Останньої суботи листопада у Великій залі Одеської обласної філармонії відбувся концерт піаніста, композитора, засновника Клубу високої музики Юрія Кузнецова «Одного разу, через п'ятнадцять років...» І справді – такий концерт буває лише «одного разу». Два відділення чистої імпровізації, причому друге – у «тандемі» із київським скрипалем Віктором Криськом! Імпровізації на тлі візуальних образів, створених кінодокументалістом Олександром Дірдовським. На наших очах народжувалася музика – хроніка порухів душі.
...Останньої суботи листопада відбувся концерт-вдячність, "концерт, якого могло не бути". Зі сцени філармонії звучала не лише музика – Юрій Кузнецов назвав імена тих, хто надав йому підтримку у дуже скрутний період життя.
– Це вони – мої друзі, знайомі і зовсім незнайомі люди, по суті, витягли мене з того світу – Валентина Губська, Людмила Гіпфрих, Віталій Оплачко, Леонід Шемякін, Микола Павлюк, Георгій Делієв, Борис Барський... Вибачте, що не можу назвати усіх.
Завдяки знайомим та незнайомим друзям вдалося зібрати необхідну суму для лікування Юрія Кузнецова. Операцію в Гамбурзі зробив один із кращих хірургів Європи Карстен Цорніг. Доктор Цорніг та його дружина на запрошення Юрія Кузнецова приїхали до Одеси і теж були на концерті.
А напередодні, на прес-конференції, Юрій Кузнецов розповів "свою історію".
– П'ятнадцять років тому, у листопаді 1993 року, мене відправляли із Одеси до Гамбурга на операцію. Тоді в мене була абсолютна впевненість, що це – дорога в один кінець. Але доки я перебував у критичному стані, в Одесі відбувалися події, які відіграли величезну роль у моїй долі. Організувалася ініціативна група – з метою зробити усе можливе, щоб спробувати врятувати моє життя. Артисти, музиканти, багато навчальних закладів, компанії, окремі люди провадили акції щодо збирання коштів. Згодом, довідавшись про це, я побачив модель справжнього духовного стану Одеси. І виявлені співчуття, безкорисливість, щедрість є для мене усі ці роки прикладом щирого "одесизму", матеріальним втіленням ідеї, що звучить у заклику "Одесити усіх країн, єднайтеся". Звичайно, було б самовпевнено думати, що справа у мені особисто. Це, як у краплі, відобразило стан душі міста. Але допомагали не лише одесити – композитор Юрій Саульський, Радянська джазова федерація... Стихійно виникла ситуація, коли люди подали руку допомоги. І враховуючи, що на той час було дуже складне становище в країні, їхні людські якості проявилися щонайкраще. І що дуже важливо: доктор Цорніг зробив геніальну річ у Німеччині, але низький уклін тим одеським лікарям, які теж творили дива...
Нинішній певний рубіж – 15 років, міг би пройти непомітно, але настав час віддячити. Захотілося зібрати тих, хто надав тоді підтримку моїй долі, – далеких та близьких, знайомих мені і зовсім незнайомих: музикантів, артистів, керівників різного рангу, бізнесменів, лікарів. Чим я, музикант, можу віддячити людям, які дали мені друге життя, і я зміг ще щось зробити? Використовуючи ту безцінну атмосферу, енергетичну підзарядку, я й задумав цей концерт, щоб у стані доброї пам'яті передати нині усім добрим людям той дух зусиль і ту енергію, які тоді були спрямовані на мене. Мені захотілося поговорити мовою музики – найщирішою мовою – про усі стани людської душі. Ідея концерту – що ти зробив у тій частині життя, якої могло б і не бути... Кожна людина повинна пройти свою частину випробувань і боротьби, а те життя, яке подаровано їй долею, людьми, Богом, збігом обставин, – вимагає від людини неймовірних зусиль, чесності, відкриттів, волі та глибини... Саме така тема – символ і надзавдання даного концерту, яку я спробую відобразити за допомогою мови музики.
...Це концерт на межі можливостей. Імпровізація створюється щохвилини і це нелегкий процес. Композитор, виконавець, режисер цієї музичної вистави – усе в одній особі і одночасно. Концерт буде непростим. Я хочу зіграти найчистіший варіант імпровізаційної музики, не скаламученої зіграними одного разу імпровізаціями, які дозріли всередині мене як твори. Хочу грати музику різну, увесь спектр людських почуттів. Не знаю, чи зможу виразити суто одеський настрій – гумор, веселощі, оптимізм. Буду намагатися... І цей виступ для мене має особливе значення: вперше, граючи сольний концерт, на сцені я буду не один. Мій співавтор – Віктор Крисько, який віртуозно володіє скрипкою, вміє говорити на цьому тонкому інструменті "цієї ж миті і зараз". Це концерт, який стимулює мою подальшу творчість. Я повертаю себе у форму сольного гастролюючого піаніста. Це дуже важливо, тому що останнім часом я "засів" як кінокомпозитор у студії і вже написав музику до трьох фільмів. Я залишив сольну діяльність, і це сумно, – але дуже хочу повернутися на сцену. Мають відбутися мої виступи у Донецьку, Львові, Харкові...
Отже, ще не раз шанувальники творчості Юрія Кузнецова побачать і почують його. А "концерт-вдячність" було записано на плівку...
