Наші кореспонденти звернулися до мешканців різних районів області із одним запитанням: «Як ви відчули на собі 100 днів роботи нинішнього уряду?» Публікуємо відповіді деяких із них.
Світлана Володимирівна СЕМЕНОВА, пенсіонерка, сел. Кароліно-Бугаз, Овідіопольський район:
– Підсумки 100-денної роботи нинішнього уряду вважаю вкрай негативними. Подібного стрімкого зльоту цін за такий короткий період, як зараз, не пригадую. Мені, пенсіонерці із пенсією близько 500 гривень на місяць, це особливо відчутно. Після купівлі в універсамі виходиш не лише із напівпорожнім гаманцем, але й із пригніченим настроєм. І не знаєш, що ж буде завтра? В країні немає стабільності. Постійна чехарда й політичні ігри у вищих колах влади не додають довіри. Влада, на мій погляд, не старається для простого народу. Вісім років я не можу приватизувати свою земельну ділянку. Зараз, наприклад, виникли екологічні перешкоди. Дуже непокоїть збільшення ціни на газ, воно безперечно спричинить підвищення тарифів на опалення. Обіцяні виплати за внесками «Ощадбанку» ані я, ані мої знайомі так дотепер і не одержали.
Сьогодні ми віримо лише тим людям, праця та старання яких принесли для своєї громади видимі результати. Як, наприклад, у випадку із нашим селищним головою Анатолієм Печеніним, якого мешканці селища обрали повторно. Нинішній Прем'єр-міністр також вдруге посідає місце за штурвалом влади. Але, гадаю, обидва рази безуспішно.
Олександр Миколайович КВОЧКІН, радіожурналіст ТРК "Новини Придністров’я", м. Білгород-Дністровський:
– Вважаю, що політика нинішнього діючого уряду, як і держави у цілому, сьогодні зовсім не задовольняє широкі верстви населення. Якщо вести мову про ціни на продукти, товари та комунальні послуги, то, звичайно, їхні розміри зовсім не стикуються із мінімальними людськими потребами.
Для нас же, журналістів комунальних засобів масової інформації, питання оплати праці залишається болючим, оскільки на рівні підвищення цін на продовольчі товари й товари загального вжитку тієї зарплати, яку ми одержуємо, явно недостатньо. Останнє підвищення зарплати журналістам комунальних ЗМІ, почате урядом діючого Прем'єра, має декларативний характер. У підсумку, якщо щось на папері й додали, то в реальності виявилися урізаними інші види виплат, наприклад, преміальні. У результаті, коли ми підрахували "нову" зарплату, то розплакалися, тому що вона виявилася ще меншою.
Олена ФРОЛОВСЬКА, підприємець, Саврань:
– Я не хочу робити поспішних висновків, а тим паче лаяти Кабінет Міністрів. Лаяти найлегше, от самому щось зробити, то значно важче. Так, є чимало моментів, які можна віднести до недоробок чи упущень. Я, як підприємець, останнім часом відчула зниження купівельної спроможності у пересічних громадян. В цьому році у нас зменшився валовий дохід. Проте, я гадаю, що не слід все валити лише на уряд. Певний вплив на наше життя, тим паче на економічне, мають і світові зміни.
Дуже погано, що немає стабільності. Як споживач, теж багато в чому собі відмовляю. Але я оптиміст і вірю, що все нормалізується. З часом стане все на свої місця. Та й чому дивуватись? Адже завжди було важко жити в перехідний період.
Григорій ЯКОВЛЄВ, ветеран Українського Дунайського пароплавства, Герой Соціалістичної Праці:
– Що таке для нас, ветеранів, людей похилого віку, дали ці сто днів? Та нічого хорошого – іншого не скажу! Суцільний популізм, авантюризм і самовихваляння! Наскільки я знаю, серед пенсіонерів є люди, які симпатизують Юлії Тимошенко. Це їхнє право. Їм імпонувало те, що «леді Ю» повернула по 1000 гривень внесків. Але давайте подивимося глибше: наскільки відомо, учені мужі, економісти попереджали, що видавання цих грошей може призвести до витка інфляції. Так і сталося. І що залишилося від цієї тисячі? Та нічого! Ми з вами її вже проїли!
Запитання номер два – а хіба можна співставляти нинішню гривню і радянський рубль? І порівнювати не треба, гривня дешевша мінімум у п'ять-шість разів. І що ж тоді ми одержали? А чи зможемо одержати всі свої вклади? Навряд чи...
Багато років я проплавав капітаном, світу подивився, але завжди пишався Батьківщиною. А сьогодні пишатися немає чим. Які вже тут «іменини»...
Надія ХАДЖИОГЛО, мешканка села Лощинівки Ізмаїльського району:
– Ми, селяни, віримо тому, що нам кажуть і обіцяють. І вкотре обманюємося. Ось і зараз – ну про які успіхи за сто днів можна говорити, якщо жити стало гірше, ціни на все зросли! І тисяча Юлиних гривень нічого нам не дала! Ось тільки тепер, мабуть, і зовсім перестануть щось повертати. Але ж у багатьох були заощадження і по 10 тисяч рублів, і більше.
Ціни стрибають? А як же їм не стрибати, якщо в нашому уряді сіли в крісла люди за партійною ознакою, а не за діловими якостями? Та у Києві просто не можуть виробити єдиної концепції, не знають, як правильно країною управляти. От і користуються цим несумлінні люди. Отож ми, селяни, не відчули якихось добрих змін.
Наталка ПРИХОДЬКО, працівниця друкарні, Любашівський район:
– Новий уряд пані Тимошенко добряче вдарив по наших кишенях. Сьогодні отримуєш зарплату і не знаєш, куди її приткнути. Не врятувала і тисяча гривень, видана з ощадкнижки, яка знецінилася просто біля банківської каси. Щоденна дорожнеча продуктів харчування змушує економити кожну копійчину. Особливо зросли ціни на м’ясо-молочну продукцію, овочі та фрукти. А 14 квітня справжній Передвеликодній “подарунок” ми отримали від “Одеського короваю” – ціна на буханець “Обідній” зросла на 80 копійок. І тепер разом з місцевою магазинною націнкою він коштує 4 грн 10 коп.
За словами нашого Прем’єра, сто днів уряду були присвячені насамперед захисту малозабезпечених верств населення. Але що ми спостерігаємо? Завдячуючи такій політиці, бідна більшість не збагатилася, а так звані середняки або середній клас понижено у статусі необдуманою ціновою політикою можновладців. Тому доводиться балансувати на хисткій межі між злиднями і бідністю. Правда, тішить оновлений Ватиканом реєстр смертних гріхів, де чорним по білому написано, що відтепер доведення до зубожіння вважається однією з найбільших провин перед власним народом.
Можливо, наші керівники візьмуть це до уваги.
Закінчення на 4-й, 7-й стор.
