В цьому році Степовецьке професійне-технічне аграрне училище видало дипломи майже 70 спеціалистам з чотирьох професій.
Невпинно плине час. Методисту училища Валентині Іллівні Садовниковій здається, ніби вчора отримала диплом майстра садівника-виноградаря. Вона була ученицею першого набору училища і випускницею першого випуску цього СПТУ у 1982 році. Була сумлінною, і їй запропонували залишитися в училищі майстром. Заочно навчалася далі. Закінчила інститут. Але так і залишилася працювати в рідному колективі. Обидва сини Валентини Іллівни теж отримали професію в ПТУ: Дмитро – оператор комп’ютерного набору-діловод, а Сашко – кухар-кондитер. Валентина Іллівна переконана, що її діти обрали правильний шлях, – відтепер вони можуть вдосконалювати свій професіоналізм, маючи роботу і заробіток.
Училище пережило різні часи. Заступник директора Іван Миколайович Довжанський в чудовому настрої: він показує котли, за рахунок яких в училище прийшло справжнє тепло, адже були часи, коли відсутність тепла була однією з причин закриття навчальних закладів. Тут зуміли зберегти навчальний корпус, один гуртожиток, їдальню. Всюди охайно і затишно, бо педагогічний колектив на це скеровує директор Віктор Петрович Капітан. Педагоги, у свою чергу, тісно співпрацюють з учнівською громадою.
Всі чотири спеціальності, які сьогодні отримують в училищі, мають певну цінність на ринку праці. І підтвердженням цьому є, наприклад, такий факт: випускники-кухарі у своїй більшості вже мають запрошення на роботу в ресторани та інші заклади громадського харчування Одеси. Перед випуском двомісячну переддипломну практику учні, традиційно, проходять у селищі Затоці у дитячому санаторії-профілакторії. Там і відбувається становлення майбутніх майстрів як особистостей. Захист дипломних робіт проходить в два етапи. Перший – виготовлення кондитерських виробів, а другий – приготування комплексного обіду. Під час приготування страв майбутні кулінари зосереджені і схвильовані, слухають останні поради свого наставника, майстра виробничого навчання Наталії Геннадіївни Баран. Біля плити ми звикли бачити жінок, але стереотипи змінюються – останнім часом часто чуєш, що чоловіки – кращі кухарі. Так це чи не так, але Бориса Чекіна вже чекають кухарем у грузинському ресторані «Сакартвелло».
Кваліфікаційну комісію за фахом «Кравець» очолювала директор райпобуткомбінату Тетяна Миколаївна Міхова. Тема дипломної роботи була єдиною для всіх – пошиття вечірньої сукні для себе. Відрізняються сукні між собою фасоном і тканиною, але майстерність можна визначити лише глянувши на вбрання кожної учениці. Більшість робот – це характер, уява, схильність до творчості. Звичайно, не всі стануть професіоналами, але шити навчилися всі. До речі, гарно і затишно у навчальному корпусі. Це учні під керівництвом викладачів створили цей затишок: гарно оздоблені вікна, стенди з роботами слухачів, пофарбовано, всюди кімнатні квіти. Квітнуть клумби і на подвір’ї.
Є нині попит і на механізаторів – щорічно училище випускає групу фахівців, які переважно працюють у сільському господарстві. Цього року 14 молодих людей повернуться додому у Великомихайлівський, Фрунзівський та інші райони області.
– Училище пережило великі труднощі, але важкі часи у минулому, – зауважує заступник директора Іван Миколайович Довжанський. – Сьогодні наші вихованці непогано захищені державою: щомісячно і своєчасно отримують стипендію 150 гривень, а сироти – 500 гривень, мають безоплатне триразове повноцінне харчування, гуртожиток із затишними кімнатами на 2-3 місця. Все для дітей, а їхнє завдання – навчатися. Ні для кого не секрет, що до професійно-технічного училища приходять діти з неблагополучних сімей, діти-сироти (у нас таких близько 90%), дехто й читати добре не навчився… Ми розуміємо, що кожна людина повинна мати професію, яка їй забезпечить гідне життя у майбутньому. І саме у нас можна отримати таку професію. У нас сьогодні навчається 217 учнів, і ми приймаємо всіх, хто до нас приходить навчатися.
Ми пройшлися з Іваном Миколайовичем до їдальні, гуртожитку, кабінетами навчального корпусу. На жаль, не вистачає тут актового і спортивного залів. Сьогодні не вистачає у Міністерстві коштів на їх відновлення. Але училище функціонує, живе майбутнім і сподівається на подальший розвиток.
