Дивлячись на цю милу жінку з м’якими рисами обличчя, приємним спокійним голосом, ніколи не скажеш, що ось вже багато років вона успішно очолює досить складний відділ Татарбунарської райдержадміністрації – фінансово-господарського забезпечення. Причому, виконуючи обов’язки головного бухгалтера. Цілком даремно деякі знайомі співчутливо кажуть їй: «Мабуть, втомлюєшся – цифри, цифри. Все життя – в одних цифрах. Не набридло?»
Домникія Антонівна Ігнатенко категорично з ними не погоджується. По-перше, тому, що професію бухгалтера вважає однією з найцікавіших. По-друге, жодного разу не пожалкувала, що присвятила їй своє життя. Ну, а по-третє, але ж за цифрою стоїть жива конкретна людина. Говорить: «Для вас – п’ять десятих, а для мене – жива людина». Це вона про ті дуже тяжкі у житті країни часи, коли людей залишали на роботі, тільки б не скоротити, – на півставки і навіть на 0,25. З тодішнього місцевого бюджету що було взяти? А кредиторська заборгованість, що затяглася на роки? Прийде людина до головного бухгалтера – і яких лише звинувачень крізь її ридання не почуєш! Прикро, а зрозуміти можна. «У такому стані, – говорить Домникія Антонівна, – нікого, звичайно, не відпускали. Беру папери, іду до керівника і доводжу: той випадок, коли потрібно допомогти». От і колеги Ігнатенко кажуть: мовляв, буває вона досить жорсткою, але завжди допоможе.
Зараз, звичайно, є зміни на краще.
– Сьогодні зарплата видається вчасно, каже Домнікія Антонівна, і тут же досадує, – хотілося б побільше видавати грошей людям, але якби це від нас залежало…»
З такими високого класу професіоналами будь-який керівник почувається надійно. Домникія Антонівна багато з ким попрацювала, але про всіх вона відгукується з великою теплотою. Коли прийшла сюди вперше, керував Віктор Йосипович Голобородько. Це при ньому вона набула досвіду головного бухгалтера. Два роки працювала з Іваном Васильовичем Панчишиним.
«Дуже цікава людина, – говорить, – дуже розумна».
З вдячністю згадує Івана Пилиповича Сивоконя та Дмитра Івановича Макосія. У Наталі Григорівни Кожухаренко – зараз вона голова районної ради, а на той час – райдержадміністрації – їй імпонувало, у першу чергу, те, що вона не пригнічувала самостійність у діях, довіряла в усьому.
Домникія Антонівна вважає, що бути бухгалтером їй на роду написано. Ну, не випадково ж ще у третьому класі вчителька саме їй довіряла вести маленьку «бухгалтерію» – облік школярів, які обідають.
У сім’ї її відданість професії не лише розуміють, але і поважають. Обидві дочки теж пішли стежкою матері. Молодша – Олена – зараз вже керує в Одесі філією київської фірми «Експрес».
Домникія Антонівна пишається рідними їй людьми. «Для мене сім’я – чоловік, мої дівчатка, мої любі онуки, – тихо говорить вона, – все моє багатство. І ціни йому немає».
