Наприкінці минулого року Олена Миколаївна Трибой – вчителька зарубіжної літератури Перехрестівського НВК стала переможницею районного та обласного етапу конкурсу «Учитель року-2008». Вона з честю пройшла дуже непрості випробування на професійну майстерність, знання педагогіки, психології та методики викладання свого предмета, які проходили на базах закладів освіти міста Одеси та Обласного інституту удосконалення вчителів, виборола почесне місце та право брати участь у Всеукраїнському однойменному конкурсі. Останній захід проходив у місті Миколаїв. І знову вона увійшла до дванадцятки найкращих вчителів України в номінації «Зарубіжна література».
Наш кореспондент зустрівся з Оленою Миколаївною і попросив її поділитися своїми враженнями про участь у конкурсах, про почуте та побачене, нових друзів та наставників.
– Кажуть, що життя – прекрасна книга, непрочитані сторінки якої ваблять своєю незвіданістю, – розказує Олена Миколаївна. – Хочеться перегорнути ці таємничі сторінки, спробувати осягнути те, чого ще не знаєш. Саме такою цікавою, хвилюючою, змістовною сторінкою життя став для мене конкурс «Учитель року-2008». Мені вдалося пройти всі його етапи: районний, обласний та Всеукраїнський. І хоча нелегким був цей шлях, та я щаслива, що доля подарувала можливість гідно здолати всі сходинки.
Перемога на обласному конкурсі – це передусім почуття радості та вдячності за те, що в тебе повірили. Крім того, це почуття глибокої відповідальності . Мабуть, саме воно дало мені сили пройти нелегкий шлях професійного зростання. Заняття на кафедрі зарубіжної літератури, робота у бібліотеці, відкриті уроки в школах Одеси, лекції та виступи на семінарах – все це сприяло тому, що сходження на професійний Олімп мало відбутись обов’язково. Поряд зі мною завжди були знаючі вчителі, водночас вимогливі, тактовні, доброзичливі та уважні.
– Кого з них Ви хотіли б назвати у насамперед?
– Насамперед, адміністрацію та працівників Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, а саме: заступника директора з навчально-методичної роботи Любов Кирилівну Задорожну та завідувачку науково-методичної лабораторії мови та літератури національних меншин Олену Юріївну Крюченкову. Вони були зі мною від першого до останнього дня конкурсу. Любов Кирилівна намагалася підбадьорити і підтримати. А наполегливість у праці Олени Юріївни додавала мені сил та впевненості у собі, у своїх можливостях. Неодноразово у найважливіші, найвідповідальніші хвилини вони були поруч. Чи могла я їх підвести?!
Велику допомогу під час конкурсу надала мені завідувачка науково-методичної лабораторії управління діяльністю Анна Сергіївна Айрікян. Вона щедро ділилась методичними секретами і завжди зустрічала мене, коли я поверталась з Перехрестового, запитанням: «Ну, як дома?» І стільки теплоти та розуміння світилося в її очах, що у мене завжди від вдячності заходилося серце.
Теплими словами також хочу згадати завідувачку кафедри методики викладання іноземних мов та мов і літератур національних меншин Наталю Анатоліївну Руденко. Ця жінка щоразу дивувала мене своїм оптимізмом та впевненістю в собі. Назавжди у моїй пам’яті залишаться наші з Наталією Анатоліївною прогулянки містом, щирі розмови про улюблену роботу, своїх вихованців, перспективи на майбутнє.
З перших кроків обласного конкурсу мене огорнула любов’ю та турботою кандидат філологічних наук, доцент кафедри всесвітньої літератури Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Лідія Семенівна Савкова. На всіх етапах конкурсу вона завжди підтримувала, допомагала мені, ділилася своїми знаннями.
Щиро бажала перемоги кандидат філологічних наук, доцент кафедри зарубіжної літератури ОНУ Лідія Всеволодівна Ковальчук. Вона не раз підкреслювала, що життя – це безкінечність розвитку, це постійні перешкоди, долаючи які, людина стає щасливою.
Надійними моїми помічниками і наставниками були також доцент кафедри психології та педагогіки Одеського інституту удосконалення вчителів, кандидат педагогічних наук Олена Артурівна Унтілова, старший викладач кафедри світової літератури філологічного факультету ОНУ Ганна Дмитрівна Беньковська і викладач Одеського училища мистецтв та культури Зоя Юліївна Салаватова. Методичний супровід підготовки до конкурсу здійснював Центр практичної психології. Це також мало велике значення.
Пишаюся тим, що у мене були такі вчителі! Без їхньої підтримки не змогла б гідно пройти всі етапи Всеукраїнського конкурсу. Безмежно щаслива, що доля подарувала мені можливість спілкуватися з такими талановитими людьми.
– А хто допомагав Вам на нашому, місцевому рівні?
– Я вдячна своїм колегам з Перехрестівського НВК. Окремо хочу сказати щире спасибі шкільному бібліотекарю Валентині Тимофіївні Стрельбицькій та вчительці географії Ірині Павлівні Земляній, які, починаючи з районного етапу конкурсу, завжди допомагали виборювати першість. Крім того, без вагомої підтримки колективу районного відділу освіти на чолі з Ігорем Івановичем Стебловським моя перемога була б неможливою. Саме завдяки клопотанню Ігоря Івановича депутати районної ради на сесії проголосували за призначення мені річної щомісячної стипендії районної ради, яка була зовсім не зайвою в процесі підготовки до конкурсу.
Наснаги додавала підтримка моєї родини: чоловіка, синів Миколи, Михайла та Олександра. Вони мужньо витримали мої часті довготривалі відрядження, беручи всі домашні справи на себе.
– Вам пощастило увійти у дванадцятку найкращих вчителів України. Які почуття Вас охоплюють, чи вважаєте себе переможницею?
– Звичайно, не все вдалося. Та сенс конкурсу, на мій погляд, не в певних висотах. Як сказав Антуан де Сент-Екзюпері: «Найбільша розкіш на землі – це розкіш людського спілкування». Сьогодні я дуже багата людина. Багата новими враженнями, знайомствами, ідеями. І, переповнена цим багатством, я щодня йду до учнів у клас.
Тож на закінчення хочу звернутися до колег-педагогів. Беріть участь у подібних конкурсах. Заявляйте про себе, бо, як гласить народний вислів: «Не святі горщики ліплять». Конкурс – це, звичайно, випробування, Але, передусім, це – завжди радість, завжди зростання, завжди незабутні зустрічі.
