Добігли кінця жнива ранніх зернових у Болградському районі. Середня врожайність склала 32,5 центнера з гектара, валовий збір – близько 180 тисяч тонн. Для порівняння: у благополучному за природно-кліматичними умовами 2005 році район зібрав 146 тисяч тонн, але це – з урахуванням зерна кукурудзи...

– Успіх наших хліборобів пов’язаний не лише зі сприятливими природно-кліматичними умовами, – говорить головний агроном управління агропромислового розвитку райдержадміністрації Костянтин Райчев. – Не можна не відзначити, що останнім часом багато підприємств використовують наукові підходи в роботі. Це внесення всього комплексу добрив, це система захисту рослин, і, звичайно, високоякісне насіння. Так, необхідні значні витрати, але, як наслідок цих капіталовкладень – висока врожайність. Традиційно найвищих показників домоглися хлібороби в селах Жовтневому, Василівці, Баннівці. Але особливо хочеться відзначити два приватні підприємства, які працюють у селі Виноградівці. У господарстві Георгія Кочмаря пшениця дала по 53 центнери з гектара, озимий ячмінь – понад 60 центнерів, а ріпак – по 45 центнерів.

Справді, названі цифри вражають. Особливо остання: невже ріпак у наших умовах може давати таку врожайність? Секрет простий – ПП «Колос» закупило імпортне насіння.

Як розповів головний агроном району, чудово спрацювало й інше господарство із села Виноградівки – ПП «Герюш» під керівництвом Георгія Терзі. Пшениця тут дала по 51 центнеру з гектара, озимий ячмінь – по 63 центнери.

Отже, врожай – небувалий, у два рази вищий за звичайний. Сільгосппідприємства зазнають певних труднощів зі зберіганням такої кількості зерна. Частина його лежить на зернотоках під відкритим небом.

Почасти врятує стан справ роздача зерна на паї, яка вже почалася. Триває реалізація ріпаку, що дозволяє підприємствам, які задихаються від гострої нестачі фінансів, зробити ковток кисню.

А далі? Які ціни пропонують перекупники? Це сьогодні – питання основне.

Інформацією про ціни, які пропонуються селянам, ми попросили поділитися передовика виробництва Георгія Терзі, керівника ПП «Герюш»:

– Ріпак ми продали в цьому сезоні по 2,9 тисячі гривень за тонну, при собівартості близько 2 тисяч гривень. Отримані кошти розв’язали нам руки, ми змогли продовжити сільгоспроботи і придбати добрива на наступну посівну: тільки ПП «Герюш» під урожай наступного року закупило чотири вагони добрив. Задоволення це дороге, по 2,4 тисячі гривень за тонну. За останні два роки ціна на добрива зросла більш ніж у два рази. Якщо ж говорити про ПММ, то розцінки на них, як відомо, зросли у два рази за рік! При таких витратах про зниження цін на зерно цього року – внаслідок його великої кількості – мови бути не може. У противному разі ми, сільгоспвиробники, просто «лопнемо».

За словами керівника сільгосппідприємства, нині за тонну ячменю селянам пропонують 1 тисячу гривень, що, зрозуміло, їх не влаштовує. У минулому сезоні, нагадаємо, ячмінь ішов у середньому по 1,4 тисячі гривень за тонну.

Якщо вести мову про пшеницю на борошно, яке торік селяни продавали у середньому по 1,5 тисячі гривень, то нині, говорить Георгій Терзі, хотілося б одержати за пшеницю третього класу по 1,8 – 2 тисячі гривень.

Але, на жаль, перекупники зберігають цілковите мовчання – закупівельні ціни на хліб навіть не називаються.

Очевидно, зернотрейдери вичікують. По-перше, того, щоб у селян закінчилися гроші, отримані від продажу ріпаку. По-друге, щоб хлібороби сповна відчули проблеми зі зберіганням зерна. І, в результаті, були згідливішими в ціні.

З другого боку, селяни сподіваються цього року зміцнитися технічно, вкласти кошти в розвиток своїх підприємств – зрештою такі врожаї на Одещині бувають раз у двадцять, а то й у тридцять років. Але чи дасть перекупник виробникові можливість піднятися з колін?