Валерій Смирнов відомий не лише в Одесі, але й за її межами. Він автор – 50 книжок, серед яких – детективні та сатиричні романи, довідники з рибної ловлі, збірки гумористичних оповідань, а також чотиритомний словник одеської мови. А нещодавно у світ вийшла нова книжка письменника "Одесский язык". Про це наша розмова із Валерієм Смирновим.
– Валерію Павловичу, скажіть, а звідки взялися "одесизми"?
– Багато їх прийшло з інших мов, переважно з італійської, грецької, ідіш у XІХ сторіччі. Хтось колись почув іноземне слово, йому сподобалося, і пустив у хід. При цьому найчастіше точний переклад не брався до уваги. Одесити говорили, як хотіли! А деякі слова мають цілком реальну історію виникнення. Припустимо, "метелити" придумали діти. "Дерибан" утворено від одеського слова "дербанка", тобто – дільба. Подібних прикладів я можу навести ще сотні. Взагалі походження усіх слів я, звичайно, знати і не можу. Моє завдання – їх фіксувати.
Нині "одесизми" заполонили й телеефір. Та ось у новому російському серіалі "Слід" дівчину запитують: "Ви хто?" І вона відповідає: "А я, на хвилиночку, його наречена!" Або вслухайтеся у мову персонажів американських бойовиків, дубльованих у Росії. Наприклад, Брюс Уїлліс у "Міцному горішку" говорить: "метелити", "робити ноги". Ось так, по-одеському. А промайне ще декілька років, і подібні фразеологізми будуть сприйматися росіянами як рідна мова.
– А Ви самі придумували якісь слова та вислови?
– Так, це фрази із моїх книжок, і в інтернеті вони вже гуляють, причому на мене не робляться посилання. Наприклад, "кинути брови на лоб", що означає здивуватися, або "надіти очі на морду" – будь уважний. Певну лепту до цього процесу вносять і численні пірати, які розміщують на сайтах мої книжки, або їхні фрагменти. Причому без будь-якого дозволу автора.
– Валерію Павловичу, минулого року по телебаченню пройшов серіал "Ліквідація", що наробив галасу, присвячений винищуванню банд у післявоєнній Одесі. Багато хто був у захваті від цієї багатосерійної стрічки. А ось більшість одеситів – ні. А як Ви ставитеся до цього фільму?
– Я буду говорити не про художню вартість фільму, а про мову, якою говорять його герої. Мені не до вподоби їхня мова. Я вважаю, що мова, якою говорять персонажі, – фальшива. Я корінний одесит і пам'ятаю, як говорили у місті. Я б взагалі не став дивитися "Ліквідацію", але коли довідався, що москвичі там нібито говорять нашою, стало цікаво. Взагалі це "кіномило" зроблено не зовсім "по-одеському". Здолавши одну серію, зрозумів: серіал не для одеситів, а для росіян, які не в курсі, як тут насправді розмовляли. Московські актори спробували лише відтворити одеський акцент. Найбільше обурило "шокання", особливо у Давида Гоцмана (його зіграв Володимир Машков – авт.) Та ніколи так не говорили мої земляки, тим більше євреї. Вимовляли м'яко: "що" або "щчо".
Ну й ще епізод. Було смішно, коли в "Ліквідації" Леонід Утьосов у 1946 році виконав пісню, написану в 1956-му. А невдовзі заявив: "Прости, Адэса, я не знал". Уявіть слово "Адеса" в устах Леоніда Утьосова! Є в нас така приказка: "Якщо ви хочете вмерти швидкою смертю, скажіть декілька разів при одеситі "Адеса".
Або візьмемо висловлювання "Іди, кидайся головою в гній", що у перекладі на звичайну мову означає: "Тобі настав час повертатися туди, звідки ти родом, тому що таким, як ти, у цьому місті немає чого робити". Його після війни не існувало. Воно вважалося дуже образливим, а придумано було в середині 60-х. Окрім того, помітно, що кіношники мали обмежений запас "одесизмів", синонімів вони не знали. Наприклад, у фільмі раз по раз звучало слівце "мишигине", що означає "дебіл" або "дурень". Але ж в Одесі вживали ще "адівот" або смачно: "адя". Різало мені постійно слух і те, що сусіди Гоцмана, причому старші за нього, називають героя на ім’я й по батькові. В одному дворі завжди зверталися на "ви", однак не по батькові. Я виріс у типовому одеському дворі, але того, що показали, не пам'ятаю.
– А в інших фільмах є подібні ляпи?
– Так, але набагато менше. Але ж колись у нас знімали по 2-3 фільми на рік на подібну тематику. До речі, я знаю, що під час зйомок фільму "Исскуство жить в Одессе" режисер Юрій Бліков протягом чотирьох годин навчав актора Андрія Соколова вимовляти слово "или" із одеським акцентом, але в того нічого не вийшло, і в результаті артист з екрану промовив "так".
– У Вас є книжки про рибний лов. Ви любите риболовлю?
– Я спочатку рибалка, потім мисливець і письменник. Я усе життя цим захоплююся, а свою першу рибу піймав ще коли до школи не ходив. З того часу пропадаю на риболовлі. І давній рибальській заповіт "Якщо робота заважає риболовлі, кидай роботу" виконую неухильно.
