ПЕРЕМОГА КОМАНДИ ЄВРОРЕГІОНУ
В районі пляжу "Отрада" (на базі спортивної дитячо-юнацької школи "Чорноморець") 17 жовтня відбулися змагання з міні-футболу між депутатськими командами Одеси, Рені, Молдови та Румунії. Ця подія була запланована заздалегідь (серед цілої низки заходів, присвячених 10-річному ювілею єврорегіону "Нижній Дунай").
Передбачалося, що в команді одеситів гратимуть обидва обласних керівники: і губернатор Микола Сердюк, і голова облради Микола Скорик. Але напередодні гри перший з них злегка пошкодив ногу, тому тільки емоційно підтримував земляків.
– Микола Дмитрович вболіває за нас з "тренерського містка", – пожартував голова облради Микола Скорик. – Футбольні матчі "всередині" міста та області стали для нас вже традиційними, а сьогоднішній чудовий захід зміцнить відносини з нашими сусідами по єврорегіону "Нижній Дунай". Гадаю, і учасники, і глядачі були задоволені, хоча з боку видніше...
– Красива гра, добрі емоції, – уже з точки зору вболівальника підтвердив Микола Сердюк. – Гадаю, ми зробимо такий турнір щорічним, а прийматиме головуючий у єврорегіоні.
Ну а тепер про хід турніру. Чотири гри по два тайми тривалістю 15 хвилин виявилися досить динамічними. Спочатку команда Одеси виграла з рахунком 2:0 у команди Румунії (обидва голи забив Валерій Манько). Потім з таким самим рахунком команда Молдови виграла у Рені. Після півгодинної перерви команди зустрілися знову, щоб з'ясувати долю кожного конкретного місця. Напруження футбольних пристрастей зростало буквально з кожною хвилиною, тому обидві гри закінчилися внічию, і доля перемоги вирішувалася у серії пенальті. У пари Румунія-Рені рахунок в основній грі був 1:1, пенальті ж схилили шальку терезів на користь Румунії – 5:4 . Матч між Одесою та Молдовою, що став головною інтригою міні-чемпіонату, відбувався у завзятій боротьбі. Було чимало гострих моментів, однак іноді гравцям просто не щастило, і м'яч пролітав повз ворота. Та й воротарі обох команд показали справжній професіоналізм. Основний рахунок – 0:0 . Потім серія пенальті... І... нашим землякам ледь-ледь не вистачило до перемоги – 5:6. Легка досада вболівальників змінилася філософськими міркуваннями: "Можливо і добре, що гості виграли... Зате ніхто не скаже, мовляв, щось нечисто..." Пам'ятні Кубки дісталися всім учасникам змагань. А глядачі одностайно відзначали, що, незважаючи на емоції, загальний стиль гри був цілком шанобливим.
Віце-голова районної ради Кантемира пан Іон Хинку подякував за високий рівень організаційної підготовки до змагань. А віце-голова повітової ради Бреїли пані Джана Петрашку відзначила, що на полі було помітно, хто серйозно готувався до змагань, а хто не дуже.
– Трьом румунським повітам було досить складно об'єднати своїх гравців для тренувань, але гра, проте, вийшла цікавою, – відзначила вона.
До речі, саме пані Джана ще до початку змагань сказала:
– Я знаю, хто сьогодні виграє... (пауза, збентеження і цікавість гравців)... Серед всіх присутніх сьогодні команд виграє команда єврорегіону "Нижній Дунай!
Чудова фраза. Від щирого серця приєднуємося до неї.
Прес-служба облради
ЧЕМПІОН ЄВРОПИ МЕШКАЄ В ТАТАРБУНАРАХ
У Євпаторії завершився чемпіонат Європи з шашок серед ветеранів і молоді. Близько 100 спортсменів з 16 країн були його учасниками. Відмінно виступили на змаганнях татарбунарські спортсмени.
Василь Максимчук ушосте посів друге місце серед ветеранів. Татарбунарець, як і переможець, міжнародний гросмейстер з Харкова Сергій Бойко, набрав 13 очок з 18 можливих. Але за додатковими критеріями показники Василя виявилися трохи нижчими. У підсумку – знову «срібло».
А справжньою сенсацією став тріумфальний виступ іншого татарбунарця – Владислава Нана – він став чемпіоном Європи серед молоді, незважаючи на те, що його суперники були досить титулованими шашкістами.
КУБОК ДЛЯ СТАРШОГО «РИШЕЛЬЄ»
Ветерани одеського «Ришельє» віком понад 45 років, пройшовши мережу відбіркових турнірів, здобули право виступати у фіналі Кубка України-2008 з футболу.
На шляху до завершального двобою вони виграли у команд з Миколаєва – 2:0, двічі у команд із Сум і Маріуполя.
19 жовтня у Києві на стадіоні імені Баннікова у фіналі вперше зустрілися «Ришельє» – «Карпати» (Дрогобич).
Як розповів тренер-гравець Петро Чилібі, з перших хвилин одесити захопили ініціативу, і Олександр Спіцин відкрив рахунок – 1:0. Проте він протримався недовго. Карпатці відновили рівновагу – 1:1.
Боротьба загострилася. Під час атаки наші суперники грубо порушили правила. Пенальті чітко реалізував Спіцин – 2:1. І знову дрогобичани зрівняли результат – 2:2.
Після перерви одесити не помилялися. Гра проходила під їхню диктовку. Геннадій Ільяшевич забив третій гол, а Віктор Сахно майстерно поставив останню крапку – 4:2.
Так, команда «Ришельє» цього віку вчетверте стала володарем Кубка України.
Євген АЛЕКСАНДРОВ
НЕ ВИСТАЧИЛО СЕКУНДИ
Щороку, за доброю старою традицією, в Ізмаїльському районі провадиться легкоатлетична естафета на призи районної газети "Придунайские вести". У нинішньому році вона, 61-ша за ліком, провадилася у приміських Саф'янах і стала, за визнанням учасників і численних уболівальників, наймасовішим спортивним заходом – у ньому взяли участь команди майже з усіх сіл.
І були пристрасті, і були місцеві рекорди. За 6 хвилин 26 секунд подолала 2600 метрів багатянська команда, першою фінішувала старшокласниця Настя Переверза. І лише секундою поступилася їй Діна Томак з Озерного.
У забігу дорослих, які репрезентували сільські колективи фізкультури, переміг Олег Іваненко зі Старої Некрасівки. Він завершив дистанцію за 5 хвилин 45 секунд. І тут різниця між першим і другим місцями була лише 1 секунда – рівно настільки відстав представник команди селища Суворового Геннадій Барков – потомствений спортсмен: його батько, Петро Савелійович прийшов у спорт понад 30 років тому і досі "не виходить із обойми".
Забіг на 500 м першими подолали Олександр Зімін із Старої Некрасівки, Вадим Близнак із Суворового та багатянець Михайло Чилік.
Євген МАСЛОВ, власкор «Одеських вістей»
ПОГЛЯД КРІЗЬ РОКИ
...І «золото» одне на двох
Люблю бокс. Знаю "почерк" колишніх і нинішніх одеських майстрів шкіряної рукавички. Знайомий із тренерами. Часто переглядаю відеозаписи гарних, змістовних за тактичними параметрами та технікою виконання боїв. Зокрема, останнім часом – фінальний двобій на Олімпіаді в Пекіні нашого Василя Ломаченка із французом Хедафі Джелхіром і... згадую епізод тринадцятирічної давнини.
Анатолій Ломаченко – батько і тренер нинішнього віце-чемпіона світу та олімпійського чемпіона – у себе в рідному Білгороді-Дністровському, на базі боксерського клубу "Акерман", створеного ним же для хлопців, організував перший турнір "Старти надій". Одним із перших на ринг вийшов його шестирічний Васько. Після бою хлопчик підбіг до батька. По щоках градом котилися сльози.
– Тату, я програв, так?! Я не виконав твоїх вказівок?! Тільки говори чесно?
Тренер і батько витримав паузу, даючи можливість хлопчикові заспокоїтися, і лаконічно відповів:
– Виграв.
– Чесно, чесно?
– Чесно.
Вони дивилися один одному в очі...
Вже тоді це був чемпіонський штришок. Хлопчикові не потрібні були якісь потурання лише тому, що його батько тренер. Він працював нарівні із усіма іншими хлопцями. Хоча ні – більше, значно більше. У свої 6-7 років Василь міг без напруження "прокрокувати-пробігти" стометрівку у стійці на руках, віджатися від підлоги, не відпочиваючи, 800 разів. Вже тоді привчав себе не стомлюватися після виснажливих тренувань. Два, здавалося б, несумісні поняття – дуже висока швидкість і витривалість – у ньому спокійно вживались.
...Після фінального бою в Пекіні вони дивилися один одному в очі як і тоді, тринадцять років тому. Але лише мовчки. Не було ні запитань, ні відповідей. Була перемога технічним нокаутом. Було «золото» Олімпіади. Одне на двох... Впевнений – не останнє...
Лев МАКАРОВ
«ТРОЇЦЬКИЙ» КАНУВ У ЛЕТУ
Знесення недобудованого торговельного центру «Троїцький», котрий намагалися звести перед НСК «Олімпійський» у Києві, зрештою, завершено. За 100 днів від колишньої будівлі не залишилося й сліду – працівники впоралися у терміни, відведені на розбирання торговельного центру. За словами одного із «руйнівників» Олександра Ланового, це місце прозвали київським Сталінградом. «Цей торговельний центр було побудовано настільки міцно, що повалити його виявилося величезною проблемою. Навіть надійна німецька техніка часом не справлялася! Довелося її трохи модернізувати по-нашому – за допомогою зварювання та терпуга», – сказав він.
За словами начальника демонтажу Сергія Рябоконя, якщо б роботи вчасно фінансувалися, про «Троїцький» вже б усі забули. «Але зі ста днів, відведених нам, ми 34 простояли без діла!», – сказав Рябоконь і додав, що для того, щоб реконструювати стадіон до означених УЄФА термінів, потрібно вже сьогодні починати роботи. Але зараз, за його словами, на це бракує не лише грошей, а й навіть креслень плану реконструкції. Проте, роботи на «Олімпійському» вже розпочалися: стадіон готують для проведення випробування міцності фундаменту трибун першого та другого ярусів.
А в Донецьку, у рамках підготовки до Євро-2012, задіяні шість спортивних об’єктів. Йдеться, передусім, про будівництво головного об’єкта регіону – 50-тисячного стадіону «Донбас-Арена», за рахунок коштів інвесторів. Завершення робіт намічено на літо наступного року. Передбачено реконструкцію регіонального спортивного комплексу «Олімпійський» з метою збільшення числа глядачів із 25,5 до 30 тисяч. Однак, бюджетне фінансування на реалізацію даного проекту поки що не надійшло.
Наступного року буде також завершено реконструкцію стадіону «Олімпік» у Ленінському районі міста, за кошти інвесторів (понад 20 мільйонів гривень). Передбачено створення на його базі сучасного спортивно-тренувального центру. У Калінінському районі (як резервний стадіон) підготовлюють арену «Максі», за рахунок часткового фінансування із міського бюджету та інвестицій. Його здача намічена також на наступний рік. Силами ФК «Шахтар» та «Металург» заплановано модернізацію існуючих спортивних баз клубів у розмірі декількох мільйонів гривень власних коштів. У цілому, як відзначили у комітеті з фізкультури та спорту міської ради, підготовка спортивних об’єктів Донецька ведеться за графіком.
За матеріалами веб-сайтів, електронних та друкованих ЗМІ підготував Віктор КОЗЮРА, «Одеські вісті»
