Статистика XXI сторіччя багата на приклади цілковитого захоплення свідомості людини комп’ютерними іграми і всесвітньою мережею інтернету. Із зростанням доступності його мережі дедалі більша кількість людей користується нею, а молоде покоління просто і не знає, що інформацію можна шукати якось інакше, крім як набираючи ключові слова в пошуковій системі. Сьогодні зустріч із колегою чи знайомим із червоними очима, блідим лицем і втомленим виглядом нікого не здивує. Дедалі рідше люди в таких випадках запитують: «Ти себе погано почуваєш?» І щодалі частіше, без зайвих слів розуміють, що співрозмовник провів ніч в інтернеті.
Віртуальне спілкування в інтернеті створює свій спосіб життя. Головна його риса – неймовірна мобільність (набагато більша, ніж навіть у реальному західному суспільстві). Не виходячи з дому чи офісу, користувач може спілкуватися з майже будь-яким партнером у майже будь-якій країні, майже з будь-якого приводу і майже на будь-яку тему.
Одним з побічних ефектів такого захоплення стало те, що в багатьох випадках друкувати текст на клавіатурі комп’ютера в багатьох з нас виходить значно швидше, ніж писати його від руки. Як не сумно, те ж стосується і мислення. Багато хто обирає віртуальне спілкування тому, що, сидячи перед монітором, можна говорити практично про усе, незважаючи на те, чи перебуває співрозмовник за стіною або на іншому континенті. Зустрівшись же з ним очима, слова знайти вже якось не виходить.
Велика кількість сучасних людей перебуває у постійній залежності від свого комп’ютера. Кілька десятків разів на день перевіряючи пошту, кожну вільну хвилину використовуючи для того, щоб перевірити нові повідомлення на різних сайтах, співробітники фірм і компаній витрачають цілі години на ці нехитрі процеси. Про те, що таким чином знижується не лише працездатність, але і продуктивність праці говорять і психологи, і менеджери великих компаній. До речі, останні часто вдаються до обмеження доступу своїх співробітників до мережних ресурсів, витрачаючи на спеціальне програмне забезпечення чималі гроші.
Але незважаючи ні на що, бажання людей спілкуватися, гіпертрофоване сучасними засобами зв’язку, долає всі можливі заборони. До чого ж веде загальна захопленість інтернетом?
Останні десять років психологи і психіатри все частіше застосовують термін інтернет-залежність. Вперше його використав лікар Айвен Голдберг у 1996 році для опису патологічної, непереборної приваби до мережі інтернет. Тобто у той час, як в Україні комп’ютери були ще досить рідкісним явищем, на Заході люди вже мали залежність від них.
Діагностичні критерії розладу в цілому відповідають критеріям для нехімічних залежностей. У своїх дослідженнях вчений відзначив, що у випадку, коли настає синдром залежності, використання комп’ютера завдає шкоди фізичному, психологічному, міжособистісному, сімейному, економічному або соціальному статусу людини. Як психологічні симптоми захворювання було відзначено гарне самопочуття або ейфорія за комп’ютером, нехтування родиною і друзями, відчуття порожнечі, депресії, роздратування від неможливості зайти в мережу.
Як і у будь-якого захворювання, є тут і фізичні прояви. Якщо ви відчуваєте в себе сухість в очах, головні болі, схожі на мігрені, нерегулярне харчування, а також розлади сну, то вам необхідно замислитися над тим, чи не занадто багато часу ви витрачаєте на віртуальний світ.
– Офіційно медицина поки що не визнала інтернет-залежність психічним розладом, і багато експертів у сфері психіатрії взагалі мають сумніви щодо існування інтернет-залежності або заперечують шкоду від цього явища, – говорить психолог, кандидат філософських наук Діана Ігоревна Гаєвська. – Залежність, з медичної точки зору, визначається, як нав’язлива потреба у використанні звичної речовини, що супроводжується зростанням толерантності та явними фізіологічними і психологічними симптомами. Зростання толерантності означає звикання до дедалі більших і більших доз. Але у випадку з інтернет-залежністю жодної «звичної речовини» у буквальному розумінні слова не існує. Тому характер залежності інший, ніж при вживанні наркотиків або алкоголю, тобто фізичний компонент повністю відсутній. А от психологічний виявляється дуже яскраво.
За даними різноманітних досліджень, інтернет-залежними сьогодні є близько 10% користувачів в усьому світі. Російські психіатри вважають, що зараз на території СНД таких 4 – 6%. Незважаючи на відсутність офіційного визнання проблеми, інтернет-залежність вже враховують у багатьох країнах світу. Наприклад, у Фінляндії молодим людям з інтернет-залежністю надають відстрочку від армії.
Говорити про введення подібної практики в нашій державі поки що не доводиться. Та і чи варто запозичувати досвід західних колег у цьому питанні? Можливо, підходячи з іншого боку, варто було б почати радикальніше займатися профілактикою залежності у підлітків, найбільш схильних до техногенних впливів?
– Фізична шкода здоров’ю від інтернет-залежності не настільки очевидна, як, наприклад, цироз печінки при алкоголізмі або висока імовірність інфаркту при вживанні кокаїну, – говорить Діана Гаєвська. – Зазвичай залежні люди намагаються користуватися інтернетом звідки завгодно при найменшій можливості, причому окремі сеанси можуть тривати п’ятнадцять годин. А якщо в цьому контексті розглядати вплив комп’ютера на дитячий організм, то він надзвичайно шкідливий.
Так, чотирнадцятилітній Олексій, виходячи із клубу на початку десятої ранку, почуває себе цілком відпочилим і готовим йти до школи на уроки. Швидко глянувши на годинник, він шкодує, що пропустив два перші уроки і, стискаючи у руці згорнутий в трубочку зошит, швидким кроком прямує до навчального закладу.
За словами Андрія Іванова, адміністратора інтернет-клубу, основний контингент його закладу – це саме школярі. Більшість із них віддає перевагу не всесвітній мережі, а комп’ютерним іграм-стрілялкам. Але є і такі, які можуть повністю поринути в побудову хитромудрих комбінацій у так званих стратегіях.
– Приходячи до клубу після навчання, вони часто залишаються тут до початку наступного робочого дня, – говорить адміністратор Андрій. – Це вибір кожного з них, і, швидше за все, просто недогляд батьків.
Але не дозволяти молодому поколінню занепащати своє здоров’я в електромагнітному випромінюванні 35-річний Андрій не збирається, вважаючи, що життя в інтернеті відрізняється від усякого іншого своєю повнотою, незатратністю і волею. Це модель життя в суспільстві майбутнього.
Не поділяє його оптимізму пенсіонерка Тетяна Панасівна Нежданова:
– У мене серце кров’ю обливається, коли я бачу, що молоді здорові хлопці вже не грають у футбол, не займаються спортом, а годинами просиджують перед екраном комп’ютера або телевізора. І що б там не говорили про сучасні способи одержання інформації, машина завжди буде лише машиною, і ніколи вона не зможе замінити реальне спілкування і людські емоції.
І справді, на думку психологів, життя у віртуальному світі відрізняється простотою і доступністю, але разом з тим не може бути повноцінним. Адже екран монітора і аудіоколонки впливають лише на два органи сприйняття дійсності, викликаючи неповноцінні емоції. Звикаючи до такого, не притаманного для себе способу взаємодії зі світом, людина поступово втрачає навички адаптації і об’єктивного сприйняття навколишньої дійсності.
І нехай психіатри не називають інтернет-залежність психічним захворюванням, а її лікування зводять до профілактики невротичних розладів, однак те, що вкрай негативні наслідки, можливо, навіть не зі своєї волі обраного способу життя, зруйнували не одну людську долю, залишається незаперечним фактом.
Однак, у людини завжди є вибір. І якщо все важливе в нашому житті пов’язано з інтернетом (саме пов’язано, а не лише відбувається в ньому), отже, життя для нас і є інтернет. Можливо, це і є чийсь шлях?
