ШВИДШЕ, ВИЩЕ, СИЛЬНІШЕ
Учетверте – у рік літніх Олімпійських ігор, проведені обласні Малі олімпійські ігри серед команд сільських і селищних рад. Нагадаємо, що дві перші Олімпіади, – в 1996 і 2000 роках, – відбулися в Овідіополі. У 2004 році змагання пройшли в Болграді. Цього разу учасників приймала Березівка.
В урочистій церемонії відкриття взяли участь заступник голови облдержадміністрації Андрій Ткачук, начальник управління з фізичної культури і спорту облдержадміністрації Юрій Поволоцький, виконувач обов'язків голови Березівської райдержадміністрації Петро Ковальчук, заступник голови райради Олег Богоміл і багато інших офіційних осіб.
– Я дуже радий, що саме мені випала честь урочисто відкрити Малі олімпійські ігри, – сказав Андрій Ткачук. – Сьогодні тут зібралися найсильніші спортсмени сільських і селищних рад, щоб у чесних і відкритих змаганнях визначити найкращі команди.
На святковій церемонії 26 команд районів Одещини пройшли по стадіону ФСТ «Колос», після чого за традицією було запалено символічний вогонь – це зробив голова Шевченківської сільської ради Березівського району Василь Ротар.
Багато жителів району прийшли подивитися на захоплюючі змагання.
У іграх кожен з районів області репрезентувала краща команда населеного пункту, що виграла відбіркові змагання. За підсумками чотириденних змагань в 9 видах визначилися команди-переможниці. У турнірі з шашок найсильнішими були представники Дмитрівки (Котовський район), з армрестлінгу і вільної боротьби – Червоноармійського (Болградський район), у легкоатлетичній естафеті (спортивна сім'я) – Шевченкове (Березівський район), з настільного тенісу – Кам'янки (Ізмаїльський район), волейболу – Кулевчі (Саратський район), з гир – Нерубайського (Біляївський район), дартсу і перетягування канату – Удобного (Білгород-Дністровський район).
Суддівська колегія на чолі з головою обласної ради ФСТ «Колос» Тетяною Федоренковою за рейтинговими очками, набраними командами у всіх видах спорту, у комплексному заліку визначила абсолютного переможця і призерів. Перше місце посіла команда села Нерубайського Біляївського району, друге – Кам'янки Ізмаїльського району, третє – Червоноармійського Болградського району.
Після завершення змагань керівники команд висловили велику вдячність одному з головних організаторів турніру – голові Березівської районної ради ФСТ «Колос» Сергію Скворцову. У свою чергу він відзначив:
– Спільними зусиллями з керівництвом району ми зробили все можливе, щоб ігри пройшли на доброму рівні, і показали, що Березівка здатна приймати такі престижні змагання.
Підбито підсумки, визначено переможців, спортсмени потисли один одному руки і сказали: «До зустрічі на ювілейних, п’ятих, іграх!»
Євген НИЗОВ
СВЯТО ОРГАНІЗУВАЛИ СПОНСОРИ
Не кожен обласний центр може, як Ізмаїл, похвалитися такою кількістю міжнародних змагань. Тільки користь приносить наявність тут, наприклад, двох шкіл художньої гімнастики. Буквально через два тижні після міжнародних змагань з цього виду спорту, організованих ДЮСШ Ізмаїльського управління водного господарства, пройшов шостий міжнародний турнір «Веселка». Цього разу його ініціювали міський комітет з фізкультури і спорту та федерація з художньої гімнастики Ізмаїла.
13 команд, 132 юні учасниці змагалися за перемогу. Юні грації приїхали з багатьох міст України, Молдови, Румунії, а також з Придністров’я. Вперше участь у турнірі взяли спортсменки з Риги (Латвія). Два дні тривали змагання, які принесли перемогу найбільш гідним спортсменкам. А наймолодшою з них була п'ятирічна ізмаїльчанка Дашенька Готка, удостоєна звання "Міс Дюймовочка". Були і "Міс Чарівність", "Міс Кокетка", "Міс Усмішка"...
Визначилися переможниці у кожній віковій групі. Причому з 49 медалей ізмаїльчанки вибороли 13. А це – значний успіх. Так вважають і голова федерації з художньої гімнастики Ольга Сьоміна, і головний суддя змагань, майстер спорту, заслужений тренер України Ніна Кир’якулова (Одеса).
– Вийшло справжнє свято, – сказала Ольга Сьоміна. – І за це ми вдячні нашим спонсорам – концерну "АЛМИ" ТГ "Копійка", банку "Надра", підприємцям Андрію Абрамченку, Афанасію Деревенку, Олександрові Дюльгерову, представникові ТК "Ласка" Валерію Польшакову, а також міській організації ПР, яка оплатила катання учасників турніру по Дунаю. Впевнена, добро окупиться сторицею! Сподіваюся, що і наш осінній турнір для спортсменок старшого віку "Бессарабська осінь" пройде також яскраво, барвисто, за такої ж підтримки спонсорів.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
АНАТОЛІЙ КАРПОВ: «ФРЕНКОВІ СИНАТРІ Я ПОДАРУВАВ ШАХИ»
Минулого тижня в Одесі завершився IV Міжнародний турнір зі швидких шахів пам'яті Юхима Геллера, організований банком «Пiвденний». Цього року в ньому змагалися 8 гросмейстерів. Перше місце посів представник Франції Павло Трегубов.
Але глядачі очікували боротьбу між двома знаковими постатями – Віктором Корчним і Анатолієм Карповим, які зустрілися за шахівницею через 30 років. Цю міні-дуель виграв Карпов – у першій зустрічі він переміг, а у другій зіграв з Корчним внічию.
Під час турніру Анатолій Карпов люб'язно погодився дати інтерв'ю кореспондентові «ОВ».
– Анатолію Євгеновичу, в Одесі Ви бували багато разів, а коли відвідали місто вперше?
– У 1961 році. Причому ажніяк не через шахи. Я приїжджав на відпочинок з батьком, ми купалися в морі, ходили до музеїв, до оперного театру. З середини 70-х років я дуже активно став тут бувати, бо в мене були налагоджені добрі зв'язки з об'єднанням шахових клубів, яке дотепер очолює Едуард Пейхель. У 1975 році я став чемпіоном світу, і після цього Одеса увійшла до числа моїх улюблених міст для підготовки. Я часто готувався в санаторії Чкалова, в інших місцях, відкривав нові шахові клуби в Овідіополі, Білгороді-Дністровському. Взагалі по Одесі й області поїздив багато.
– У Вас є одне досягнення, яким не можуть похвалитися 11 Ваших попередників на шаховому троні – в 11 матчах на першість світу Ви провели за дошкою 780 днів...
...Ви навіть не уявляєте, які це були перевантаження для нервової системи. Наприклад, 110 днів я сидів на Філіппінах, коли грався матч із Корчним. І інтерес до нашого двобою не слабшав до останнього дня. Здається, увесь світ побував тоді в Багіо: сотні журналістів, аматори шахів з усіх кінців планети. Звичайно, зараз такий затяжний матч вже неможливий. Сьогодні і матч із 24 партій здається занадто довгим. На мій погляд, оптимальна кількість партій – 16 або 18, які можна зіграти за 32 дні. А довше утримати інтерес публіки і преси важко.
– Але Вам з Гаррі Каспаровим це вдавалося.
– Тоді був інший час. Нині шахи втратили ореол загадковості, таємничості. Той же Каспаров вже багато років не грає, але ж торік у нас була унікальна можливість зіграти, причому в досить незвичайному місці – СІЗО. Гаррі Кімовича посадили туди на кілька днів за його політичну акцію. Я прийшов до нього, але мене не захотіли пускати. Я вважаю, що цим матчем у такому місці можна було змінити політичну картинку Росії. Це був би добрий «піар» для влади. Сьогодні ми іноді зустрічаємося, але не за особистими запрошеннями, а якщо нас кличуть давати спільні інтерв'ю.
– Яка сьогодні, на Ваш погляд, країна є лідером шахів у Європі і світі?
– Поки що це Росія. Хоча з'явилося багато країн, які розвивають шахи. Наприклад, Китай має серйозні шахові позиції й перспективи.
– Анатолію Євгеновичу, нещодавно пішов з життя легендарний Боббі Фішер. Останнім часом Ви не зустрічалися?
– На жаль, багато років Фішер жив пустельником. Тільки в останні роки він почав грати матчі в Ісландії, але я там не бував. А взагалі він вигадав свої шахи. Їхня особливість полягає в тому, що початкова позиція фігур визначається за жеребкуванням. Пішаки стоять на своїх місцях, а розташування фігур визначає комп'ютер. Звичайно, підготуватися в цьому разі надзвичайно складно. Виходять нові позиції, свіжі позиції, якісь цікаві, якісь нецікаві.
Я був готовий з ним зіграти у його шахи, але це більше залежало від нього і, звичайно, від спонсорів. Але вже не вийде...
– Як Ви вважаєте, хто сьогодні сильніший – комп'ютер чи людина?
– Однозначно сказати не можна. Людина грає в нерівних умовах. Комп'ютер визначає завдання пошуку за лічені секунди, а людині, навіть якщо вона користуватиметься тією ж базою даних, буде потрібен значний час, щоб зрозуміти, що шукати. У людини повинен бути більший контроль часу.
– Зараз вже цілком серйозно можна говорити про комп'ютерну залежність шахістів. Дуже багато гросмейстерів не мислять свого існування без машини...
– Так, і буває, доходить до смішного. Дивишся з кимось із колег якусь позицію, і він відразу ж кидається до комп'ютера: «А як система «Фрітц» оцінює?» Я кажу: «Та почекай, давай посидимо, подумаємо, оцінимо самі, намітимо якісь плани. А потім перевіримо на комп'ютері». Насправді, комп'ютер у шахи не грає, він рахує. Причому сучасні програми переглядають за допомогою своїх процесорів сотні мільйонів позицій за секунду. Людині за ним не встигнути.
– Ви є Послом доброї волі ЮНІСЕФ. У яких останніх соціальних акціях Ви брали участь?
– Востаннє я був в Уфі у виправній колонії № 13, де давав сеанс одночасної гри із ув’язненим і службовцями. Взагалі, це шахова програма по колоніях, яку я веду давно, понад 8 з половиною років.
Її мета – допомогти соціально і психологічно адаптуватися людям, які перебувають в ув’язненні тривалий час. Адже для в’язня навіть рукостискання перед партією – дуже важливий жест. До речі, цього року я був у Харківській колонії і теж виступав із сеансами. Я зрозумів, що Україна взяла позитивний приклад з Росії, почавши реалізовувати цю програму, і це дуже добре.
– Ви були знайомі з багатьма партійними чиновниками, Вас нагороджував Леонід Брежнєв. А з кимось із партійної верхівки доводилось зустрічатися за шахівницею?
– Ні. Адже наші рівні гри набагато відрізняються. Напевно, ніхто з них не хотів швидко мені програвати. Але в мене була цікава зустріч із американським співаком Френком Синатрою – у 1979 році в Лас-Вегасі. Синатра виявився великим любителем шахів. Він давав великий концерт, працював без відділень на одному подиху. Мене це вразило, адже йому було понад 60 років. Ми багато спілкувалися, я подарував йому шахи від імені власника одного з місцевих казино. Йому дуже сподобалося.
Євген НИЗОВ
