Миколаївський район створено 1945 року на території, виділеній з Андрієво-Іванівського району. Через чотирнадцять років андрієво-іванівські землі також увійшли до його складу, і сьогодні район займає площу 1106 квадратних кілометрів, з яких близько ста тисяч гектарів сільгоспугідь. Він межує з Любашівським, Ширяївським, Березівським районами Одеської області, а також Миколаївською областю.

На території Миколаївської селищної ради і 12 сільських рад, яким підпорядковані 47 населених пунктів, проживає понад сімнадцять тисяч жителів, у 16 загальноосвітніх навчальних закладах навчається 2159 учнів. Ефективно працюють культурні, медичні та дошкільні заклади.

Миколаївський район розташований у найбільш сприятливій зоні для ведення сільськогосподарського виробництва, чим ефективно займаються понад 40 агроформувань різних форм власності, найбільші з яких: СТОВ «Надія України» і «Олексіївське», ТОВ «Агрофірма імені Степана Олійника», ТОВ «Інтер-Агро».

Селище міського типу Миколаївка (3,4 тисячі жителів), що набуло свого статусу у 1965 році, віддалене від обласного центру на 153 кілометри і є адміністративним та культурним центром району.

Голова районної ради Олександр ЧОРНИЙ: «ПЕРЕДВИБОРНІ ОБІЦЯНКИ ПОТРІБНО ВИКОНУВАТИ»

– Органи місцевого самоврядування відіграють провідну роль у суспільному житті, особливо це стосується конкретних територіальних громад. Місцеві ради, їх депутатський корпус намагаються вирішувати питання місцевого значення, що значною мірою залежить від рівня фінансування. До їхнього складу увійшли небайдужі, зацікавлені члени територіальних громад, яким під силу вирішення місцевих проблем, пов’язаних з життєзабезпеченням населення. Серед особливо гострих з них – земельна реформа та земельні відносини, благоустрій територій, приведення в належний стан доріг, питання комунальної власності, ремонт ФАПів, клубів та будинків культури, водопостачання, освітлення вулиць, ліквідація сміттєзвалищ, реагування на звертання громадян...

Цими та іншими клопотами щоденно переймаються сільські голови і незважаючи на незадовільне фінансування, працюють на благо своєї громади, адже передвиборні обіцянки потрібно виконувати. Яскравим прикладом плідної і творчої праці є досвід Левадівського сільського голови Олега Котвицького. Сьогодні завдяки цьому молодому керівникові і депутатам сільради відремонтовано Будинок культури, де в комфортних умовах працюють працівники сільради, банківська установа, пошта, танцювальний гурток, бібліотека. Місцевий дитсадок перебрався до добре відремонтованого приміщення. Приємно, що до традиційних “Олійниківських читань” та 100-річчя від дня народження видатного українського письменника Степана Олійника село погарнішало і отримало ще один музей-садибу Степана Олійника.

Миколаївський район поступово перетворюється на зону зеленого туризму. В подальшому саме цей бізнес може стати одним з джерел наповнення громадської скарбниці. Туристів можуть привабити як музеї, так і архітектурні пам’ятники і мальовничі куточки, а якщо у сільських хатинах відтворити давній інтер’єр, охочих відпочити на лоні природи стане набагато більше.

Щодо більш реальних справ, то незабаром блакитне паливо прийде у Миколаївку, що значно полегшить життя людей, є надія на розвиток краю, притік населення. Планується зняти з порядку денного проблему забезпечення населення питною водою, облаштувати водогінну систему, віднайти кошти на ремонт доріг. З приводу останнього хочу сказати, що філією Миколаївського райавтодору цього року було виконано чимало робіт з експлуатації та утримання доріг на суму понад триста тисяч гривень.

На превеликий жаль, нерозв’язаних проблем вистачає, тому залишається засукати рукави і працювати...

Голова Миколаївської райдержадміністрації Володимир СТЕРНИЦЬКИЙ: «СПОДІВАТИСЯ НА КРАЩЕ – ОТЖЕ, ДБАТИ ПРО ЛЮДЕЙ»

Керівництво району на особистому контролі тримає виконання Указу Президента України “Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”. Лише за перший квартал поточного року кількість звернень громадян зросла на 55 порівняно з минулим роком. 180 письмових звертань, надісланих до райдержадміністрації, зачіпають клопоти 194 громадян. Більшість з них пов’язані з виділенням паїв в натурі, виділенням земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Близько 90 відсотків усіх звертань – це питання землекористування, розрахунків за оренду земельних та майнових паїв. Разом з тим, громадяни порушують питання стосовно соціального захисту, комунального та дорожнього господарств, побутового обслуговування, газифікації, водопостачання тощо. Більшість клопотань задовольняється позитивно.

На думку голови райдержадміністрації Володимира Стерницького, зациклення на бюрократичних методах роботи лише шкодить роботі і створює у суспільстві негативний морально-психологічний клімат, що не робить честі жодному керівникові, де б він не працював.

– Головне наше завдання – турбота про людей, адже сьогодні вони поставлені в такі життєві рамки, що гріх відвертатися від них та вирішення їхніх наболілих проблем, – слушно зауважує Володимир Стерницький. – Зокрема, пріоритетними напрямами нещодавно прийнятої районної Програми соціально-економічного та культурного розвитку Миколаївського району на 2008 р. визначено поліпшення якісних характеристик життєвого рівня населення, його зайнятості, раціонального використання ресурсного та трудового потенціалу, ступеня соціальної захищеності.

Передусім планується розв’язати проблему водопостачання та забезпечення населення якісною питною водою, газифікувати Миколаївську ЗОШ І – ІІІ ступенів і хірургічне відділення ЦРЛ та розвивати соціальну інфраструктуру району. Сьогодні досить ефективно діє Програма соціального захисту та медичного забезпечення ветеранів війни на період до 2010 року. Крім того, медиками провадиться обстеження та лікування дітей-сиріт, дітей-інвалідів та дітей з багатодітних та неблагополучних сімей в лікувально-профілактичних закладах району.

Не забуваємо про людей похилого віку та обездолених. По мірі надходження субвенції з державного бюджету на виплату пільг та субсидій пільговій категорії населення розподіляємо кошти на оплату електроенергії, водопостачання та водовідведення, квартплату, придбання твердого палива та скрапленого газу, оплату послуг зв’язку та пільгового проїзду.

Що стосується рівня заробітної плати і пенсійного забезпечення, то наш район входить у п’ятірку кращих в області. Проте кількість безробітних невпинно зростає, і сьогодні на обліку в Центрі зайнятості перебуває близько тисячі чоловік, з яких чверть – молоді люди віком до 35 років. Не зняли проблему і 53 робочі місця, створені у першому кварталі поточного року. Разом з тим, з числа 27 зареєстрованих підприємців трьом виплачено одноразову допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності. Але тенденція відтоку робочих рук з району не зникає. Люди в пошуках кращої долі і достойної зарплатні працюють у великих містах України та за кордоном. Адже великої промисловості у нас немає, а інвестори чомусь не «приживаються».

Щоправда, шостого червня ми очікуємо на приїзд зацікавлених бізнесменів, які вивчатимуть можливість створення в районі підприємства з виробництва будівельних матеріалів. Сподіваємось на удачу, бо додаткові фінансові вливання нам не завадять. Сьогодні нам потрібно вирішувати дуже багато пріоритетних завдань, про що я уже сказав.

БЛАКИТНЕ ПАЛИВО ВЖЕ НА ПОРОЗІ

Жителі Миколаївки великі надії покладають на газифікацію свого багатостраждального населеного пункту, їм уже набридло “ламати списи” в суперечках з цього приводу на різних рівнях. Газова епопея, яка розпочалась у далекому 1991 році, таки завершиться: остаточну крапку у ній мають поставити 1,2 мільйона гривень, виділених району рішенням сесії обласної ради.

Заступник начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації і водночас відповідальний за газифікацію району Леонід Жмурко впевнений, цих коштів вистачить, щоб завершити прокладання підвідного газопроводу від газорозподільної станції до Миколаївської ЗОШ І – ІІІ ступенів та хірургічного відділення райлікарні, які газифікуватимуться в першу чергу.

На сьогодні газифікація впритул наблизилася і до осель жителів селища. За довгих сімнадцять років таки вдалося побудувати 10,6 км газопроводу високого тиску від головної “труби” Кременчук – Богородчани, газорозподільну станцію та будинок для майбутніх операторів. Головною причиною миколаївського довгобуду стала відсутність коштів, які надходили з перебоями, а зібраних, як кажуть, з миру по нитці вистачило ненадовго.

На недавній нараді, яка відбулася за участю керівництва району, представників головного підрядника будівництва ПВП “Чорноморгаз” (керівник В’ячеслав Нікітченко), монтажного підприємства “Тандем” (керівник Олександр Дехтяр), Березівського управління експлуатації газового господарства (начальник Степан Слабенко) та представників вуличних комітетів райцентру, обговорено ряд позицій стосовно газифікації школи і лікарні, а також кількох прилеглих вулиць. Згодом, коли перший етап газифікації буде завершено, мережа газопроводів низького тиску протягнеться по всьому селищу. А наступного року буде газифіковано Миколаївську школу-інтернат.

Що стосується перспективних планів розвитку, то села району поступово підключатимуться до Миколаївської, Троїцької – Любашівського району та Червонокутської – Ширяївського району газорозподільних станцій. На думку керівництва району, це дасть змогу вберегти їх від руйнації і значно поліпшити життя людей, а також призупинити міграцію населення.

З громадою і для громади СЛІВ НА ВІТЕР НЕ КИДАЄ

Стрюківський сільський голова Марія Іванівна Какора день у день виконує свою передвиборну програму, у якій чотирнадцять пунктів щодо поліпшення життя громади. Чотири роки тому понад 50 відсотків виборців з шести сіл, підпорядкованих Стрюківській сільраді, довірили свої долі колишній вчительці. А вона, засукавши рукави, міцно взяла кермо влади у свої руки. Звичайно, на нинішні куці кошти, що виділяються на розвиток сільської ради, не розженешся, проте справи таки просуваються.

Завершено ямковий ремонт центральної вулиці головної садиби; провадяться роботи з освітлення села; невдовзі розпочнеться ремонт Стрюківського ФАПу, на який виділено з районного бюджету 42 тисячі гривень; планується до кінця літа завершити роботи з будівництва каналізації, підведення води та заміни електрообладнання в дитячому садочку “Ромашка”; упорядкували сміттєзвалища, які не “розгрібалися”, мабуть, останні двадцять років; одинадцять тисяч гривень було затрачено на освітлення мосту, який торік звели через річку Тилігул тощо. Крім того, виготовлено технічну документацію на капітальний ремонт Будинку культури в селі Стрюковому. Передбачених на відбудову осередку культури 315 тисяч гривень в районі немає, тож Марія Іванівна звернулась з відповідним проханням в обласні інстанції. Сільський голова також намагається віднайти близько сімдесяти тисяч гривень на будівництво доріг у селі Журівка.

У свої неповні шістдесят літ (7 червня М.І. Какора святкуватиме свій ювілей) жінка систематично “оббиває пороги”, вирішуючи наболілі проблеми села, турбується про дітей та ветеранів війни і праці.

А нещодавно Марія Іванівна побувала на прийомі у т.в.о. заступника голови обласної державної адміністрації Сергія Белюка, який відвідав смт Миколаївку, щоб поставити остаточну крапку на наболілій проблемі – забезпечення автобусним сполученням сіл сільради з райцентром.

Проблем багато. За словами сільського голови М.І. Какори, розв’язати їх можна лише завдяки реальній державній підтримці Програми розвитку українського села, яке перебуває сьогодні на межі зубожіння.

СВЯТА СПРАВА – ПЕКТИ ХЛІБ

За перший квартал 2008 року ТОВ ”Марина” (керівник Ашот Амірханян), що спеціалізується на виробництві хлібобулочних та кондитерських виробів, виготовило продукції майже на 130 тисяч гривень. Сьогодні запашні буханці та вишукані торти продаються у мережі фірмових магазинів всього району та в центральному універсамі “Марина”, що у Миколаївці.

У бізнесі Ашот Амірханян – не новачок. Розпочавши його більше десятка років тому, він впевнено, по-хазяйськи зайнявся налагодженням торговельної інфраструктури. Поступово майже занедбаний Миколаївський універмаг, яким зараз керує Алла Ткаченко, перетворився на сучасний супермаркет з чудовим обслуговуванням, де може задовольнити свої споживчі запити навіть найвибагливіший покупець. Реалізується тут і власна продукція ТОВ “Марина” – хліб дванадцяти сортів і кондитерські вироби у широкому асортименті. Вартість головного продукту тут найнижча. Так, відпускна ціна буханця “Обіднього” – 1,85 грн, “Дарницького” – 2,25 грн, “Формового” – 2,05 грн тощо. За смаковими якостями миколаївські хлібобулочні вироби вдало конкурують з продукцією інших товаровиробників.

– Хлібопекарство – делікатна справа і, якщо не знаєш тонкощів цього ремесла, не варто за нього й братися, – вважає Ашот Амірханян. – Можна “прогоріти”.

Майже за вісім років, відколи працівники ТОВ “Марина” “підняли” і переобладнали Миколаївський хлібозавод, виробництво хліба стало однією з головних сфер діяльності миколаївського бізнесмена, який забезпечує людей смачною і дешевою продукцією, а також робочими місцями.