– Ні! – рішуче заперечив голові райдержадміністрації інвалід війни. – Ви мені лише привезіть вікна, а встановлювати я їх буду сам!
У свої 84 роки колишній фронтовик Ілля Георгійович Георгієв, незважаючи на те, що не може ходити, як і раніше налаштований по-бойовому. Все життя трудився, не покладаючи рук, вставав на зорі – годувати корів на колгоспній фермі. Збудував у рідному селі будинок, виростив дітей. Провів газ. У будинку – чистота ідеальна (до стареньких постійно навідується дочка, вона живе по сусідству). Тому і вирішив господар: не треба напередодні зими ремонт починати!.. Бригаді майстрів, які приїхали разом з керівником району, довелося пояснювати літній людині, що встановлення металопластикових конструкцій займе не більше двох годин. Нарешті, господар дав згоду.
У домівках інвалідів Великої Вітчизняної війни Ренійського району розпочали капітальний ремонт. Якщо торік було витрачено 20 тисяч гривень, то у поточному ліміти збільшено до 50 тисяч. Причому, голова Ренійської райдержадміністрації А.М. Булгаров наполіг саме на капітальному ремонті, зокрема, на заміні вікон і дверей – металопластикові конструкції згодом дозволять заощадити значні кошти на опаленні будинків. І ще. Якщо у попередні роки ремонт провадився, переважно, у інвалідів, які мешкають у місті, то нині вирішено всі кошти спрямувати на села. Андрій Миколайович вирішив особисто побувати у фронтовиків і почав з Орлівки.
…Георгія Костянтиновича Мерліча, інваліда війни першої групи, ми застали за роботою – носив воду. Сидіти без діла він не може: завжди був на передовій, як на фронті, так і в цивільному житті – про що свідчать численні ордени і медалі на його парадному піджаку. Георгій Костянтинович – людина багата і щаслива – у його будинку живуть зі своїми родинами дочка і доросла онучка. А у дворі на гойдалці безтурботно розгойдується спільна втіха. У господаря – окрема «келія» з антикварною шафою і скринею. Опалення на природному газі і персональний телевізор. Батька і дідуся, по всьому видно, люблять і шанують. Пропозиції замінити старі вікна Георгій Костянтинович зрадів – саме те, що потрібно!
Жителів молдавського села Орлівки ставили під рушницю у 1944 році, після визволення Бессарабії. Вони брали участь у боях за визволення України, Молдавії, Польщі, Угорщини, інших країн, очищаючи їх від фашистської чуми. Був серед визволителів і Костянтин Федорович Трачук.
Колишнього фронтовика, інваліда війни першої групи, ми застали за важливою справою – він займався правнуком. Ветеран дуже здивувався тому, що ремонт буде зроблено безкоштовно. Адже на газифікацію будинку родині довелося викласти 17 тисяч гривень! Костянтин Федорович розповів, що будинок споруджував своїми руками, а оскільки це було давно, років п'ятдесят тому, вікна і двері справді потребують заміни.
Доки А.М. Булгаров і начальник управління праці і соціального захисту населення Ж.В. Строганова спілкувалися з інвалідом, майстри зробили виміри – готові конструкції будуть завезені і встановлені вже через тиждень.
Цього ж дня ми побували в будинках ще двох інвалідів. Становище там складніше – старі живуть самі. Рідня, звичайно, навідується. Соцпрацівники обслуговують. Але самотність є самотністю. Постійно відвідує цих старих сільський голова Іван Васильович Кіронаки, допомагає своїм підопічним, чим може.
Що цікаво: з восьми інвалідів війни 1-ї і 2-ї груп, які мешкають у селі Орлівці, троє відмовилися від допомоги держави, заявивши, що ні в чому не мають потреби – живуть із дітьми, які забезпечують всім необхідним.
Словом, загальна картина перевершила всі сподівання – інваліди війни не бідують, більше того – ще рвуться до бою, намагаючись не обтяжувати дітей і онуків, а допомагати їм по змозі.
У наступні дні А.М. Булгаров відвідав інвалідів війни в селах Новосільському, Плавнях, Долинському, Лиманському. Осінь не чекає – ремонтні роботи потрібно провести в мінімальний термін.
