Як відомо, 17-та сесія обласної ради ухвалила рішення про доцільність капітального ремонту та реконструкції шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, розташованого на 15-й станції Великого Фонтану в Одесі. При цьому було враховано, що в інвестиційному проекті передбачається як компенсація за вкладені кошти після завершення ремонту та реконструкції передача приміщення Одеського обласного очного шпиталю для інвалідів ВВВ, який розташовується по вулиці Бєлінського, 2. Його пацієнти будуть прийняті оновленим, із урахуванням сучасних вимог, шпиталем на 15-й станції Великого Фонтану.
Незважаючи на те, що депутати облради по суті схвалили лише саму ідею масштабної реконструкції з метою покращення умов та якості лікування хворих, розпочалися акції протесту і медперсоналу зі шпиталю на Бєлінського, і його пацієнтів. Вони тривають і донині. У вівторок група таких протестантів прямо-таки взяла в облогу голову обласної ради Миколу Леонідовича Скорика біля входу до адміністративного приміщення по вулиці Канатній, 83, коли він прямував на засідання президії обласної Ради ветеранів за участю ветеранського активу. Миколі Леонідовичу довелося проявити граничну стриманість, вислуховуючи нетактовні запитання, а часом і такі, що межують з провокаційністю. Уважно вислухавши емоційних пікетників, він заявив, що остаточне рішення щодо подальшої долі очного шпиталю буде ухвалюватися із урахуванням думки усіх сторін, з позицій здорового глузду, і пообіцяв незабаром зустрітися з його персоналом та пацієнтами.
Засідання президії обласної Ради ветеранів, у роботі якої взяв участь М.Л. Скорик, розпочалося із обговорення ситуації, що склалася навколо шпиталю на Бєлінського. Голова обласної Ради ветеранів Олексій Георгійович Гурський першому надав слово головлікарю Анатолію Івановичу Доброгурському. Свій виступ він розпочав із заяви про те, що не брав участі в організації пікету і взагалі не причетний до усілякого роду акцій протесту. Потім розповів про традиції лікувального закладу, який він очолює, що завжди переповнений, та його особливості. А також про те, що питання щодо надання шпиталю статусу Всеукраїнського після розгляду його у Кабміні, і в Міністерстві охорони здоров’я залишається відкритим, хоча у шпиталі щороку лікується 2800 – 2900 чоловік. Сподіваних доказових вагомих аргументів на користь того, щоб скасувати передбачувану реконструкцію він, на жаль, не навів. Її затребуваність із урахуванням тих неприємних комунально-побутових умов, які сьогодні склалися в очному шпиталі, предметно обґрунтувала голова постійної комісії облради з питань охорони здоров’я, сім’ї, материнства та дитинства Людмила Сергіївна Будяк. На користь реконструкції висловилися член президії обласної Ради ветеранів професор Ігор Ігоревич Ратовський, голова обласної Ради ветеранів Олексій Георгійович Гурський та голова Приморської райради ветеранів м. Одеси генерал-майор запасу Олег Іванович Бажора. Вони, як і інші промовці, акцентували увагу на необхідності урахування абсолютно усіх деталей реконструкції, її правового обґрунтування. Не можна скидати з рахунку і той факт, що згодом статус очного шпиталю, як медзакладу для лікування інвалідів війни, сам по собі відпаде. Під час обговорення ситуації виникло й таке питання: а як будуть вживатися два головлікарі в одній структурі у разі переведення очного шпиталю з Бєлінського на 15-ту станцію Великого Фонтану? Воно мимоволі підтверджує необхідність продумування реконструкції до дрібних деталей. А найголовніше, у чому були одностайні учасники засідання президії, слід зробити усе для того, щоб не скривдити ветеранів. І насамперед забезпечити наявність необхідних ліжко-місць для пацієнтів обох шпиталів, хоча б по 75 – 90 у кожному.
Підбиваючи підсумок обговорення, голова облради М.Л. Скорик сказав, що воно підтвердило: проблема існує. А, на його думку, ховатися від проблеми ганебно. Її треба розв’язувати. Як? У цьому випадку існує три варіанти. Перший – залишити усе як і було на Бєлінського, нехай і далі валиться. Другий – залучати бюджетні кошти, що в нинішній соціально-економічній ситуації дуже складно. Бюджет розвитку становить 60 мільйонів гривень, і якщо лише на шпиталь виділити 10 потрібних мільйонів, то брак коштів будуть відчувати на інших об'єктах, які гостро потребують допомоги, особливо у сільській місцевості. І третій варіант – залучення коштів заможного, цивілізованого інвестора, цей варіант найреальніший, але у той же час викликає багато різних спекуляцій.
Серед них і пов'язаних нібито із продажем земельної ділянки. Але ж сама ділянка є власністю територіальної громади Одеси, і облрада не може вирішувати про неї питання з інвестором.
М.Л. Скорик сказав, що особисто він і депутати облради при вирішенні цього питання керуються бажанням допомогти ветеранам, щоб вони добре пожили на старості літ. Адже на їхню частку випало дуже багато випробувань. Треба із двох шпиталів зробити один такий, щоб за нього не було соромно перед людьми похилого віку. Що стосується колективу очного шпиталю, то голова облради сказав: "Я розумію людей, які бояться втратити робочі місця. Будемо всебічно вивчати ситуацію, вносити корективи. Нам не треба протестів". А на завершення Микола Леонідович підкреслив, що люди завжди праві. Треба до них прислухатися, як і до прокуратури, і до інвестора. В облраді мають намір ще раз вивчити усі питання, пов'язані із продиктованою самим життям реконструкцією, затребуваність якої підтвердила і конструктивна розмова під час засідання президії.
Учора голова обласної ради М.Л. Скорик відвідав Одеський обласний очний шпиталь для інвалідів ВВВ. Звіт про зустріч буде опубліковано у наступному номері "Одеських вістей".
