У Болградському районі є гарне село Городнє з великими добротними будинками. Асфальтовані подвір'я, капітальні льохи – все свідчить про колишній добробут. Знаючи, що у колгоспників ніколи не було високих заробітків, я поцікавилася, за рахунок чого ж піднялося Городнє?
– За рахунок сільського споживчого товариства! – відповів мені один з пенсіонерів. – Ми здавали до заготконтори виноград, вино, цибулю, перець. Хтось займався пасікою і здавав мед, хтось займався кролями і вівцями – у сільському споживчому товаристві приймали м'ясо, вовну і шкурки. Заготівельники ходили по дворах. А потім сільське споживче товариство постачало нам будматеріали – цемент, ліс, шифер. Все це коштувало дешево – і люди на селі будувалися. Та хіба тільки будувалися? Купували мотоцикли, машини, обставляли свої будинки меблями – все із сільського споживчого товариства!..
За радянських часів споживкооперація була розвинутою і добре поставленою системою, орієнтованою на інтереси сільського жителя. У процесі соціально-економічних перетворень, коли промислові і торговельні об'єкти державної форми власності переходили у приватні руки, споживкооперація як система почувалася, м'яко кажучи, незатишно. По-перше, вона втратила своїх колишніх партнерів – більшість переробних підприємств збанкрутувало. По-друге, кооператив споживачів втратив своє монопольне становище на ринку і опинився у середовищі конкурентів, а торговельна мережа споживтовариств не могла працювати за умов тіньових схем і хаосу. Здавалося, кооперативи пайовиків приречені. Але неймовірними зусиллями вони вистояли. А у деяких районах домоглися значних успіхів. Про це говорилося на виборній конференції Болградської райспоживспілки (РСС).
До форуму кооператорів було приурочено відкриття чергового об'єкта – після капітального ремонту розчинив свої двері універсальний магазин у селі Табаки. Шляхом реконструкції будинку тут вдалося зробити не лише чудову торговельну залу, але й кафетерій, а у колишніх складських приміщеннях розмістити офіс сільського споживчого товариства, побутові приміщення для працівників і гараж. Вийшов своєрідний комплекс з індивідуальним опаленням на природному газі, кондиціонером, новими холодильниками. Маленький колектив Табаківського сільського споживчого товариства, очолюваний Марією Степанівною Арабаджи, з ремонтом упорався за півтора місяця. Але ж не так давно це ж сільське споживче товариство зазнало чималих затрат, зробивши капітальний ремонт магазину у селі Залізничному.
– У реконструкцію цього об'єкту ми вклали 80 тисяч гривень, – говорить М.С. Арабаджи. – Я рада, що моїм односільчанам дуже сподобався магазин з його різноманітним асортиментом товарів. Наша головна мета: щоб покупець залишився задоволений культурою обслуговування.
– Ми сподіваємося, що після ремонту обсяг продажу зросте у чотири рази, – прокоментувала подію Віра Антонівна Карасава, перший заступник голови правління Болградської РСС. – Ми переконалися: щоб одержати, треба вкласти. Так, наприклад, коли у продмазі Городненського сільського споживчого товариства було зроблено капітальний ремонт і придбано нове торговельно-технологічне обладнання, товарообіг зріс утричі. А у селі Василівці після ремонту продмагу товарообіг зріс у 5 разів. Покупець став вимогливіший – його приваблює культура обслуговування.
Якщо раніше вивіска "сільпо" асоціювалася з чимось простим і непоказним, то сьогодні у Болградському районі об'єкти райспоживспілки можуть похвалитися євроремонтом і сучасним технологічним обладнанням. А впізнати їх можна за фірмовим персиковим кольором – дизайн всіх об'єктів витримано у цих теплих тонах.
Чому, перебуваючи в однакових умовах, одні підрозділи системи споживкооперації працюють, розвиваються, а інші "вмили руки" від справ і турбот, здавши свої об'єкти в оренду?
– Все залежить від кадрів, – відповідає на це запитання голова облспоживспілки Іван Васильович Негода. – Болградська РСС, яку очолює Іван Гаврилович Димчев, – не лише одна з найкращих у нашій області, але навіть входить до десяти передових всієї системи споживкооперації України. Керівництво Болградської РСС поставило за мету нести культуру обслуговування в село і послідовно працює над цим, не шкодуючи сил і коштів.
Розповідаючи про свою організацію, І.В. Негода відзначив, що система об'єднує 19 тисяч пайовиків. У споживчій кооперації звітно-виборна кампанія вийшла на фінішну пряму. У січні відбудеться з'їзд Одеської облспоживспілки, а у лютому – з'їзд споживчої кооперації України.
Під час звітів і виборів у двох районах Одеської області, де справи йшли якнайгірше, переобрано голів. У Комінтернівському районі головою РСС стала Раїса Степанівна Гресь, у Ренійському районі керівництво споживчого товариства довірили Михайлу Яковичу Занет. Добір кадрів, стверджує І.В. Негода, – це основне питання.
Переконатися у цьому можна було під час звітно-виборної конференції Болградської РСС, організованої на найвищому рівні і проведеної на позитивній хвилі творчої налаштованості.
– У районного споживчого товариства нова роль, це вже не монополіст у сфері торгівлі на селі, – відзначив у своєму звіті І.Г. Димчев. – Болградська райспоживспілка – одна з учасниць ринку, вона перебуває у тих же умовах, що й інші. А, часом, і у важчих умовах, тому що працювати "у тіні" організація не може. Проте наша перевага полягає у тому, що ми маємо значну матеріально-технічну базу, великий кадровий потенціал, зберегли єдність і цілісність самої системи. За останні п'ять років отримано 2 млн грн прибутку, обсяг товарообігу зріс удвічі, випуск продукції власного виробництва – у 1,5 раза, послуги населенню – у 2,2 раза. Конкуренція на споживчому ринку змусила нас активніше реалізовувати програму розвитку матеріально-технічної бази, на що за п'ять років спрямовано понад 3 млн грн. Збільшено власні оборотні – тільки у цьому році на 330 тис. За рахунок розподілу прибутку минулих років збільшено статутний капітал сільського споживчого товариства і підприємств системи більш ніж на 1 млн грн. За останні п'ять років Болградська РСС перерахувала 6,5 млн грн податків і зборів до бюджету. За 11 місяців поточного року – близько 1,2 млн грн. З початку цього року ми перерахували до міської скарбниці Болграда 724 тис. грн ринкового збору, що у 1,8 раза більше, ніж чотири роки тому.
Голова РСС відзначив, що для якнайшвидшого відродження системи кооперації всі підприємства роздрібної мережі переведено на нові форми господарювання – підприємницьку діяльність. Це дозволяє акумулювати набагато більше фінансових ресурсів для модернізації та реконструкції об'єктів.
У Болградській райспоживспілці 2350 пайовиків володіють 33-ма підприємствами роздрібної мережі,
5-ма підприємствами ресторанного господарства, кондитерським цехом, готелем та іншими об'єктами. 27 підприємств роздрібної торгівлі поки що здано в оренду.
Іван Гаврилович відзначив роботу Суворовського сільського споживчого товариства під керівництвом Ганни Михайлівни Плачкової, яке у нинішньому році повернуло з оренди 3 магазини і тепер має 6 торговельних точок.
Звичайно, не все складалося гладко і планомірно. Пережито затяжний конфлікт між райспоживспілкою та міськрадою, яка хотіла передати Болградський ринок на обслуговування комунального підприємства. Завдяки юридичній підтримці облпоспоживспілки і тривалому переговорному процесу споживкооператорам вдалося таки укласти новий договір на обслуговування ринку. РСС – міцна організація, яка має свою розвинену інфраструктуру, і їй до снаги розв'язувати складні комплексні завдання, що потребують капіталовкладень.
Поставлено мету: ринок повинен стати культурним центром міста, тому що тут не просто торгують, тут традиційно зустрічаються і спілкуються люди. На модернізацію, реконструкцію та благоустрій ринку Болградська РСС вже спрямувала понад 1 млн грн. Споруджено квітковий павільйон, павільйон для торгівлі рибою, обладнано тваринницький двір та багато інших об'єктів. Як відзначив у своєму звіті І.Г. Димчев, за п'ять років на ринку створено додатково 500 робочих місць, тут надається населенню 25 видів послуг. На зміну торговельним лоткам почали приходити затишні бутики. У найближчій перспективі їхню кількість планується збільшити до трьохсот. І.Г. Димчев висловив вдячність Одеській облспоживспілці, яка виділила 350 тис. грн безвідсоткового кредиту на благоустрій Болградського ринку.
Відзвітувавши про роботу, Іван Гаврилович виклав плани колективу на п'ятирічку – як на теперішній час, наполеонівські. Зокрема, кооператори мають намір повернути всі підприємства роздрібної мережі до системи, на їхню модернізацію і реконструкцію спрямувати майже 3,5 млн грн. Найближчими роками у селах Болградського району на зміну магазинам прийдуть універсами, торгові будинки і комплекси. У кожному селі планується відкрити по одному підприємству побуту з перукарнями, майстернями з ремонту взуття і побутової техніки, швейними майстернями. Також поставлено завдання у кожному селі відкрити магазин "Книга".
Що показово і підтверджує найсерйозніші наміри споживкооперації: дуже серйозно порушується питання про кадри. У Болградській РСС планомірно йде омолодження колективу: якщо чотири роки тому молоді було трохи більше 10%, то зараз – майже чверть колективу.
Виступаючи на конференції, виконувач обов'язків голови Болградської райдержадміністрації Іван Савелійович Акдерлі відзначив, що райспоживспілка вносить відчутний вклад у підвищення рейтингу району, демонструючи зростання за такими показниками як обсяг товарообігу, надходження до бюджету. Саме райспоживтовариство взяло на себе копітку і відповідальну справу організації харчування шкіл району, і робить це бездоганно. Багато років у Болграді не було готелю – РСС подарувала місту сучасний будинок для гостей. Розвивається система громадського харчування – на сьогодні за допомогою райспоживтовариства можна одночасно і якісно нагодувати 600 – 700 гостей міста. Іван Савелійович не погодився із запропонованою оцінкою роботи "задовільно", відзначивши, що Болградська РСС працює на "добре".
– Я не знаходжу у нашому районі іншої структури, яка є керованою системою, – підкреслив у своєму виступі голова Болградської районної ради Іван Антонович Насипаний.
Відзначивши позитивні сторони підприємства, зокрема велику роботу зі збереження та збільшення кількості робочих місць, І. Насипаний покритикував за недогляди щодо декількох напрямів у роботі. Зокрема, керівник району вказав на необхідність споживспілки активніше репрезентувати себе, насамперед і перед органами влади. І запропонував правлінню РСС укласти з районним керівництвом договір соціального партнерства.
– Я розумію, що цей договір – не формальність, – прокоментував керівник Болградської РСС. – Якщо ми його підпишемо, то нестимемо всю відповідальність за обслуговування на селі. І про результати своєї роботи звітуватимемо на сесіях районної ради.
Конференцію відповідальність не злякала – пропозицію І.А. Насипаного про соціальне партнерство було ухвалено одностайно.
Підбиваючи підсумок конференції, І.В. Негода дав високу оцінку роботі Болградської РСС, назвавши її школою передового досвіду. Відкритим голосуванням керівником правління знову одностайно обрано І.Г. Димчева.
Конференція перетворилася на справжнє свято кооперативного спілкування, під час якого делегати з різних сіл Болградського району ділилися досвідом роботи, розповідали про свої плани. А мені згадалася самотня старенька тітка Надя, з якою я познайомилася у Кілійському районі. Живе вона в дельті Дунаю, на віддаленому острові, відрізаному від цивілізації, де немає навіть електрики. "Як раніше було добре, – зітхала бабуся. – До мене приїздили заготівельники на човнах – забирали яблука, персики, абрикоси, виноград, вино і навіть сухофрукти. А привозили гас, калоші, борошно, сіль та інший дріб'язок". Тепер тітці Наді, яка мешкає на острові, доводиться дуже сутужно. Швидше б відродилася скрізь споживкооперація.
