Листопад – час підбиття підсумків роботи аграріїв, і тих, хто сприяє одержанню високих урожаїв. Наша розмова – з начальником Ізмаїльського управління водного господарства Афанасієм Івановичем Жечковим.
– Які площі зрошуваних земель в Ізмаїльському районі і наскільки ефективно вони використовуються?
– Зрошуваний клин в Ізмаїльському районі займає понад 33,5 тисячі гектарів. Полито ж всього було близько 6,5 тисячі, або 19 відсотків. Так, це не ті обсяги, які здійснювалися за часів, які нині ми називаємо радянськими. Нас не може задовольняти те, що виробничі потужності ІУВГ затребувані лише на 10-15 відсотків. У минулому поливному сезоні на насосних станціях працювало по одному-два насосних агрегати з наявних п'яти – семи. Щодня провадили полив 15 – 18 дощувальних агрегатів замість 220.
– У чому, на Ваш погляд, основна причина такого становища?
– Причин безліч. Чималу роль відіграла аграрна реформа, яка призвела до дроблення господарств, розпаювання майна, фактично до відмови від вирощування у наших краях овочевих і кормових культур. І – ігнорування того, що наш край посушливий, а витрати на полив окуповуються втричі, якщо його провадити грамотно. Хоча – не можна брати до уваги те, що немає нині в аграріїв дощувальної техніки, яка була раніше (вона була списана або розпайована). Щоправда, за останні рік-два завдяки державній підтримці, що посилилася, господарства почали купувати дощувальну техніку. Вводяться нові площі краплинного зрошення, обладнуються нові точки забору води з державних зрошувальних систем, збільшуються площі поливу. Але у першу чергу можуть дозволити собі це потужні агропідприємства, такі як ТОВ "Перша плодоовочева компанія", яка придбала десять дощувальних агрегатів "Фрегат" і вже випробувала чотири з них, агрофірма "Ізмаїл", деякі інші сільгоспкооперативи та фермерські господарства. Осібно стоїть старонекрасівська агрокомпанія "Свобода", яка повністю зберегла зрошення і постійно нарощує свій технічний потенціал. Інші ж, роздроблені господарства поки не об'єднаються, на мій погляд, навряд чи зможуть чогось тут домогтися.
– І як приклад можна навести Кислицьку рисову зрошувальну систему?
– Нинішній рівень використання Кислицької рисової зрошувальної системи (КРОСа) – вважаю прикладом того, як сьогохвилинні інтереси можуть заслонити інтереси довгострокові. В результаті розпаювання порушилася цілісність системи. Рис щороку вирощується на 50-80 гектарах, тоді як до розпаювання площі під цією культурою займали 1400 гектарів. До речі, його врожайність за останні роки досягає 50 центнерів з гектара при закупівельній ціні 4000 гривень за тонну (тобто у чотири з лишком рази вище, ніж інші зернові колосові), прибуток з кожного гектара становить 20 тисяч гривень. Отож, землекористувачам, які одержали наділи на КРОСі, саме час задуматися про повернення до цієї культури. І ось ще чому це потрібно. Оскільки на системі не вирощується рис і не провадиться промивання площ, спостерігається підняття мінералізованих вод, прогресує засолення ґрунту. Звідси – зниження врожайності, збільшення витрат на боротьбу з ерозією. А вихід один – використовувати землі за призначенням!
Так, поодинці там мало досягнеш, потрібно, мабуть, пайовикам об’єднуватися у спеціалізоване агроформування. Ми неодноразово зверталися і знову звертаємося до районної держадміністрації, власників земельних паїв, представників агроформувань всіх форм власності, які мають землі на КРОСі, з проханням замислитися над тим, до чого надалі може призвести це становище і як відродити вирощування рису на площі всієї системи.
– Ви маєте на увазі, можливо, і вироблення відповідних довготермінових програм, які могли б бути ухвалені на районному рівні і підтримані в області, Києві?
– Такі програми є. Але, можливо, потрібна їхня більша конкретизація і ефективніший пошук розв’язання проблеми за постреформових реалій, що склалися. Все треба враховувати і, можливо, на відповідних рівнях сприяти створенню таких структур і об'єднань, які займуться рисівництвом. А вже те, що ця справа, хоча спочатку і дуже клопітна, дасть вагому віддачу, можете не сумніватися. Як приклад можу навести кілійців – їм вдалося зберегти свою систему, вони, як і раніше, вирощують рис на площі до 2500 гектарів щороку і своєю продукцією щільно зайняли український ринок. А чим наші аграрії гірші? Додам – мені доводилося вивчати досвід й інших районів Одеської області, і є чимало такого, що могло б бути застосовано у нас. Наприклад, в Овідіопольському районі виділялося, наскільки мені відомо, до мільйона гривень для підтримки землекористувачів, які активно використовують зрошення. Причому повертаються ці гроші через податки з підвищеним коефіцієнтом – після збирання врожаю. Такий підхід вигідний і району, і самим землекористувачам.
– А що робиться в ІУВГ для здешевлення вартості води? У чому ви йдете назустріч водоспоживачам?
– На насосних станціях працювало 13 електролічильників багатотарифного обліку електроенергії. Це дозволило знизити її вартість у середньому наполовину. Крім того, з метою підтримки водокористувачів, які мають регулярно зрошувані землі, здійснювалася виплата компенсації вартості спожитої електроенергії, використаної для поливу. На ці потреби району було виділено понад мільйон гривень. За станом на 1 листопада, господарства одержали 380 тисяч гривень компенсації. Як приклад можна навести ТОВ "Перша плодоовочева компанія". За допомогою компенсації вартість води знизилася з 23 до 6,1 копійки за кубометр. У цьому агроформуванні завдяки поливу змогли одержати на круг по 800 центнерів цибулі, 30 центнерів сої. Не менш значні результати і в інших господарствах, що вирощують на поливі овочі, кукурудзу, інші культури. Жаль, що їх сьогодні – одиниці.
Намагаємося сприяти у розвиткові краплинного зрошення: площі під цим видом поливу з року в рік зростають.
– Чим ви займаєтеся зараз?
– Провели полив пізніх овочевих культур, вологозарядку ягідників та багаторічних насаджень на площі понад 250 гектарів. Готуємося до поливного сезону-2009. Наше управління також далі провадить дренажні роботи, бореться з підтопленням у селі Багатому, подає технічну воду населенню для поливу присадибних ділянок у селах Стара Некрасівка, Кислиця, Нова Покровка, селищі Суворовому.
Але головним завданням залишається відродження поливного землеробства у його попередніх обсягах. Те відродження, яке можливе лише за умови об'єднання аграріїв.
