1 червня у прямому ефірі телекомпанії "РІАК" відбувся благодійний марафон, присвячений Міжнародному дню захисту дітей.
Акція "Здорова дитина – майбутнє України" вперше стартувала у 2003 році. За весь період роботи Проекту його ініціатори – кредитна спілка "Україна" разом з одеським відділенням Міжнародного фонду охорони здоров'я матері і дитини та медіа-партнером – телекомпанією "РІАК-інформ" – залучили громадську думку до проблематики здоров'я школярів молодших класів. Тоді ця програма дозволила одержати статистичні дані і створити комплексну картину здоров'я школярів міста. Черговим етапом цього проекту стане проведення комплексного діагностичного обстеження вихованців шкіл-інтернатів і притулків нашого міста. Зібрані під час телемарафону кошти будуть спрямовані для діагностичних досліджень і лікування найбільш незахищеної категорії дітей. Серед гостей студії, які побували у прямому ефірі, був і голова Одеської обласної ради Микола Скорик.
Слід сказати що обласна рада не залишилася осторонь від проблем дітей. Голова обласної ради з'явився у студії одразу після благодійного матчу між представниками влади офіційної (депутатами, співробітниками облдержадміністрації та правоохоронних органів) і владою неофіційною, або, як її прийнято називати, 4-ю – збірною командою працівників засобів масової інформації.
– Журналісти – це люди, які формують громадську думку і впливають на суспільство. ЗМІ – це справді реальна влада. Проведення такого благодійного матчу було спільною ініціативою – моєю, губернатора і журналіста вашої телекомпанії Сергія Братчука. Хотілося, щоб ми не просто одержали задоволення від гри, але щоб кожен гравець і глядач цього дня відчув себе трішки дитиною, хотілося зробити щось хороше для тих, хто поки що не може сам про себе подбати. Насамперед – це соціально незахищені діти, які живуть в інтернатах. Облрада вже неодноразово провадила такі акції, перераховувала до фонду дітей одноденний заробіток. Але справа не в акціях. Ми чудово розуміємо, що тими коштами, які збираємо, всіх проблем не розв’язати. Повірте, що ми це робимо не для піару, а для того, щоб привернути увагу суспільства до дитячих проблем. Щоб кожна людина, у якої є можливість допомогти, задумалася про це і змогла знайти час, наприклад, приїхати до найближчого дитячого притулку, придбати подарунки для дітей, зробити для них свято. Адже роблячи добро тому, хто цього потребує, віддаючи себе, ти сам одержуєш набагато більше. Гадаю, що від матчу одержали задоволення і глядачі, серед яких було багато дітей. Сподіваюся, що ця гра, крім інших позитивних сторін, стала їм гарним прикладом здорового способу життя, – відзначив Микола Леонідович.
Ведуча телемарафону Світлана Фабрикант висловила жаль, що голова обласної ради прийшов на ефір без своєї дочки – Маргарити, адже Міжнародний день захисту дітей – це і її свято.
– По-перше, вона зовсім маленька, їй немає ще й року. А в такому віці режим для дитини – святе. Хоча, мабуть, мамі було б приємно бачити її по телебаченню, та і їй самій було б цікаво. Але, гадаю, що ходити на такі заходи їй ще зарано. Моя сім’я – донька і дружина – найдорожче у моєму житті. Гадаю, що і для багатьох інших людей це головні життєві цінності.
– Тоді чому ж у наш час стільки дітей залишаються без батьківської опіки? І що, на Вашу думку, повинно статися з людиною, щоб вона вирішила відмовитися від дитини?
– Я б не хотів давати комусь оцінку. Кажуть: "не суди і не судимий будеш". Але з другого боку – я все-таки не можу цього зрозуміти. Є різні ситуації, у людей буває різне матеріальне становище. Але одні вирішують пережити цю складну ситуацію і піднімають дітей, а інші вважають, що це для них занадто важко. 99% з таких людей потім шкодують про скоєне, але повернути вже нічого не можна. Якщо ти залишаєш свою дитину напризволяще, я цього зрозуміти не можу. Так, держава намагається піклуватися про цих дітей. Але рівень цієї опіки, на жаль, недостатній, і ніщо не замінить дитині батьківського тепла. У мої шкільні роки, у нашому класі, були діти зовсім з різних родин: з неповних, з досить складним матеріальним становищем. За радянських часів теж не все так було добре, як зараз багато хто думає. Не всі жили однаково, одні були трохи бідніші, інші – трохи заможніші, треті жили зовсім бідно. Але кожна мама намагалася якось допомогти своїй дитині, дати освіту. Працювали на двох, на трьох роботах, знесилювалися. Але тепер їхні діти – це чудові люди, у яких є повна родина: тато і мама. Я вважаю, які б матеріальні складнощі не були, але якщо є руки, ноги і голова, за будь-якої ситуації потрібно залишатися людьми, залишатися самими собою, – відповів Микола Скорик.
