Тисячі кілометрів несе від джерела до гирла свої води Дунай-батечко, минаючи безліч європейських країн. І ось добирається до наших країв. А тут починає ділитися-розпадатися на безліч рукавів, утворюючи острови і острівці. І немає, напевно, на землі таких же гарних місць, де донині зберігається природа у своєму первісному вигляді. Щовесни зграї птахів, які летять на північ, роблять тут зупинку для перепочинку, а восени, повертаючись назад, знову відразу набираються сил. У внутрішніх острівних озерах і озерцях росте латаття, а в них гніздяться кулики. І спробуйте наблизитися під час виведення пташенят – відразу атакують! Тут закохуються один у одного лебеді, і безпристрасно полюють за рибою баклани і вужі.
У непрохідних хащах почуваються господарями дикі кабани. Аматора екстриму на кабанячій стежці вони не чіпатимуть. Але будуть здалеку супроводжувати і невдоволено буркотіти: що, мовляв, ці двоногі роблять у нас вдома?
Внутрішні озера кишать рибою.
Тварини, птахи тут не бояться людини. Тому що людина тут не скривдить, а захистить, такі правила в ландшафтному парку «Ізмаїльські острови». І відвідувачі його – туристи з усієї України і багатьох віддалених місць – суворо дотримуються цих правил.
Тільки тут, наодинці із природним світом, зможеш ти краще зрозуміти і самого себе...
