Свого часу при кожному колгоспі в районі існували так звані городні бригади, члени яких займалися тільки вирощуванням овочів. Нинішні сільгосппідприємства різних форм власності вважають овочівницьку галузь нерентабельною. Тож сьогодні на Савранщині вирощують городину лише лічені сільгоспвиробники. Та й то, переважно, не комплексно, а спеціалізуються на одній-двох овочевих культурах. Чи не винятком серед них стоїть житель Дубинового Юрій Ланкін. Посівна структура ділянки, яку він орендує, включає в себе майже весь набір овочів, необхідних для приготування борщу, і не тільки.
Ще років десять тому Юрій і уявити собі не міг, що овочівництво стане справою його життя. Так, мабуть, і пропрацював би він аж до виходу на пенсію на посаді начальника пожежно-сторожової охорони, яку обіймав у дубинівському КСП. Та внаслідок аграрної реформи колективне сільськогосподарське підприємство розпалося, а агроформуванням, які утворилися на його місці, утримувати пожежну службу стало невигідно. Залишившись без роботи, Ю. Ланкін вирішив спробувати себе у надприбутковому тоді бізнесі – заготівлі металобрухту. Але скоро зрозумів, що ця справа немає перспективи, адже запаси металобрухту у населення та підприємств дуже швидко вичерпуються, а от поновлюються вкрай повільно. Почався пошук стабільнішого бізнесу, і вибір припав на овочівницьку галузь. Її продукція завжди користується попитом, та й серйозних конкурентів у районі на той час не було.
Перед тим, як перейти до практики, Юрій спочатку поповнив свої теоретичні знання. Перечитав чимало спеціальної літератури, почав передплачувати періодичні видання, що спеціалізуються на овочівництві, побував на кількох виставках, організованих овочівницькими компаніями. Чотири роки тому взяв в оренду земельну ділянку в Огруді, де тривалий час господарювали колись городні бригади спочатку колгоспу ім. Леніна, а пізніше – КСП “Зоря”.
Перший млинець виявився глевким. Річний баланс господарювання склав мінус 20 тисяч гривень. Але новоспечений овочівник не впав у відчай, бо відчув – ця справа йому до душі. Покривши борги за рахунок реалізації металобрухту, що залишився від попереднього бізнесу, знову взявся до діла, з’ясувавши, що, господарюючи дідівськими методами, результату не досягнеш, почав застосовувати теоретичний багаж на практиці.
В першу чергу, увага була приділена насінню. Почав використовувати лише якісний сортовий посівний матеріал, який закуповував у Одесі та Києві. Придбав мотокультиватор та обприскувач іноземного виробництва. А згодом і обладнання для краплинного поливу. Торік Юрій Ланкін поливав 1 гектар площі, а цьогоріч під краплинним поливом 7 гектарів.
Сьогодні дубинівський овочівник вирощує такі культури як капуста, помідори, баклажани, огірки, цибуля, перець, морква. Невелика площа (0,2 га) відведена під насіннєву ділянку картоплі, посівний матеріал якої Юрій придбав у Інституті картоплярства України.
Щороку Ю. Ланкін висаджує різні сорти овочів, з’ясовуючи, які з них є найбільш придатними для нашої місцевості. Експериментуючи, прийшов до висновку, зокрема, що найкращі результати дають сорти помідорів французької та голландської селекцій.
Звісно, овочівницька галузь дуже трудомістка, і одному впоратися з таким обсягом робіт просто неможливо. Найпершим помічником Юрія є його дружина Наталя. На її плечах лежить весь комплекс робіт по вирощуванню розсади. Починаючи з лютого і до часу висадження розсади, жінка буквально від зорі до зорі порається в двох теплицях та кількох парниках, споруджених на обійсті Ланкіних. Адже після висіву насіння сходи необхідно постійно прополювати, поливати. А потім вирощену розсаду потрібно висадити на полі вручну. Навіть важко уявити, яка це нелегка праця. Наприклад, на одному гектарі необхідно посадити 50 тисяч ростків капусти. А під цю культуру цього року відведено 4 га. І тут на поміч подружжю приходять родичі, друзі, куми. Велику допомогу надають куми Руслан та Наталка Перепелюки. Руслан керує місцевим фермерським господарством “Діалог”, тож завжди підсобляє своєю сільськогосподарською технікою. Тісно співпрацює Ю. Ланкін зі своїми сусідами, колегами і, одночасно, конкурентами Олегом та Олександром Феленюками, які теж вирощують овочі. Проте конкуренція між ними має дружній характер. Овочівники завжди радяться між собою, допомагають один одному реалізовувати продукцію тощо. Збуває вирощені овочі Юрій в основному на Савранському ринку. В період масового збору урожаю везе продукцію на оптовий ринок в Одесу. Продукція Ю. Ланкіна добре знана і користується підвищеним попитом серед покупців. Є й постійні клієнти, які нерідко, не чекаючи базарного дня, самі приїжджають на плантацію, щоб закупити необхідні овочі.
...Про це все розповідав Юрій, коли ми сиділи з ним липневого вечора за столиком, облаштованим для відпочинку біля орендованої площі.
– Цьогоріч вкладено в справу вже майже 100 тисяч гривень, – вів мову далі співрозмовник. – А продано продукції поки що лише на 10 тисяч. Реалізували ранню капусту, а на звільненій площі посіяли моркву. Розпочалась реалізація огірків, середньої капусти та ранніх помідорів.
За цим поговорили про проблеми, що виникають в процесі господарювання. Найбільше допікають овочівнику шкідники та хвороби рослин, кількість яких з кожним роком зростає. Тому доводиться витрачати чималі кошти на засоби захисту рослин. Брак коштів є проблемним питанням для усіх сільгосптоваровиробників. І допомогти вирішити його, на думку Ю. Ланкіна, повинна держава.
– Не потрібно, щоб держава давала нам гроші задарма, – сказав він з цього приводу. – Досить того, аби сільгоспвиробник мав можливість у будь-який час взяти кредити у банку на прийнятних умовах, а не шукати, у кого б це позичити гроші, як це переважно відбувається зараз.
І, насамкінець, мова зайшла про плани на майбутнє. Вже зараз триває процес оформлення фермерського господарства, яке скоріш за все, носитиме назву “Огруд”. Поки що ж Юрій господарює як одноосібник. В планах на наступний рік розширення посівної площі на 6 гектарів. Є намір зайнятися вирощуванням полуниць. Оскільки нині задіюється наймана сільгосптехніка, то у перспективі – придбання трактора «МТЗ».
На прощання поцікавилися, що є головним чинником успішного господарювання у овочівницькій галузі. Відповідь була короткою: аби був результат, в цю справу потрібно вкладати душу.
