Фрунзівка, як відомо, не багата на спеціальні навчальні заклади. Тому місцеве аграрне професійно-технічне училище, якому вже близько вісімнадцяти років, є єдиним у цьому роді, де молодь із найближчих населених пунктів може одержати затребувану на ринку праці професію. Як говорить заступник директора училища з навчально-виробничої роботи Ольга Галітовська, 218 молодих людей отримують фах тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника і водія автотранспортних засобів, а також кравця 4 розряду. Навчання триває три роки. І, найголовніше, учні одержують тут не лише професію, але і повну середню освіту. І це дуже важливо, якщо врахувати, що більшість учнів – з малозабезпечених і не завжди благополучних родин.
Можна сказати без перебільшення: училище дає юнакам і дівчатам путівку в життя, перспективу не залишитися в майбутньому без шматка хліба. Та і педагогічний колектив вбачає своє завдання не лише в тому, щоб дати дітям професію, але і за можливістю працевлаштувати їх.
– Нині разом з методичним центром управління освіти і науки облдержадміністрації ми вивчаємо можливість відкрити нову групу малярів-штукатурів або електриків-електрозварників, – говорить директор училища Ігор Мартинюк. – Але проблема полягає в тому, що для цього необхідні лабораторні класи і фахівці. А навчально-матеріальна база за цими новими спеціальностями не з дешевих. Сьогодні ми підраховуємо, скільки це коштуватиме, складаємо кошторис. Надалі будемо виходити із пропозицією до органів місцевої влади і до управління освіти і науки облдержадміністрації, щоб нас підтримали в наших починаннях.
Думаючи про перспективу, директор училища і педагогічний колектив не випустять із уваги і існуючі проблеми. Справа в тому, що цей навчальний заклад і його гуртожиток розташовані у будівлях 1927 – 1937 років, частина з яких практично стала непридатною. Повністю продірявилися покрівлі, прогнили стелі, у навчальних класах – вогкість. Те, що взмозі, педагоги, майстри виробничого навчання і технічні працівники ремонтують самостійно. Але знову ж не вистачає коштів і необхідних матеріалів. Доводиться шукати спонсорів, йти нетрадиційними шляхами для досягнення мети, тобто збереження училища на плаву.
– Є домовленість про те, що учні допоможуть місцевому лісництву в садінні сосон, за це воно виділить кошти на обладнання автодрому згідно з тими вимогами, які висуває Міністерство освіти і науки, – ділиться планами Ігор Мартинюк.
Не залишаються байдужими до проблем училища голова районної ради Павло Шестопалюк і голова райдержадміністрації Ігор Стебловський. Але з огляду на той факт, що район дотаційний, а місцевий бюджет настільки убогий, що його ледве вистачає на найнеобхідніше для підтримки життєдіяльності населених пунктів, навряд чи вдасться щось викроїти для потреб училища. Тим більше, що воно входить до сфери Міністерства освіти і науки, і саме воно, як мені здається, повинно з державного бюджету профінансувати потреби цього навчального закладу. Насамперед, з огляду на його соціальну значимість для Фрунзівського і сусідніх районів.
– Районна рада і райдержадміністрація неодноразово зверталися із проханнями про надання матеріальної підтримки училищу, – говорить Ігор Стебловський. – Але поки безрезультатно. Зараз ми переробляємо застарілу проектно-кошторисну документацію. І знову будемо подавати її на розгляди як до відповідних управлінь облдержадміністрації, так і до профільних комісій обласної ради. Цей навчальний заклад для району – досить важливий соціальний об’єкт. І не лише тому, що завдяки йому молодь одержує відповідну фахову освіту. Він також і резерв для створення нових робочих місць. А це для нашої глибинки має першорядне значення. Тільки на сьогоднішній день разом з викладацьким і технічним персоналом тут працюють близько п’ятдесяти осіб. Тому ми сподіваємося на розуміння і адекватну підтримку.
