Мене завжди дивувало це глибоко «нашенське» духовне явище: незважаючи на політичні потрясіння і економічні «негаразди», незважаючи на те, що добування шматка хліба, здавалося б, витиснуло сьогодні всі інші турботи і потреби, люди наполегливо прагнуть до красивого, вічного. У кожного це прагнення знаходить своє русло, але серед найбільш затребуваних духовних джерел була і залишається поезія.
Десять років тому у Рені створився невеликий гурток місцевих поетів, який з роками став районним клубом самодіяльних авторів «Джерела». Зараз він поєднує не лише літераторів, але і художників, музикантів і просто творчих людей, які не бажають покірно пливти за течією сірих буднів. У клубу немає дня народження, тому 10-річний ювілей «Джерел» вирішено відзначати протягом всього 2008 року.
Першою ластівкою серед ювілейних заходів стали літературні читання, організовані клубом за сприяння райвідділу культури і центральної районної бібліотеки. У РБК, де відбувалося свято поетичного слова, зібралися діти і люди похилого віку, професійні культпрацівники і аматори сцени, інтелігенція і представники більш «приземлених» професій. Щоб взяти участь у читаннях, до райцентру приїхали автори з найвіддаленіших сіл, – всі знайшли своє місце у чудовій країні літературного мистецтва.
Заради зустрічі зі старими і новими друзями до містечка на Дунаї приїхала одна з фундаторок «Джерел», у недавньому минулому жителька Рені, а нині ізмаїльчанка Марина Копаной – відома у столиці Придунав’я поетеса, автор і виконавець у жанрі авторської пісні. Свого часу, залишаючи Рені, Марина передала кермо влади клубом не менш яскравій особистості – Лілії Олійник. Будучи різнобічно талановитою і невтомно активною людиною, Лілія Іллівна змогла дати «Джерелам» нову динаміку – саме завдяки їй клуб перетворився у широкий творчий рух, який втягнув до свого потоку десятки поетів-початківців – від першокласників до сімдесятирічних дебютантів.
Ініціативу Л.І. Олійник підхопили й інші ентузіасти. У селі Котловина, наприклад, захоплення поезією набуло такого розмаху, що тут, як жартують самі автори, довелося створити «Джерела-2». Лідером і натхненником сільського літературного осередку стала художній керівник місцевого Будинку культури, чудовий педагог Ніна Дейнека.
Того дня сцена РБК перетворилася у маленьку поетичну Олімпію, причому більшість учасників читань склали діти. Звичайно ж, їхні вірші ще дуже далекі від досконалості, однак «Джерела» свідомо пожертвували «респектабельністю» свого зльоту. Адже в остаточному підсумку важлива не бездоганність володіння ямбом і хореєм, а традиція залучення юних сердець до духовного світу. А майстерність – справа наживна.
