«Дорога: від бездоріжжя до «разгільдяйства» – так називалася проблемна стаття нашого спеціального кореспондента Богдана Сушинського, в якій ішлося про те, якими «ударними» темпами ось уже впродовж 18 (вісімнадцяти!) років споруджується відтинок у 2,7 км дороги Красні Окни – Новосамарка, через відсутність якої красноокнянцям щоразу доводиться робити «гак» (туди-назад) в п’ятдесят кілометрів. Так от, сьогодні ми повертаємося до цієї теми.
Нагадаю, що ще під час підготовки цієї статті до публікації я зв’язався з «Облавтодором», який виступає підрядником на будівництві цієї дороги, і попросив його керівника Павла Миколайовича Даниленка прокоментувати ситуацію. Павло Миколайович згоден, що дорога вкрай необхідна красноокнянцям і її давно слід було добудувати, але цього року на її спорудження державою було виділено всього лише близько138 тисяч гривень, які вже освоєні.
Якщо врахувати, що на будівництво цієї складної ділянки дороги, яка йде по низині, треба близько 18 мільйонів гривень, то зрозуміло, що про ту суму, яку виділено на 2008 рік, навіть соромно говорити, настільки вона мізерна. І мав рацію голова Красноокнянської райдержадміністрації Василь Петрович Арнаут, окреслюючи проблему таким чином: «Коли з’являються кошти, шляховики за літо засипають якусь ділянку дороги піском та гравієм (а має бути асфальтне покриття), проте за осінь та зиму дощі все це розмивають, і починати треба все з початку». Тобто, по суті він підтвердив думку багатьох красноокнянців про те, що, виділяючи на будівництво дороги такі кошти, які виділено нинішнього року, чиновники в буквальному розумінні «заривають у землю» сотні тисяч гривень, які можна було б з більшою користю вкласти, скажімо, в спорудження школи чи дитячого садка.
Мав я з цього приводу і розмову з начальником відділу експлуатації Служби автомобільних доріг Одещини, що виступає замовником будівництва, Михайлом Володимировичем Чистяком. Він сказав, що в Службі теж занепокоєні станом такого дивного довгобуду, але єдине, що він може порадити, – то це домагатися від уряду, а також від «Укравтодору», виділення належної суми коштів для спорудження цієї дороги, або ж шукати якихось інвесторів. Але зрозуміло, що будівельники одразу ж мають отримати належну суму коштів, тому що розтягувати на десятиліття будівництво такого невеличкого відтинку дороги безглуздо.
До речі, фахівці-шляховики вважають, що кошторис цієї будови давно застарів. Адже складено його було ще на початку 90-х років, а ціни на пальне, матеріали і все інше відтоді дуже змінилися. Втім, щоб дійти такої думки, навіть не треба бути фахівцем зі шляхобудування.
А тим часом надійшов лист від Красноокнянської райдержадміністрації. Ось що в ньому мовиться: «17 червня поточного року статтю спецкора «Одеських вістей» Богдана Сушинського «Дорога: від бездоріжжя до «разгільдяйства» було обговорено на апаратній нараді райдержадміністрації. І керівництво району, і Красноокнянський селищний голова В. Євтуховський та Новосамарський сільський голова П. Прачук схвалили цю статтю і підтримали позицію спеціального кореспондента.
Красноокнянська райдержадміністрація висловлює вдячність керівництву редакції обласної газети «Одеські вісті» (І. Нєнову) та автору статті про будівництво дороги Красні Окни – Новосамарка Б. Сушинському за висвітлення цієї першочергової проблеми, яка гостро стоїть перед жителями Красноокнянського району. Опублікована стаття дозволила виразніше побачити ті основні проблеми, які стоять перед районом уже не перший рік. Дякуємо за небайдужість до існуючих проблем жителів Красноокнянського району. Голова Красноокнянської райдержадміністрації В. Арнаут».
Отже, позиції всіх зацікавлених сторін окреслено. Всі сходяться на тому, що спорудження якоїсь там трикілометрової дороги упродовж вісімнадцяти років – явище ганебне, щоб не сказати – злочинне. Хочеться сподіватись, що в ситуацію нарешті втрутяться депутати, а також керівництво облради та облдержадміністрації, і, святково здаючи цей відтинок дороги в експлуатацію, ми всі разом нарешті «вдаримо автопробігом по бездоріжжю та «разгільдяйству». Якого в нас аж занадто багато. Вдаримо хоча б на цьому маленькому відтинку нашого вселенського сільського бездоріжжя.
