У серпні нинішнього року розпочав роботу нафтотермінал морського портового комплексу у Джурджулештах (Молдова), розташований на кордоні з Україною, за п'ять кілометрів від міста Рені. Танкер «Alfa Karadeniz» доставив до молдовського дунайського порту першу партію імпортних нафтопродуктів із Греції – у накопичувачі терміналу надійшло 4 тисячі тонн дизпалива стандарту Євро-4. Імпортером стала компанія BEMOL, пальне призначено для реалізації в прилеглому регіоні. За нашою власною інформацією, отриманою безпосередньо від працівників порту, за станом на 1 вересня п.р. Джурджулешти прийняли вже три судна з нафтопродуктами.
Ще найважливіша подія сталася в останні числа серпня – Молдова завершила будівництво 50-кілометрової залізниці Кагул – Джурджулешти вартістю близько 70 мільйонів доларів. Тим самим республіка з'єднала свій порт на Дунаї з мережею національних залізниць і забезпечила собі прямий вихід до Євросоюзу через сусідній Галац (Румунія), минаючи територію України.
Будівництво цієї залізничної вітки почалося у травні 2007 року, завершити роботи планувалося до кінця поточного року. Як бачимо, здавання колії в експлуатацію відбулося достроково. У відкритті руху поїздів новою магістраллю взяв участь Президент Молдови Володимир Воронін, який сів за пульт керування першого локомотива.
Коментуючи успішний старт найбільшого за останні роки транспортного проекту республіки, міністр транспорту і залізничних комунікацій Молдови Василе Урсу заявив: «Є очевидним наше прагнення щодо забезпечення доступу до міжнародних морських шляхів Чорноморського регіону».
ДАЙТЕ МЕНІ ТОЧКУ ОПОРИ...
Ми вже висвітлювали ситуацію навколо Джурджулештського порту і в економічному, і в політико-правовому контексті. Слід нагадати, що сусідня держава розпочала спорудження портового комплексу у 1997 році, після того, як наша країна передала Молдові 400 метрів українського берега Дунаю в обмін на відрізок автотраси Рені – Одеса (7,7 км) біля молдавського села Паланки.
Законність цієї територіальної поступки залишається дуже сумнівною, однак керівництво України дотепер так і не визначило свою чітку офіційну позицію за даною проблемою. Фактично наша країна замовчуванням визнала право Молдови володіти і розпоряджатися згаданою земельною ділянкою. Таким чином, завдяки українській геополітичній «добродійності» Молдова одержала вихід до моря, тобто істотно зміцнила свої стратегічні позиції в регіоні нижнього Дунаю. Відтепер молдовський порт стає основним конкурентом українського порту Рені, а наявність залізниці Кагул – Джурджулешти дозволяє суміжній республіці претендувати на роль серйозного транспортного гравця на арені транзитних можливостей Придунайського краю.
Рік тому начальник Ренійського порту Сергій Строя заявив про те, що Джурджулешти не можуть бути небезпечним конкурентом. «Про яку конкуренцію може йтися, якщо в нас чотири кілометри причальної лінії, а в них – чотириста метрів», – сказав С. Строя. Він визнав, що порт Рені може втратити молдовське зерно в обсязі 300 – 400 тис. тонн на рік (цей вантажопотік рано чи пізно переорієнтується на Джурджулешти); проте, названа цифра становить лише 10% від річного вантажообігу Ренійського порту.
І все ж таки С. Строя має рацію частково. Так, 400 метрів дунайського узбережжя – не найзначніший перевалювальний плацдарм. Але, як сказав мудрець, дайте мені точку опори – і я зрушу земну кулю. Саме такою точкою опори і є для Молдови Джурджулештський порт. Одержавши точковий вихід до міжнародної річки, сусідня держава «робить» максимум з мінімуму – вона нарощує свою економічну присутність на Дунаї не екстенсивним, а інтенсивним способом. Якщо спочатку Джурджулешти розглядалися лише як база для транспортування нафтопродуктів, то сьогодні тут йде розвиток багатофункціонального порту із суховантажними і пасажирськими потужностями.
Щоб оцінити перспективи молдовського портового комплексу, не зайвим буде підкреслити його «тактико-технічні» характеристики. Нагадаємо, що генеральним інвестором, власником і оператором Джурджулештського порту є компанія «Danube Logistics» (її акціонери – голландський холдинг «EASEUR Holding BV» і Європейський банк реконструкції та розвитку із частками акцій 80% і 20% відповідно).
Нафтотермінал порту здатен приймати морські судна вантажопідйомністю 10 тис. тонн (глибини біля причалу – 7 метрів), об'єкт з'єднано системою трубопроводів з резервуарним парком і автоналивною станцією. Існує можливість перевантажувати три види нафтопродуктів одночасно. Резервуарний парк складається з 8 місткостей, загальна місткість яких сягає 63,6 тис. кубометрів. Максимальна перевалювальна здатність нафтотерміналу – 2 мільйони тонн на рік (для порівняння: нині загальний обсяг вантажопереробки Ренійського порту – 3 млн тонн на рік).
До 2010 року компанія «Danube Logistics» планує побудувати в Джурджулештах багатопрофільний суховантажний термінал. Поряд з одним морським причалом, його роботу будуть забезпечувати п'ять причалів глибиною 3-5 м на річці Прут, що дозволить приймати річкові баржі. Місткість складських площ виражена такими параметрами: відкрито майданчик для насипних вантажів – 5,6 тис. кв. м; відкрито майданчик для контейнерів і змішаних вантажів – 2,7 тис. кв. м; складські споруди для зернових вантажів – 45 тис. тонн; склад закритого типу – 2 тис. кв. м. Для транспортування вантажів у порту діють залізничні вітки як російського, так і європейського стандартів.
МАКСИМУМ – З МІНІМУМУ
Прошу звернути увагу на той факт, що вся ця інфраструктура «прив'язана» до чотирьохсот метрів дунайського берега (ось він, приклад того, що якість не визначається кількістю). Більш того, порт у Джурджулештах виступає конкурентом Ренійського порту не лише в плані вантажопереробки, але і як вільної економічної зони. Що цікаво: будучи найбільшим портом на всьому Дунаї, Рені займає площу меншу 100 гектарів, тоді як перспективна площа Міжнародного вільного порту Джурджулешти (його повна назва і статус) визначена у розмірі 120 гектарів! І це, повторимо, при тому, що маленький молдовський порт має лише точковий вихід до Дунаю, а по ньому – до моря. Ото вже справді: максимум – з мінімуму!
Як відомо, протягом останніх років зміни в українському законодавстві фактично нівелювали особливий статус наших спеціальних економічних зон, зокрема СЕЗ «Рені». У результаті українські СЕЗ багато в чому втратили привабливість для інвесторів.
У Джурджулештах – все навпаки: тут СЕЗ «культивується» як трамплін для економічного зростання. Як відзначає керівництво «Danube Logistics», статус вільного порту «надає національним і міжнародним інвесторам відмінні можливості провадження бізнесу на кордоні з Європейським союзом, у зоні низьких витрат, унікальних податкових і митних умов, а також із чудовою трьохмодульною інфраструктурою». Зокрема, прибутковий податок для резидентів МВПД сьогодні становить 0%. Експорт і імпорт товарів через вільний порт звільняється від мит і акцизу. Щоб стати резидентом МВПД, не існує мінімального обсягу інвестицій. Крім того, вільний порт Джурджулешти надає послуги в сфері логістики, портові, консалтингові і адміністративні послуги, дає можливість орендувати земельні ділянки і офісну площу, гарантує охорону навколишнього середовища і безпеку праці «усіх, хто залучений до діяльності компанії».
СМУТНІ ВИСНОВКИ
Отже, ми можемо констатувати, що в маленькій Молдові, яка ще недавно вважалася найбіднішою країною в Європі, відбувається саме те, що так і не відбулося в Українському Придунав'ї (хоча не раз проголошувалося нашою владою на найвищому рівні). Ми лише просторікуємо про необхідність спорудження залізниці Ізмаїл – Рені, а Молдова вже побудувала вітку Кагул – Джурджулешти. Ми лише «балакаємо» про розвиток транзитних можливостей Придунайського краю, а Молдова вже забезпечила собі транспортний прорив на Дунаї «із прицілом» на Євросоюз. Міністерство транспорту України заявляє про безперспективність Ренійського порту, а молдовський порт у тій же географічній точці інтенсивно розвивається. Ми оголосили свої СЕЗ «чорними дірами», а Молдова на прикладі Джурджулешт має намір перетворити порто-франко в точку економічного зростання. І, нарешті, ми судимося з Румунією за острів Зміїний у міжнародному суді, але чомусь впритул не помічаємо антиконституційного характеру передачі Молдові українського відрізку дунайського узбережжя.
Справді: якщо Господь бажає когось покарати, він позбавляє його розуму.
