперечать цим самим інтересам. Якщо чесно, то я не особливо вникав у це питання, однак висновки волію робити, аналізуючи стратегію тієї ж сусідньої Росії. Якщо вона не збирається вступати до військового блоку, то, мабуть, це не відповідає її стратегічним інтересам. Чи не протиставимо ми себе Росії, якщо увійдемо до НАТО?

Наталя Патковецька, директор інтернату:

– Я вам скажу чесно, навіть у моїй сім’ї на цей рахунок зовсім протилежні думки. Особисто я проти НАТО, а чоловік мій, навпаки, всіляко підтримує ініціативу провідних наших політиків з приводу вступу до блоку. Я більше душею тягнуся до Росії, тому те, що я чула щодо дистанціювання від наших найближчих сусідів, мене не влаштовує. А щоб висувати аргументи проти НАТО, потрібно для початку знати, що таке НАТО.

Любов Кузьменко, журналістка:

– Я вважаю, що нам поки що ще зарано вступати до НАТО. До того ж, усе говорить про те, що поспішність цього кроку може дуже погіршити наші стосунки із Росією, що не може відповідати інтересам України. У нас є багато нерозв’язаних соціальних проблем, на яких варто б зосередити увагу політичної верхівки. Можливо, саме з цієї причини на саміті в Бухаресті нам і відмовили у приєднанні до Плану дій щодо набуття членства в НАТО. Окрім того, не слід забувати, що Україна є позаблоковою державою.

Іван Тростянецький, заступник голови Кодимської районної ради:

– Коли ми купуємо якийсь товар, то хочемо знати про те, якої він якості. Причому при купівлі навряд чи в когось виникне питання щодо того, а навіщо ж я, власне, його купую. Що стосується членства в НАТО, то діалоги на цю тему йдуть так, начебто усе вже визначено. А тим часом, влада сама постійно визнає, що суспільство зовсім не інформоване про плюси та мінуси вступу України до цього блоку. Такий інформаційний вакуум ставить під питання відповідь у категоричній формі: або так, або ні! То ж поспішати до НАТО нам справді не слід.

Ольга Босько, директор школи:

– Ми що, самі не можемо жити? Навіщо нам хтось, хто буде нами командувати? Нам потрібно із сусідами жити дружно, а не із Америкою. Адже ми стільки років були разом, одним союзом. Як кажуть, потрібно сусіда обирати, коли хату купуєш.

Ігор Трегубчак, фермер:

– Хто із українців точно знає, що таке НАТО? Я гадаю, що окрім вузького кола фахівців, більше ніхто. Тоді який сенс у референдумі? Ставити галочки навмання? Для початку необхідно провести широку інформаційну кампанію, щоб люди знали всі плюси й мінуси вступу до НАТО. І лише потім вивчити громадську думку. Що стосується мене, то, окрім взаємних звинувачень політиків, до пуття про цю організацію я майже нічого не чув.