Одеська залізниця – одна з складових єдиної транспортної мережі південного заходу нашої держави. На її частку припадає майже 20 відсотків вантажного обігу та більше 16 відсотків пасажироперевезень залізниць країни. Головна її особливість – це приморське і прикордонне сполучення, що забезпечує транспортно-економічні зв’язки з більш ніж 70 країнами світу.
Професія залізничника з’явилася на Одещині у 1865 році, коли було відкрито першу в причорноморських степах залізничну вітку Одеса-Балта протяжністю 213 кілометрів. Невдовзі ананьївські купці продовжили її до села Жеребкового, неподалік заснували станцію Чухачівка, названу на честь тодішнього керівника Одеського залізничного і морського транспорту адмірала Чухачова. Місцевим землевласником – паном Гижицьким – була побудована триповерхова будівля залізничної станції, в якій мешкав персонал залізниці. В середині 60-х років ХІХ століття будівництво залізниці тривало, і 1868 року з’явилось залізничне сполучення між Балтою і Ольвіополем (нині м. Первомайськ). З його відкриттям в травні 1868 року поміщик Гижицький відвів місце для створення поштового відділення на станції Жеребкове.
Сьогодні довжина Одеської залізниці складає 4 тисячі 169 кілометрів. Вона пролягає територією Одеської, Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської і Вінницької областей, через 65 міст, 134 селища міського типу, 9 морських і 3 річкових порти.
140 років тому перший потяг здійснив зупинку, щоб заправитися вугіллям і водою, на станції Любашівці. Чимало жителів містечка прибігли подивитися на диво технічного прогресу. Спливло чимало часу, і лише приміщення залізничної станції, що збереглося в майже первісному вигляді і визнане пам’яткою архітектури ХІХ століття, нагадує про ті часи. І станція, як і сто сорок років тому, справно слугує людям. Сьогодні тут під керівництвом начальника станції Таїсії Затхей трудиться понад 70 добросовісних фахівців. Колектив залізничників відзначається професійною майстерністю та сумлінною працею. У свята і будні, вдень і вночі забезпечують залізничники безперервне функціонування ввіреної їм транспортної артерії. Виробничі плани у нинішньому році було виконано більш ніж на 120 відсотків, а це означає, навантажено і розвантажено 1200 вагонів, що складає понад 80 тисяч тонн вантажів та продано 7900 квитків на суму понад півмільйона гривень. Таїсія Петрівна дуже задоволена своїм колективом і серед кращих відзначила чергового по станції Михайла Зарівчака, який, до речі, репрезентував Любашівку на обласних урочистостях і за плідну працю нагороджений Почесною грамотою і грошовою премією, а також зв’язківця Івана Налісника, енергетика Сергія Шадріна, колійника Дмитра Волошина та багатьох інших. Добре зарекомендувала себе квитковий касир Ольга Ревука – симпатична, добросовісна, ввічлива і приємна дівчина. Молодий фахівець задоволена своєю роботою та заробітками, які дають їй змогу допомагати сестричці-студентці. У вільний час Ольга займається рукоділлям і мріє зв’язати светр з зображенням свого залізничного вокзалу.
Також не забувають тут ветеранів війни і праці Григорія Петровича Овчаренка, Миколу Сергійовича Остюченка, Михайла Григоровича Вовченка, Олексія Йосиповича Борисенка.
На залізниці провадиться реструктуризація господарства, триває оновлення та реорганізація вокзалів. П’ять років тому приміщення Любашівського вокзалу набуло європейського вигляду. Було облаштовано перон та зовнішнє освітлення, замінено вісімнадцять стрілочних переведень, а цими днями реконструйовано 27 кілометрів головного залізничного полотна на перегоні Любашівка-Врадіївка.
У цілому “Програма рестуктуризації” допоможе звільнити залізниці від багатьох непрофільних справ, сконцентрує роботу галузі на головних справах – перевезеннях людей та вантажів на сучасному рівні, що дасть змогу українським залізницям бути конкурентоспроможними на світовому ринку перевезень.
