Конференція трудового колективу Ренійського морського порту, яка розглянула підсумки виконання колдоговору у 2007 році і затвердила аналогічну угоду на рік нинішній, була, мабуть, найбуденнішою за останні роки. Але саме ця буденність і є головним досягненням підприємства на сьогоднішній день. Порт Рені повільно, але упевнено, позбувається «звання» аутсайдера морської галузі України: йому вдалося не лише домогтися внутрішньої стабільності, але й створити передумови для зростання основних виробничих і фінансових показників. І все це – на тлі об'єктивних проблем, які щоразу лихоманять порт протягом багатьох років. Але труднощі не стали причиною конфронтації між колективом і адміністрацією, не розставили портовиків по різні боки «барикад». Навпаки, керівництво і профком підприємства подали приклад конструктивного діалогу, що дозволило об'єднатися навколо спільних завдань і цілей.
І ось результат: у 2008 році обсяг вантажопереробки повинен стати рекордним за останнє десятиліття. І хоча цей рекорд у порівнянні з показниками інших портів виглядає досить скромно, для ренійців він означає подолання довгоочікуваної «психологічної межі»: при річному плані у 3,1 мільйона тонн вантажів, за станом на кінець травня перероблено вже понад 1,5 мільйона тонн. Таким чином, підприємство нарощує обсяги вантажообігу з випередженням графіка. Прогнозовані доходи порту цього року – 54 мільйони гривень, очікуваний прибуток – 2 мільйони гривень. Якщо надії виправдаються, ця цифра, знов-таки, стане фінансовим рекордом у новітній історії порту Рені. Для порівняння: за підсумками 2007 року прибуток був запланований у розмірі 1 млн грн, а фактично склав лише 136 тис. грн.
Виступаючи перед делегатами конференції, начальник Ренійського порту Сергій Строя нагадав, що в минулому році становище підприємства характеризувалося як позитивними, так і негативними тенденціями.
Проте, керівництву підприємства вдалося знайти альтернативні шляхи залучення вантажопотоків, причому отримані плюси з лишком компенсували збиток.
Це, у свою чергу, дало можливість виділяти чималі гроші на власні соціальні потреби (3,7 млн грн) і капітальні інвестиції у виробничу базу (3,6 млн грн). Крім того, в 2007 році в порту практично не було скорочень, завдяки чому чисельність колективу збереглася на попередньому рівні – 1717 осіб. На зміну працівникам, які виходять на пенсію, нарешті приходять молоді кадри (підприємство далі набирає людей на робочі спеціальності), 154 чоловік пройшли перенавчання у навчальному комбінаті порту. У міру фінансових сил ремонтуються, модернізуються і оновлюються найбільш зношені засоби виробництва.
Незважаючи на те, що в 2007 році на підприємстві тричі підвищувалася заробітна плата (у цілому на 21%), вона так і не наблизилася до параметрів галузевої тарифної угоди. Мало того, за рівнем середньомісячної зарплати (1027 грн), порт Рені у 2007 році перебував на передостанньому місці в рейтингу українських портів (найнижчий рядок займав Усть-Дунайський).
Як відзначив голова профкому порту Василь Лозовський, неприпустимо низький рівень оплати праці, як і раніше, залишається чи не єдиною, і в той же час найбільш больовою точкою у відносинах між адміністрацією і профспілковим комітетом підприємства – ця проблема завжди ставала каменем спотикання на щорічних переговорах щодо вироблення нової редакції колдоговору. Ось і цього разу сторонам не вдалося дійти згоди про підвищення заробітної плати до рівня, передбаченого галузевою тарифною угодою. І все-таки зарплата в Ренійському порту потроху зростає: 1 квітня п.р. вона була підвищена на 14% і склала в середньому 1320 гривень на місяць.
Василь Іванович повідомив, що зі 140 пунктів торішнього колективного договору повністю або частково виконано 139. Обговорення проекту колдоговору на поточний рік відбувалося важко, але в остаточному підсумку адміністрація підприємства схвалила більшість ініціатив трудового колективу. Так, 164 молоді працівники відтепер будуть одержувати надбавку за вислугу не після 3-х років стажу, як було колись, а вже через рік від початку трудової діяльності. Розв’язано деякі проблемні питання матеріально-технічного забезпечення роботи портовиків, підвищено окремі види матеріальної допомоги. Разом з тим профком наполягає на тому, що одним зі способів збільшення доходів підприємства була б зміна виду валюти в розрахунках за послуги порту – необхідно відмовитися від долара і перейти на євро. Крім того, давно назріла необхідність підвищення акордних ставок.
Під час конференції були виявлені питання, вирішення яких потребує не просто злагоди між адміністрацією і профкомом, а, насамперед, нормативного врегулювання. Наприклад, портовиків цікавив порядок контролю за температурним режимом на робочому місці. Як відомо, у літні місяці на деяких виробничих ділянках повітря нагрівається до 60-70 градусів, що є прямим порушенням норм умов праці. Що робити в подібних випадках? Хто і як повинен за цим стежити? Якими правами володіє працівник при недотриманні нормального температурного режиму на виробництві?
Відповідаючи на ці запитання, головний фахівець із колдоговірної роботи відділу соціально-економічної та правової роботи ПРМТУ Любов Микитюк сказала, що чинне законодавство справді гарантує контроль за температурним режимом, однак практичне застосування цієї норми по суті блоковано... відсутністю механізму такого контролю. Дотепер навіть не визначено організацію, яка повинна провадити виміри температури на робочому місці, не кажучи вже про подальший порядок дій при констатації порушень.
