Не тільки в освітянських колах, а і в найширших обговорюється впровадження зовнішнього незалежного оцінювання знань випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Причому думки далеко не однозначні. Часто вони бувають діаметрально протилежні.
Наприклад, мати випускниці Марійки Іваненко з Ширяєвого, Ольга Семенівна, вважає, що перехід до такого виду оцінювання знань учнів передчасний. Діти ще повністю не готові.
– В мене склалась думка, що ті, хто складає тести, відірвані від життя. Відповіді в них дуже замудровані, як для дітей. Та ще й те, що всі вони, м’яко кажучи, йдуть не в унісон зі шкільними програмами. До того ж дуже великий обсяг. Я не заперечую взагалі такого виду оцінювання знань. Можливо, саме в ньому закладено прерогативу рівного доступу всіх дітей до вищої освіти, але перехід мав би бути поступовим, – говорить Ольга Іваненко.
Про передчасність, чи, точніше, непідготовленість до цього процесу висловилось чимало людей. Зокрема, начальник відділу освіти Савранської РДА Сергій Паламарчук сказав:
– Сама ідея незалежного тестування має раціональне зерно. По-перше, ми вводимо нові стандарти, а це підганятиме не лише учнів, а й вчителів. Адже тепер одним із критеріїв якості роботі педагогів буде результат тестування учнів. А от те, що до цього процесу потрібно було готуватися хоча б за рік, то це вже іншій бік справи. А оскільки ми були до нього завчасно не готові, то виникло чимало проблем. Зокрема, не було закладено коштів навіть для підвезення учнів. А ще наші діти опинилися в нерівних умовах, наприклад, з випускниками Одеси. Скажімо, дітям із Бакші для того, щоб вчасно доїхати до місця проведення тестування, потрібно вставати о другій годині ночі. Спочатку діставатися до райцентру, а потім до Одеси. В той час, місцевим дітям досить встати о звичайній порі і прийти до школи як завжди. Зрозуміло, що втома дасться взнаки. Крім того, тепер чимало батьків у такому фінансовому становищі, що не всі зможуть знайти кошти навіть на харчування дитини поза межами свого дому.
Ще про багато різних аспектів говорять освітяни. Хоча більшість переконана, що справа добра, але ще треба багато чого врахувати і доопрацювати.
Директор Ширяївського НВК «Олімп» Петро Гордієнко переконаний, що сама процедура тестування, враховуючи її анонімність, позитивна. Та, на думку Петра Івановича, не зовсім була підготовлена громадська думка. Свою роль в цьому зіграли й ЗМІ, які більше шукали якихось «ляпсусів», ніж позитивних моментів.
Хоча вони безперечно є.
– Якщо враховувати наші корпоративні інтереси, – говорить Петро Іванович, – то було не дуже коректно залучати до тестування працівників загальноосвітніх шкіл, тому що саме тестування – це перший крок до вступу у вищі навчальні заклади. Тож доцільніше залучати представників вузів.
А ще в день проведення тестування з української мови і літератури, в якому брало участь 136 учнів району, 740 школярів нашого НВК були позбавлені можливості провадити уроки. Також незрозумілим залишається питання оплати праці персоналу пунктів тестування.
До речі, кожен начальник пункту тестування ніс відповідальність. Напевне, саме це сприяло тому, що по Ширяївському пункту не було жодної апеляції.
Багато співрозмовників звертали увагу на «людський чинник». Що мається на увазі? Коли роботу перевіряє вчитель, то він бачить, що учень допустив незначну, механічну помилку і це враховується в оцінці, а тепер можливі випадки, коли може спрацювати момент вгадування. І везунчик може виграти, а той, хто справді працював, може допустити, навіть від хвилювання, якийсь огріх, і результат буде негативним.
Як же оцінюють це мовлення ті, хто безпосередньо брав участь у тестуванні?
Роман Пархомов, учень 11-Б класу з Ширяєвого вважає: тести краще за екзамен. А ще Роман каже:
– Оскільки до вузів прийматимуть за тестами, то у нас з’являються більші можливості. По-друге, мені, наприклад, краще здавати вдома, тобто в стінах своєї школи. Якось спокійніше.
Однокласниця Романа – Світлана Ненько, до речі, стипендіатка голови райдержадміністрації, сказала:
– Мені здається, що обсяг знань, який мають учні, ще не повністю відповідає тому, що вимагають тести. Два тести, які ми вже здали, пройшли добре. Єдине, що готуватись одночасно до тестів і до екзаменів дуже важко. Краще було б щось одне.
Чимало цікавих думок висловила заступник директора з навчально-виховної роботи Савранської ЗОШ І – ІІІ ступенів Ярослава Жирун. Називаючи проблемні моменти, наприклад, те, що з тестуванням є чимало додаткових клопотів, як от підвезення дітей, велике напруження в період виконання роботи, Ярослава Борисівна відзначила, що такий підхід до оцінювання знань стимулює для кращого навчання. А ще Ярослава Жирун сказала:
– Позитивним вважаю те, що тепер діти із малозабезпечених сімей зможуть навчатися у престижних вузах на державному забезпеченні. А це означає, що в майбутньому ми можемо сподіватися на те, що в Україні з’являться добрі спеціалісти, які одержать освіту не за гроші, а своєю працею і, головне, за покликанням.
Хоча ще є чимало моментів, які потрібно було б доопрацювати, щоб добра ідея не нівелювалась через дрібні недоробки.
З великої кількості опитуваних не зустріла жодного, хто категорично заперечував би незалежне тестування. Але є багато таких «проколів», які варто усувати, щоб удосконалити в цілому хорошу справу. Зокрема той момент, що писати три години без перерви у великому напруженні діти просто фізично не можуть. Варто це врахувати. Та й той факт, що тестування починається тоді, коли ще не повністю вичитана шкільна програма, не сприяє кращому оцінюванню. Як дитина може відповісти на запитання, якщо вона якусь тему ще не вивчала? Дискусійним залишається питання підвезення дітей до пунктів тестування. Адже є випадки, коли дітям потрібно проїхати понад 300 кілометрів. І це не у комфортабельному імпортному автомобілі, а в звичайній «газельці», де сісти зручно не можна. Як тоді цій дитині ще впродовж трьох годин напружено працювати? Чи зможе вона показати все, на що здатна? Доцільно, щоб ті, хто розробляє тести, хто затверджує процедуру, фінансує цю справу, більш уважніше поставилися до думки сільських освітян та самих дітей.
