ВАЛЕРІЙ БАХЧЕВАН: «Я Ж І САМ КОЛИСЬ КУПИВСЯ НА М’ЯЧИК»
Їх безліч. Вони якоїсь миті були в руці спортсмена, а потім, відбившись об натягнуті струни ракетки, стрімко пролетіли над сіткою за заданою траєкторією. М’ячики лимонного кольору хаотично розкотилися по теракотовій скатертині корту і полонили мій зір.
Одразу ж ловлю себе на несподіваному образі, що став на думку, – це ж ефект струшеного цвіту мімози! Але мімози на краю парку імені Тараса Шевченка в Одесі не знайти, і, певно, будь-де у квітні годі її, квітучої, шукати. Та, зазирнувши за Лідерсівський бульвар, видається, це диво можна спостерігати не лише навесні, а й будь-якої пори року в Одеській академії тенісу. Спокушений побаченою красою спортивного закладу, вже за кілька хвилин оглядаю корти, спілкуюся з її президентом – заслуженим тренером України Валерієм Георгійовичем Бахчеваном, якому, до речі, 16 квітня минуло 60 років. Хобі ж для нього – пам’ять про свої досягнення та перемоги вихованців – тенісні м’ячики.
– Валерію Георгійовичу, це правда, що Ви вибираєте собі вихованців за принципом любові з першого погляду до м’ячика?
– Якщо я бачу, що дитячі очі загорілися на цю чарівну кульку, тішу себе думкою, що переді мною – майбутній чемпіон. Я ж і сам колись купився на м’ячик.
– А я чув, що Вас на тенісний корт привела мама.
– Ні. Вона, працюючи в одному із ізмаїльських готелів, де часто зупинялися спортсмени, з-поміж інших завжди відзначала інтелігентність тенісистів. Висловлювала бажання, аби і я пішов на корт.
– Ви так і зробили?
– Згодом. А до того, мабуть, як і кожен хлопчик, займався і легкою атлетикою, і футболом, і баскетболом. Одного ж разу на наш тренувальний майданчик із сусіднього корту закотився тенісний м’ячик. Я поспішив його повернути спортсмену, а корт, наче намагнічений, так і не відпустив мене. Тоді мені було десь одинадцять років.
– І колекцію м’ячиків почали збирати саме з того часу?
– Ні. Бо їх було не так багато на тренуваннях. Знаєте, час був такий, коли за окремими видами спорту закріплювалися ярлики на зразок «закордонного» чи «буржуазного». Тому і уваги до тенісу з боку держави було обмаль. В Україні він набув популярності лише в останні десятиліття. А в сімдесяті роки – то була ще рідкість. В Ізмаїлі ж залишилися корти з позаминулого століття від румунів, а тому теніс у нашому придунайському місті потихеньку розвивався. З вдячністю згадую свого першого тренера Якова Михайловича Рабіновича із спортивного клубу «Спартак». Згодом на оновлених ізмаїльських кортах стали проводитися навіть республіканські та всесоюзні змагання.
– У шкільному віці Ви неодноразово ставали призером юніорських республіканських змагань, чемпіонатів України. Вже тоді вирішили пов’язати свою подальшу долю зі спортом, тренерською роботою?
– Вибір був однозначним. Я став студентом факультету фізичного виховання Одеського педінституту імені Ушинського. Але, на жаль, цей вид спорту не шанувався у вузі. Довелося паралельно з навчанням продовжувати тренування самостійно. Пізніше в Одесі організувалася тенісна секція «Динамо», і я був щасливий з того, що до неї запросив мене відомий тренер Лев Михайлович Шульга. За студентських років брав участь у численних змаганнях з тенісу, досягав певних вершин. Та найуспішнішим для мене став 1968 рік. В Ужгороді проходив чемпіонат України з тенісу. На ньому я посів перше місце. Саме з цього року вже свідомо почав займатися колекціонуванням.
Щойно мене після закінчення інституту призвали до армії, як уже восени у складі збірної ЦСКА поїхав на Чемпіонат СРСР з тенісу. Довелося у першому крузі грати з легендарним тенісистом, багаторазовим чемпіоном Радянського Союзу Михайлом Мозером. Я його обіграв у трьох сетах, що привернуло увагу багатьох спеціалістів. «Сенсація першого дня» назвав свою статтю «Совєтський спорт» про на той час невідомого тенісиста з Одеси. Так от, цей м’ячик на згадку про цю подію у моєму житті. Їх, переможних, було ще багато у спортивній кар’єрі. А вже коли повернувся з армії, цілком віддався тренерській роботі.
– Сподіваюся вже на той час були у дитячих спортивних школах секції з тенісу?
– Зовсім негусто. Якщо не сказати, що їх майже не було.
З нуля почав у дитячій спортивній школі «Спартак». Базу створювали самі, власними руками – у Дюківському парку. Побудували шість кортів. А вже 1985 рік для нас був урожайним. Команда школи, яка складалася з 8 осіб, у Львові на першості Радянського Союзу з тенісу серед юнаків та дівчат до 12-14 і 16 років виборола 7 медалей. Одна лише Олена Брюховець принесла нам три медалі, Сергій Тернавський – дві, Вікторія Бурковська та Ольга Курлова – по одній. Саме після цих змагань школу було названо Школою олімпійського резерву.
– І на підтвердження цих щасливих подій бачу у вас ті медалі і знову ж таки пам’ятні м’ячики.
– А найдорожчі для мене ті, які ми з Оленою Брюховець привезли з Москви із Спартакіади народів СРСР у 1986 та чемпіонату СРСР з тенісу у 1988 році. На останньому моя вихованка стала чемпіонкою Радянського Союзу.
– Саме того року Вам і присвоєно звання заслуженого тренера України з тенісу. А робота з талановитою тенісисткою Оленою Брюховець, її спортивні успіхи дали можливість Вам посісти місце тренера збірної команди СРСР. Пізніше вона в 1989 році увійшла в число двохсот кращих тенісисток світу. А наступного року пройшла три кола відбіркових змагань на Ролан-Гаррос, пробилася в основну сітку Уімблдона.
– Про це нагадують також призи і м’ячики. 1991 року збірна команда СРСР, яку я очолював, у Франції на чемпіонаті Європи серед дівчат до 21 року зайняла перше місце. Пам’ятним цей чемпіонат видався і для мене особисто. Саме тоді мені запропонували працювати у Югославії. Через певний час прийшло офіційне запрошення із «Цревеної звєзди». За контрактом я відпрацював 4 роки старшим тренером. Працювали з дружиною. Син теж був із нами. А коли почалася війна в Югославії, ми його відправили в Україну. Олена Брюховець на той час перейшла до професійного спорту. Але доля знову звела нас. Тепер уже вона запропонувала бути її тренером у Німеччині. Багато чому я навчився за кордоном. Та тягнуло додому.
– А як було в Академії?
– Колись тут були старі корти Чорноморського пароплавства. Прекрасна зона на Ланжеронівському узвишші. Якщо прислухатися, то можна почути, як накочується на берег хвиля Чорного моря. На щастя, Бог послав мені однодумця, успішного бізнесмена, закоханого у теніс Валерія Горєлова, який допоміг здійснитися моїй, мабуть, наголовнішій мрії. А правильніше буде сказати, що наші давнішні бажання збіглися.
Громадська організація «Одеська академія тенісу» створювалася в 1999 році як центр розвитку дитячого та юнацького тенісу. Нашою метою було залучити одеситів, перш за все дітей і підлітків, до масових занять цим цікавим видом спорту, виховати тенісистів високого рівня. І, здається, нам це вдається: тисячі одеситів захопилися тенісом, росте нова плеяда висококласних спортсменів.
– Дозвольте мені доторкнутися до слави ваших вихованців. Ця симпатична кулька, певно, пов’язана з вашою юною зіркою Вікторією Кутузовою?
– Є у нас пам’ятні м’ячики, які свідчать про перемоги у різних всеукраїнських та міжнародних юніорських змаганнях Анни Махінько, Кристини Шумлянської, Ельвіри Сабурової. Здобути їм спортивних вершин допомагають досвідчені тренери академії, мої вихованці Альона та Марина Магдалюк, Дмитро Бахчеван, Володимир Борисов, Роман Дудник, Максим Грінадьор. Та попри все ми пишаємося спортивними надбаннями Вікторії Кутузової, яка в свої 12 років стала майстром спорту, визнана першою ракеткою України у віковій групі до 16 років. Її нагородам відведена ціла полиця у нашій колекції. Тут є м’ячики, які вона привезла із чемпіонату Європи з тенісу, що проходив у Сан-Маріно (Італія) 2001 року, де посіла призове місце. А ось цей – з яким вона стала фіналісткою на австралійському континенті 2003 року.
– А Ви зараз не виїжджаєте на змагання із своїми підопічними?
– Зараз більше їздять тренери академії. Я ж вичікую. Для хорошої справи треба час. І плоди праці. Зараз одухотворений заняттями з наймолодшою своєю вихованкою семирічною Лізочкою Скороходовою. Часто дорослі любителі тенісу чи наші тренери зацікавлено спостерігають за її тренуваннями. Подає гарні надії. Думаю, вже виведу її на корт чемпіонату, потішуся її переможним м’ячиком для колекції, а тоді можна буде подумати і про пенсійну відпустку. А зараз ніколи… Ще багато чого треба зробити для академії.
Олег ПОПОВ,
м. Одеса
Футбол. Підготовка до Євро-2012 ЧЕМПІОНАТ СТАЄ УСЕ БЛИЖЧИМ
Завтра, 18 квітня, виповнюється рік з того дня, коли українській делегації вдалося переконати вище керівництво УЄФА щодо проведення у нашій країні Євро-2012. Як сьогодні в Україні та Одесі відбувається підготовка до майбутнього чемпіонату?
Нещодавно у Києві відбувся «круглий стіл» «Євро-2012: загроза чи можливість?» Всі доповідачі (деякі з них – Віталій Кличко і Григорій Суркіс, наприклад, були членами делегації, яка у минулому році їздила до ірландського Кардіффа) дійшли висновку, що підготовка протягом останнього року відбувалася недостатньо ефективно. Основною причиною цього, на їхню думку, є низька активність влади.
У свою чергу, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту України Юрій Павленко переконаний, що небезпеки відсторонення нашої країни від проведення Євро-2012 немає, оскільки підготовка до чемпіонату провадиться відповідно до затвердженої державної програми. Він відзначив, що з 130 мільярдів гривень, необхідних для цього, 100 мільярдів планується залучити у вигляді інвестицій.
Щодо спортивної інфраструктури можна відзначити, що до проведення футбольного свята вже фактично готові стадіони у Донецьку і Дніпропетровську. Затверджено проект і визначено інвестора у Львові. Повним ходом ідуть роботи з реконструкції арени у Харкові. Але при цьому не вирішено багато питань щодо реконструкції аеропортів, доріг і готелів.
Щодо Одеси, то певні позитивні кроки також зроблено. По-перше, два місяці тому Одесу відвідала спеціальна комісія УЄФА, яка контролює підготовку міст України і Польщі до проведення чемпіонату континенту. Європейські експерти оглянули центральний стадіон «Чорноморець» і залишилися задоволені ходом його реконструкції. А на робочій нараді з представниками міського оргкомітету з підготовки до Євро, високі гості відзначили, що Одеса має хороший потенціал для проведення матчів і може бути переведена з резервних міст в основні.
Одним з головних об'єктів є стадіон «Чорноморець» у парку Шевченка. Два тижні тому керівництво клубу репрезентувало генеральний план його реконструкції. Виконувач обов'язків президента ФК «Чорноморець» Олег Марус розповів про те, що проект нового стадіону був показаний у Києві для комісії УЄФА.
– Ми докладно виклали концепцію нової арени, надали експертам план-макет, і, в кінцевому підсумку, інспекція оцінила нашу роботу на «п'ятірку», – повідомив Олег Марус, – Представники УЄФА відзначили той прогрес, якого ми досягли у підготовці документації і доручили нам довести до логічного завершення оформлення відносин з міською владою. Хочеться вірити, що це питання буде розв’язано оперативно, тим більше що останнім часом нам вдалося домовитися з муніципалітетом у юридичній площині. В остаточному вигляді документальна база проекту буде подана 25 квітня.
До речі, минулого тижня Одесу відвідав міністр транспорту і зв'язку України Йосип Вінський. Він повідомив, що до 2012 року Одеса одержить три нові автомагістралі і буде значно поліпшена ситуація з Одеською залізницею. Щодо аеропорту, то там спорудять новий термінал.
Тобто, можна сказати, що «справа з Євро» справді зрушила з мертвої точки. Кожному органу центральної виконавчої влади, у межах його компетенції, рішенням уряду чітко визначено завдання, над виконанням яких вони і працюють. Координуючим центром є Національне агентство з підготовки в Україні Євро-2012, яке і відповідає за всю підготовку. І, звичайно, багато залежить від міст-учасників. Сподіваємося, що Одеса встигне виконати всі взяті на себе зобов'язання, і ми побачимо у нашому місті хоча б одну гру євротурніру.
Євген НИЗОВ
ШІСТЬ ПЕРЕМОГ – НАЙКРАЩИЙ РЕЗУЛЬТАТ КАМ’ЯНЦІВ
П'ятий міжнародний турнір з вільної боротьби пам'яті Миколи Миндру відбувся у Кам’янці Ізмаїльського району. Брало участь в ньому близько 200 чоловік, які репрезентували 18 команд із багатьох обласних центрів України, Молдови, Болгарії (округ Добрич).
Від імені обласної федерації вільної боротьби до спортсменів звернувся заслужений тренер України, старший тренер збірної країни Гнат Грек, який приїхав до Кам’янки з Києва, де триває активна підготовка до чемпіонату Європи з цього виду спорту. Відзначалося, що за останні роки на Одещині стали до ладу близько 70 сучасних спортивних майданчиків, один з них – у Кам’янці. У планах на найближче майбутнє – відкриття такого ж спортмайданчика в селищі Суворовому.
Турнір став досить вдалим для господарів килима. Юні атлети з Кам’янки здобули у своїх вагових категоріях шість перших місць. На другому командному місці опинилися борці міста Комрат (Молдова).
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
СВЯТО ВІДБУДЕТЬСЯ В СТАРОДАВНЬОМУ МІСТІ
Засідання оргкомітету Першого фестивалю технічних видів спорту «Акерман-Мотор-Фест-2008», проведення якого планується з 1 по 10 травня поточного року, відбулося в Білгород-Дністровській міськраді під головуванням міського голови Миколи Даценка.
Головною метою «Акерман-Мотор-Фест-2008» є створення умов для розвитку туристичного, культурного і спортивного Білгорода-Дністровського. У програмі передбачено проведення двох етапів чемпіонату України з мотокросу і авторалі, а також змагань на Кубок Білгород-Дністровського міського голови з кросу для мотоциклів з колясками і квадроциклів, показові виступи картингістів, мотоциклістів, демонстрація нових моделей автомобілів, мотоциклів, моторолерів, концертна програма та інші культурні заходи.
Мер доручив посадовим особам оргкомітету провести в найкоротший термін всі підготовчі роботи фестивалю. Особливий акцент зроблено на освітлення і благоустрій вулиць і територій, якими пройдуть траси.
Вже сьогодні відзначається велике зацікавлення до фестивалю з боку місцевих, регіональних і центральних засобів масової інформації. Для участі у змаганнях попередньо надійшли заявки близько 100 команд з усіх регіонів України.
Тетяна ГУРІЧЕВА, власкор «Одеських вістей»
СПОРТ ДЛЯ ВСІХ – СПІЛЬНА ТУРБОТА
Вже п’ятий рік поспіль, з 1 по 30 квітня, працівники фізкультури і спорту, підприємств, організацій, навчальних закладів, учні і студенти беруть участь у проведенні місячника з ремонту, благоустрою діючих спортивних майданчиків, будівництва нових спортивних споруд за місцем проживання і в місцях масового відпочинку населення. Відзначимо, що три останні роки Одеська область впевнено посідає друге місце в Україні у даній акції, нагороджується призами і медалями. І сьогодні ми маємо всі шанси стати переможцями всеукраїнського конкурсу «Спорт для всіх – спільна турбота» і одержати головний приз – сучасний спортивний майданчик від компанії «Інтелектика».
Сьогодні в області є 66 стадіонів, 2176 спортивних майданчиків, тенісних кортів, футбольних полів, пляжних майданчиків. За останні кілька років спільними зусиллями місцевих органів виконавчої і державної влади, підприємств, закладів та організацій введено в експлуатацію 10 стадіонів, зокрема: 1 тенісний, 2 легкоатлетичні, центр пляжних видів спорту, 31 спортивна зала, 50 футбольних полів, 33 тенісні корти, 111 майданчиків для спортивних ігор, 49 з них – з синтетичним покриттям і тренажерами.
Серед цих спортивних споруд, які відповідають міжнародним вимогам – палац спорту «Олімп» у Южному, палац молоді і спорту в Овідіополі, стадіон і спортивний комплекс у Роздільній.
Завдяки постанові Верховної Ради «Про недопущення перепрофілювання, закриття або використання не за цільовим призначенням спортивних споруд та інших спортивно-фізкультурних закладів» держава і місцеві органи влади допомагають структурним підрозділам фізкультури і спорту у зміцненні матеріально-спортивної бази. Зокрема, відводяться земельні ділянки під будівництво, надаються пільги на комунальні послуги, за рахунок бюджетних коштів провадиться благоустрій майданчиків сучасним спортивним інвентарем.
Діють програма розвитку фізкультури і спорту на період до 2011 року, затверджена рішенням облради, план будівництва і реконструкції спортивних закладів і споруд до 2011 року, розпорядження голови облдержадміністрації, яким передбачено спорудження 11 стадіонів, 10 спортивних комплексів, 2 басейнів, 33 спортивних зал, 15 футбольних майданчиків і полів.
Сьогодні, беручи активну участь у всеукраїнському місячнику, ми повинні створити умови для занять фізкультурою і спортом за місцем проживання: відремонтувати, упорядкувати спортивний майданчик у своєму дворі, на своїй вулиці, у своєму районі. Спорудити найпростіший спортмайданчик! Це справа кожного з нас – заради здоров’я, бадьорості, гарного настрою, які дарує спорт.
Всеукраїнський місячник з благоустрою «Спорт для всіх – спільна турбота», провадиться з 1 по 30 квітня.
Алла КУЛИКОВСЬКА, директор обласного центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх»
